Короткий опис

1 Безалкогольна жирова печінка: Вовк в овечій шкірі Поширеність 50% ІХС.

печінковий

Опис

Безалкогольна жирна печінка: "Вовк в овечій шкірі"

Ішемічна хвороба Інсулінорезистентність Дисліпідемія Метаболічний синдром

Ця книга є ortesia d ac

Безалкогольна жирна печінка: "Вовк в овечій шкірі"

Laboratorios Biogenet S.A. Видання - 2011

Системні ускладнення локалізованих захворювань Історія про те, як жирова печінка призводить до серцево-судинних та інших захворювань.

Хайме Гутьєрес Гонсалес

Для отримання додаткової інформації чи питань, будь ласка, напишіть на електронну адресу автора: [email protected]

ЗМІСТ Передмова. 10 Вступ. 13

Клініка жирової печінки. 18 Безалкогольний. 18 концепція. 19 Етіологія НАЖХП. 20 Вживання фруктози та порушення сну як причини НАЖХП. 25 І споживання фруктози з фруктів. 28 Інші причини НАЖХП. 31 Безалкогольна жирова печінка: її значення в медицині. 32 НАЖХП: симптоми та діагностика. 34 Висновки. 43

Взаємозв'язок між жировою печінкою, резистентністю до інсуліну, метаболічним синдромом та внутрішньочеревною жировою тканиною. 44 Жирна печінкова та інсулінорезистентність/метаболічний синдром (см). 44 Доказ, що підтверджує асоціацію між НАЖХП та інсулінорезистентністю/метаболічним синдромом. 48 Жирова тканина як ендокринний орган та взаємозв'язок із жировою печінкою. 53 Висновки. 57

Алкогольна жирова печінка. 58 Алкогольна та безалкогольна жирна печінка. 58 Чи може вживання алкоголю бути корисним для організму. 61 Висновки. 63

ГЛАВА 4 Первинна неалкогольна жирова печінка. 64

Патофізіологія розвитку неалкогольної жирової печінки. 64 Молекулярний механізм первинного безалкогольного жирного виробництва печінки. 70 Висновки. 75

Переддіабет і жирова печінка. 76 Роль інсуліну в печінці та периферичній тканині. 76 Інсулінорезистентність: печінкова та периферична. Фізіологічні основи тестів, які їх діагностують. 78 Переддіабет: діагностика та лікування. 81 Висновки. 87

РОЗДІЛ 6 Безалкогольна жирна стійкість печінки та інсуліну: патофізіологічний сіам. 88 Молекулярний механізм виробництва інсулінорезистентності. 89 Від інсулінорезистентності до окисного стресу. 97 Висновки. 105 ГЛАВА 7 Ускладнення жирової печінки: її еволюція до різних патологічних картин. 106 Печінкові ускладнення жирової печінки: стеатогепатит, фіброз, цироз та гепатокарцинома. 108 Розвиток простого стеатозу. 108 Розвиток запалення та НАСГ. 111 Розвиток фіброзу. 112 Розвиток цирозу, печінкової недостатності та карциноми. 114 Висновки. 118 ГЛАВА 8 Жирова печінка та її еволюція до позапечінкових патологічних проблем. 119 А) розвиток гіперінсулінізму. 120 Гіперінсулінізм та ожиріння. 123 Б) розвиток гіпертонії. 124 В) розвиток дисліпідемії. 126

Г) розвиток діабету типу 2. 129 Д) розвиток дисфункції ендотелію та початок утворення атероматозного нальоту. 131 Е) прокоагулянтні, протромботичні та прозапальні стани. 133 Г) синдром полікістозу яєчників. 136 Н) метаболічний синдром. 137 I) гіперінсулінізм та жирова печінка як фактори ризику гіпертрофії передміхурової залози та деяких видів раку. 144 J) ризик хронічного захворювання нирок у пацієнтів з НАЖХП. 145K) Хвороба Альцгеймера, жовчнокам’яна хвороба, гіперурикемія та сечокам’яна хвороба. 148 Смертельний курс: від жирової печінки до серцево-судинних захворювань та інших ускладнень. 150 Часткова інсулінорезистентність. 153 Висновки. 155

