Цукровий діабет є основним фактором ризику розвитку НАЖХП у худих людей та людей із ожирінням.

Метаболічно здорові худі люди можуть розвинути безалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), хоча це набагато частіше серед людей з ожирінням та порушеннями метаболізму, згідно з дослідженнями, представленими на The Liver Meeting 2018, організованому AASLD (Американська асоціація досліджень) хвороб печінки) минулого місяця у Сан-Франциско.

худих

НАЖХП та її найсерйозніша форма - неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) - все більша стурбованість, оскільки рівень ожиріння зростає у всьому світі. NAFLD та NASH, як правило, пов'язані з метаболічним синдромом, сукупністю станів, включаючи надлишковий жир у животі, високий кров'яний тиск, резистентність до інсуліну та підвищений рівень холестерину LDL та тригліцеридів, що збільшує ризик серцево-судинних захворювань.

Накопичення жиру в печінці викликає запалення та розвиток рубцевої тканини (фіброзу), що з часом може призвести до цирозу та раку печінки. Зараз, коли вакцинація проти гепатиту В широко поширена, і більшість людей, хворих на гепатит С, можуть вилікуватися за допомогою противірусних препаратів прямої дії, жирова хвороба печінки становить все більшу частку поширених захворювань печінки та трансплантації печінки. Але на сьогоднішній день немає хороших методів лікування, а управління засноване на зміні способу життя, наприклад, втрати ваги.

Пега Голабі з Inova Health System у Вірджинії та її колеги провели дослідження з метою визначення поширеності та довгострокових результатів НАЖХП серед худорлявих та нормальних із метаболізмом людей.

У Сполучених Штатах близько 7% до 10% людей з НАЖХП вважають себе худими, відзначають дослідники. Хоча ці люди, здається, менш метаболічно нездорові, ніж люди з ожирінням із НАЖХП, вони мають більше метаболічних відхилень, ніж худі люди без НАЖХП. Однак НАЖХП серед людей, які є худими та мають метаболічні показники, недостатньо вивчені.

Команда Голабі проаналізувала дані Національного обстеження здоров'я та харчування (NHANES), що триває опитування домогосподарств, яке запитує учасників про стан їх здоров'я та збирає зразки для тестування. У цьому дослідженні використовувались дані NHANES III за період з 1988 по 1994 рр. Вони були пов’язані із даними смертності за Національним індексом смерті. Дослідники мали доступ до даних про загальну смертність та смертність від серцево-судинної системи, але не смертність від печінки, оскільки вона не входила в топ-10 причин смерті.

Досліджувана популяція включала 3242 худорлявих та 2952 осіб з ожирінням. Схудливими вважали людей з індексом маси тіла (ІМТ) 25 або менше та обхватом талії 90 см або менше для чоловіків або 80 см або менше для жінок. Люди з ожирінням - це люди з ІМТ більше 30 та обхватом талії більше 102 см для чоловіків або більше 88 см для жінок.

НАЖХП визначали як помірний до тяжкий стеатоз або накопичення жиру в печінці, що визначається за допомогою УЗД печінки, за відсутності інших причин хронічних захворювань печінки, таких як гепатит В або С або надмірне вживання алкоголю. Люди без діабету, гіпертонії або підвищеного рівня ліпідів у крові вважалися метаболічно нормальними. Нормально обмінні люди були в середньому молодшими та частіше були жінками (69% проти 42%).

Серед загальної популяції 19,6% мали НАЖХП, у тому числі 18,1% з будь-яким метаболічним станом та 1,5% вважали метаболічно нормальним. Як і очікувалось, у людей з ожирінням найвища поширеність НАЖХП - 39,4%, у тому числі 38,4% із будь-яким метаболічним станом та 1% із нормальним метаболічним станом. У худій групі 7,7% мали НАЖХП, у тому числі 5,5% із обмінними станами та 2,2% вважали метаболічно нормальним.

Загалом, худі чоловіки та жінки однаково ймовірно хворіли на НАЖХП. Поширеність НАЖХП у худих людей без метаболічних відхилень становила 4,4% у чоловіків та 7,1% у жінок.

Рівень НАЖХП зростав серед худорлявих осіб із більшою кількістю метаболічних відхилень, досягнувши 15,3% для чоловіків та 23,7% для жінок з діабетом, гіпертонією та аномальними ліпідами крові. Показник досяг 15% для чоловіків із діабетом.

У групі ожиріння множинні аномалії знову асоціювались з найбільшою ймовірністю НАЖХП для обох чоловіків (65,6% та 49,3% відповідно). Але жінки з діабетом (57,9%) та чоловіки з лише аномальними ліпідами (43,9%) також мали високі показники.

У худій групі не було послідовної схеми НАЖХП на основі раси чи етнічної приналежності. Натомість у групі ожиріння американці Мексики частіше хворіли на НАЖХП, а неіспаномовні білі мали вищий рівень, ніж чорношкірі.

Після контролю за іншими факторами цукровий діабет був незалежним фактором ризику розвитку НАЖХП у худих людей та людей із ожирінням, що більше ніж удвічі перевищувало ризик у худій групі.

Найпоширенішими причинами смерті серед худих людей із НАЖХП були рак (31,6%) та серцево-судинні захворювання (20,9%). Однак протягом середнього періоду спостереження приблизно 19 років серед людей із НАЖХП не було жодної серцево-судинної смерті (і лише вісім смертей з будь-якої причини), але жодних метаболічних відхилень.

"Наявність цукрового діабету є найважливішим фактором розвитку НАЖХП", - підсумували дослідники. "Худі особи з НАЖХП без будь-якого компонента метаболічного синдрому, як видається, не мають загальної або серцево-судинної смертності".

Довідково: Golabi P et al. Поширеність та віддалені результати неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) серед худих осіб без будь-яких компонентів метаболічного синдрому. Зустріч печінки, реферат 0179, 2018.