Жирова печінка в педіатрії. 156 Гіперінсулінізм, ожиріння та НАЖХП у дітей. 161 Збільшення поширеності ожиріння, інсулінорезистентності та НАЖХП у педіатрії. 162 Гломерулопатія, пов’язана з ожирінням та гіперінсулінізмом. 165 Висновки. 166

Лікування жирової печінки та стеатогепатиту. 167 1) Лікування для уникнення першої фази НАЖХП (простий стеатоз): накопичення жирів у клітинній цитоплазмі. 168 Роздуми про дієту. 171 2) Лікування для уникнення другої фази НАЖХП (стеатогепатії без фіброзу): окислювальний стрес. 3) Третя фаза: лікування стеатогепатиту фіброзом. 177 Лікування двома або більше препаратами. 178 Лікування інсулінорезистентності. 180 Профілактика жирової печінки. 180 Висновки. 182

РОЗДІЛ 11 Фармакологічна та клінічна дія деяких препаратів, що застосовуються у

НАФЛД. 183 Терапевтичні дії силімарину. 183 Терапевтична дія коферменту Q10. 186 Терапевтичні дії ресвератролу. 190 Терапевтичні дії куркуміну. 193 Терапевтичні дії інших препаратів. 194 Висновки. 194

Асоціація препаратів проти нафлд та резистентності до інсуліну. 195 Kufer Q Перезавантажено. 196 Механізм дії. 197 Дозування та показання. 199 Профілактика НАЖХП. 201

ГЛАВА 13 Як діагностувати НАЖХП, якщо це безсимптомне захворювання. 203 Висновки. 209 Бібліографія. 210 Додаток 1 Таблиця діагностики надмірної ваги у дітей за віком та ІМТ у процентилях. 238 Додаток 2 Крива для розрахунку I.M.C. (Індекс маси тіла). 240 Додаток 3 Таблиця розрахунку тесту HOMA-IR. 241 Додаток 4 Крива артеріального тиску у дітей за процентилями. 242 Додаток 5 Формули та нормальні значення для діагностичної допомоги при метаболічному синдромі та жировій печінці у дорослих. 243 Додаток 6 Схема діагностики та лікування НАЖХП та резистентності до інсуліну. 245 Додаток 7 Оцінка функції нирок при метаболічному синдромі. 246 Формули для розрахунку швидкості клубочкової фільтрації. 247 Номограма для визначення поверхні тіла дітей та дорослих. 249 Додаток 8

Клінічні дослідження лікування жирової печінки. 250 Скорочення та глосарій термінів. 271 Алфавітний покажчик. 277

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗОМ

"ТИСЛО ПІЧНЕВОЇ ТА НЕ АЛКОГОЛІЧНОЇ КО:" ЛОБО КО Н П І Е Л Д Е О В Е ДЖА "

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗА

ризику страждати НАЖХП та патологіями, які з цього випливають. Таблиці для розрахунку ІМТ (індексу маси тіла) у дітей та дорослих, тест HOMA-IR та інші важливі діагностичні значення наведені у заключних додатках.

"ТИСЛО ПІЧНЕВОЇ ТА НЕ АЛКОГОЛІЧНОЇ КО:" ЛОБО КО Н П І Е Л Д Е О В Е ДЖА "

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗА

"ТИСЛО ПІЧНЕВОЇ ТА НЕ АЛКОГОЛІЧНОЇ КО:" ЛОБО КО Н П І Е Л Д Е О В Е ДЖА "

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗОМ

"ТИСЛО ПІЧНЕВОЇ ТА НЕ АЛКОГОЛІЧНОЇ КО:" ЛОБОК КО Н П І Е Л Д Е О В Е ДЖА "

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗОМ

"ТИСЛО ПІЧНЕВОЇ ТА НЕ АЛКОГОЛІЧНОЇ КО:" ЛОБО КО Н П І Е Л Д Е О В Е ДЖА "

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗА

Для постановки діагнозу НАЖХП спочатку слід виключити вживання алкоголю. Вважається, що вживання алкоголю менше 20 грам на день у жінок (дві склянки вина на день) або 40 грамів у чоловіків (три-чотири склянки вина на день) виключає алкогольну жирну печінку (6). ВООЗ вважає, що вживання алкоголю менше 30 грамів на день виключає біологічну шкоду печінки. На практиці склянка вина (125 мл) еквівалентна пляшці пива об'ємом 300 мл або склянці віскі (15 мл), і кожна містить у середньому від 10 до 12 грамів алкоголю (залежно від ступеня алкоголізму ) (6). Не існує загальної згоди щодо максимальної добової кількості алкоголю, яку слід вживати, не загрожуючи печінці. Деякі автори вважають цю межу 20 грамами, інші - 40 грамами. Дослідження, проведене на 6917 пацієнтах (The Dionysos Study Goup), показало, що поріг розвитку або не розвитку цирозу печінки становив 30 грамів на день, що збігається з рекомендованим ВООЗ (468).

ЕТІОЛОГІЯ НАЖХП Терміни НАЖХП та НАСГ були введені в 1980-х роках для опису клінічної сутності, де біопсія печінки показала, що пацієнти мають характеристики, які не відрізняються від алкогольного гепатиту, але в анамнезі не мали алкоголю (7). Безалкогольна жирова печінка, у свою чергу, поділялася на первинну або вторинну. Первинний НАЖХП викликаний перевантаженням калорій для організму (9) і тісно пов’язаний із ожирінням або резистентністю до інсуліну (8). Коли ми говоримо про надлишок калорій, ми маємо на увазі не лише збільшення вашого внеску 20

"ТИСЛО ПІЧНЕВОЇ ТА НЕ АЛКОГОЛІЧНОЇ КО:" ЛОБО КО Н П І Е Л Д Е О В Е ДЖА "

ІМОЖЛИВИЙ ВИРОБНИЧИЙ МЕХАНІЗМ

Печінкова резистентність до інсуліну

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗОМ

Таблиця 1. Таблиця показує основні причини НАЖХП та його патофізіологічні механізми продукування. ЕТІОЛОГІЯ НАФЛД B.- ВТОРИННИЙ B1.- Абеталіпопротеїнемія B2.- Гіпотрофія: квашиоркор B3.- Препарати: кортикостероїди, синтетичні естрогени, НПЗЗ, тетрацикліни, блокатори кальцієвих каналів, галоперидол.

ЙМОВІРНИЙ МЕХАНІЗМ ВИРОБНИЦТВА Дефіцит синтезу ЛПНЩ у печінці Низька секреція інсуліну, посилений ліпогенез, низьке бета-окислення (456). Різні механізми. Наприклад: тетрацикліни та аміодарон інгібують фермент МТТП (мікросомний білок, що переносить тригліцериди). Як наслідок, вихід жирів з печінки у вигляді ЛПОНЩ (15).

Ці віруси гепатиту зазвичай виробляють білок, званий HBx B4.- Гепатит B, C (16), який активує гени, що беруть участь у новому ліпогенезі в гепатоцитах (17). У матері є гетерозиготний дефіцит ферменту, який катаболізує довгі жирні кислоти (НЖК). Якщо у плода також є цей дефіцит, спостерігається перевантаження ВЖК, з якими мати В5. - Жирна печінка не може впоратися. Тоді під час вагітності виробляється жирова печінка. Крім того, FFA запобігають виділенню інсуліну в підшлунковій залозі, і виникає резистентність до інсуліну (19). Аутоімунний процес викликає хронічне запалення B6. - Біліарний цироз із виділенням первинних та цитокінів, таких як TNF-α, які потім призводять до захворювань НАЖХП (20). аутоімунні Зниження регуляторної ролі B7.- Прискорена втрата ваги (21, 22, 456) адипоцитів у жировому обміні. Різні механізми, які можуть включати B8. - Гепатотоксичні органічні розчинники, взаємодія з ядерними рецепторами або пестицидами, (12, 23, 389), виробництво вільних радикалів (12).

"ТИСЛО ПІЧНЕВОЇ ТА НЕ АЛКОГОЛІЧНОЇ КО:" ЛОБО КО Н П І Е Л Д Е О В Е ДЖА "

B13.- Генетичні поліморфізми: вважається, що деякі люди мають генетичні варіації (генетичні поліморфізми), які роблять їх більш сприйнятливими до накопичення жиру в печінці (24). Досить того, що одна база ДНК обмінюється на іншу, щоб функція (гіпо або гіперфункція) ферменту, фактора транскрипції або рецептора була змінена для отримання жирової печінки. Іншими словами, ви успадковуєте сприйнятливість до страждання від жирової печінки із подразниками, які зазвичай не викликають її (наприклад, звичайна дієта). Це пояснювало б, чому серед чорношкірих населення рівень жирності печінки нижчий (24%) порівняно з іспаномовними (45%) (26). Було виявлено від 16 до 23 генів, які роблять людину більш схильною до жирової печінки (27,28). У ТАБЛИЦІ №2 наведено невеликий список генів, що беруть участь у жировій печінці. Таблиця № 2. Деякі приклади залучених генів та їх механізмів дії у розвитку НАЖХП. ГЕН, ВПЛИВАНИЙ РЕЦЕПТОРОМ ПОЛІМОРФІЗМУ IL-6 (29) Рецептором ангіотензину (30) Apo E (31) MTTP (білок, що передає мікросомний тригліцерид) (32) рецептором TNF-α (33) рецептором лептину (33) Ліпаза печінки (33) Адипонектин (33) Цитохром P-450 Фосфатидилетаноламін N-метилтрансфераза (33)

МЕХАНІЗМ ВИРОБНИЦТВА ТУРОВОЇ ПЕЧІНИ Підвищує її функцію та виробляє резистентність до інсуліну Підвищує її функцію та активує зоряні клітини Знижує свою функцію та запобігає виходу тригліцеридів з гепатоциту Знижує свою функцію і ліпопротеїни не можуть утворюватися Збільшує свою функцію та виробляє стійкість до інсуліну Зменшує свою функція та підвищує ліпогенез de novo Він підвищує свою функцію і збільшується надходження тригліцеридів у печінку, зменшується її функція та виникає резистентність до інсуліну. Його функція знижується і утворення холіну, що є важливим при утворенні

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗА

Таблиця № 2. Деякі приклади залучених генів та їх механізмів дії у розвитку НАЖХП. ГЕН ВПЛИВ ПОЛІМОРФИЗМУ Цитохром Р-450 Фосфатидилетаноламін N-метилтрансфераза (33)

МЕХАНІЗМ ВИРОБЛЕННЯ ЖИРНОЇ ПЕЧІНКИ Підвищує її функцію і виробляє більше вільних радикалів, ніж зазвичай. Це знижує його функцію і зменшує утворення холіну, що важливо для утворення ЛПНЩ.

B14. - Розростання бактерій в кишечнику: 50% людей з розростанням бактерій мають жирову печінку (34). Вважається, що збільшення бактеріальної флори кишечника внаслідок різних причин (див. ТАБЛИЦЮ №3) спричинює збільшення ліпополісахаридів та інших компонентів із стінок бактерій, які переходять у портальний кровообіг. Потрапляючи в печінку, вони зв’язуються зі специфічними рецепторами на клітинах Купфера, які називаються TLR-2 та TLR-4 (Toll-Like Receptors), які активуються та посилюють секрецію TNF-α та IL-6 (35), що призводить до розвитку печінкової інсулінорезистентності, жирової печінки та фіброзу. Дослідження, які показали, що використання пробіотиків зменшує патологічну флору кишечника та покращує функції печінки, підтримують цю етіологію (36). Інші механізми, за допомогою яких розростання бактерій призводить до НАЖХП, - це збільшення ендогенного вироблення алкоголю, індукція дефіциту холіну (25) та підвищена проникність кишечника (37). ТАБЛИЦЯ 3. Основні причини кишкового розростання бактерій та механізми їх продукування (38). ХВОРОБА Діабет старіння 24

МЕХАНІЗМ ВИРОБНИЦТВА БАКТЕРІАЛЬНОГО ЗВИЩЕННЯ Зниження перистальтики кишечника зменшує транзит та елімінацію бактерій (39). Низька секреція кислоти в шлунку змушує більшу кількість бактерій потрапляти в кишечник

Зловживання антацидами або інгібіторами Низька секреція кислоти в шлунку змушує більшу кількість бактерій потрапляти в кишечник

"ТИСЛО ПІЧНЕВОЇ ТА НЕ АЛКОГОЛІЧНОЇ КО:" ЛОБО КО Н П І Е Л Д Е О В Е ДЖА "

ТАБЛИЦЯ 3. Основні причини кишкового розростання бактерій та механізми їх продукування (38). ЗАХВОРЮВАННЯ

МЕХАНІЗМ ВИРОБНИЦТВА БАКТЕРІАЛЬНОГО ЗРОСТУ

Низька секреція кислоти в шлунку змушує більшу кількість бактерій потрапляти в кишечник

Зловживання антацидами Низька секреція кислоти в шлунку є причиною або інгібітором протонного насоса, що досягає кишечника протонним насосом. Дивертикули Подразнений кишечник

Бактерії накопичуються в дивертикулах і не усуваються нормальною перистальтикою. Порушення моторики кишечника зменшує транзит та елімінацію бактерій

Хірургічне втручання (сліпі петлі Бактерії накопичуються в хірургічних сліпих петлях, порожній шунтування)

ФРУКТОЗНЕ СПОЖИВАННЯ І ПОРУШЕННЯ СОНУ ЯК ПРИЧИНИ НАФЛД. Дві нові сутності були додані до довгого списку активаторів НАЖХП і заслуговують на трохи детальніший опис: 1) Споживання фруктози: споживання фруктози нещодавно збільшилось через глобальну зміну харчових звичок. Однією з цих змін є споживання соди, основного джерела фруктози, яке за останні 20 років збільшилось на 300% (433) і сприяло 20% середньої ваги, набраної в період з 1997 по 2007 рік у людей із зайвою вагою (434 ). Фруктоза - це вуглевод, дуже схожий на глюкозу, який при всмоктуванні потрапляє в гепатоцит і трансформується

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗА

їжа і напої. Протягом 1960–1970-х років вчені вдосконалили ферментативний процес, який перетворює глюкозу з кукурудзяного крохмалю в суміш

"ТИСЛО ПІЧНЕВОЇ ТА НЕ АЛКОГОЛІЧНОЇ КО:" ЛОБО КО Н П І Е Л Д Е О В Е ДЖА "

фруктоза та глюкоза. Найпоширенішою формою (присутньою в 70% продуктів) є сироп HFCS-55, який містить 55% фруктози. Для порівняння, сахароза (яка надходить у фрукти) містить 50% фруктози та 50% глюкози. Тож кукурудзяний сироп можна вважати концентратом фруктози. Оскільки кукурудзяний сироп дешевший у виробництві, ніж глюкоза, компанії з переробки продуктів харчування та напоїв почали активно використовувати цю сполуку наприкінці 1970-х років у різноманітних перероблених продуктах харчування. З цієї дати його споживання зросло і було паралельно зростанню захворюваності на ожиріння, яке зросло з 15%, з моменту введення ГФУ на ринок, до 33% сьогодні. Багато вчених вважають, що збільшення споживання фруктози відповідає за цей факт, оскільки фруктоза є високоліпогенною. В експерименті, в якому щурам давали рівні калорійні кількості фруктози в

У формі кукурудзяного сиропу або у вигляді 10% сахарози протягом 6 місяців було встановлено, що у тварин, які вживали кукурудзяний сироп, розвивалося ожиріння, тоді як у тих, що споживали сахарозу, цього не було, що свідчить про шкідливу роль кукурудзяного сиропу в генезі ожиріння (459) та можливо НАЖХП. Було запропоновано, щоб кукурудзяний сироп був вилучений з ринку як підсолоджувач у харчових продуктах через його вплив на здоров'я, але його вплив на ціни на продукти харчування (через низьку собівартість виробництва проти столового цукру) був би величезним, і це витрати, які не хотів би нести жоден уряд. Ринок кукурудзяного сиропу дуже великий, і його споживання зросло з 0,5 фунта на людину на рік з кінця 1970-х років до понад 60 фунтів на людину на рік сьогодні (458, 460). Це саме той період, коли частота ожиріння, надмірної ваги і навіть цукрового діабету 2 почала безконтрольно зростати, коли 27

ЖАЙМ Е ГУТЬЄРРЕ З ГОНСАЛЕЗА

Поширеність діабету (люди/1000)