Олександр Лукашенко продовжує застосовувати планову економіку, як і за часів комунізму

@rafael_manueco Кореспондент у Москві Оновлено: 20.07.2019 01:37

чверть

Пов’язані новини

Білоруський президент, Олександр Лукашенко, 64-річний, якого на Заході називають "останнім диктатором Європи", слова, які він сам не ображає, цієї суботи святкує 25 років на чолі найбільш радянізованої країни з усіх колишніх республік, що відірвалася від СРСР у 1991 році.

Лукашенко, усвідомлюючи, що білоруська економіка, яка все ще планується, як і за часів комунізму, не тягне, стикається з дилемою модернізації глибокими реформами, спрямованими на Європу, або переконати великого російського сусіда продовжувати субсидувати енергію, надавати кредити та споживати їх низькі -якісне виробництво. Усі намагаються продовжувати існувати, як і раніше, ціною безглуздого московського супу.

Але в еКремль не планує продовжувати фінансувати дискредитований самодержець, дискредитований на міжнародній арені. Тож взамін вимагають колег, найголовніший з яких - завершити процес, розпочатий 20 років тому, для створення "державного союзу" між двома країнами. Дійсно, 8 грудня 1999 року Лукашенко та тодішній президент Росії, Борис Єльцин, підписав у Володимирській кімнаті Кремля угоду про досягнення цього "Державного союзу", яку ратифікували два парламенти 26 січня 2000 р.

Зараз ідея полягає в тому, що така асоціація почне функціонувати з грудня, використовуючи 20-ту річницю угоди, підписаної Єльциним та Лукашенко, але є ще багато речей, про які можна домовитись. Минулого четверга президент Росії Володимир Путін та його білоруський колега провели зустріч у Санкт-Петербурзі для просування цього питання.

Закори та розбіжності

Глава Кремля відкинув критику свого співрозмовника щодо того, що Росія за останні роки зменшила свою фінансову допомогу Білорусі. Він заявив, що "ми є основним інвестором в білоруську економіку" із приблизно 3,7 млрд євро. Але Лукашенко все ще має тринадцять років і попереджає, що якщо всі проблеми не будуть вирішені до грудня, "Державного союзу" не буде.

"Позиції узгоджуються на 80%, але решта нерозглянутих питань є життєво важливими", - попередив він Дмитро Крутой, Білоруський міністр економіки. Розбіжності обертаються здебільшого навколо ціна на газ та нафту та прикордонний режим між двома країнами, які Мінськ хоче повністю зникнути, в той час як у Москві вони шукають рішення, яке не дозволяє сусідній країні доходити до чорного списку санкцій продуктів з Євросоюзу.

Традиційно хороші відносини між Росією та Білоруссю розпалися в 2014 році, після Мінськ відмовиться визнати анексію Криму і критикувати російський виступ на сході України. Завдяки цій позиції Білорусі вдалося зняти санкції з боку ЄС та США, на що відповіли скасуванням візового режиму для європейців та американців. Це рішення, згідно з аргументом Москви, стало причиною відновлення російського контролю на спільному кордоні.

Спостерігачі вважають, що Лукашенко ніколи не зігне руку і дозволить "державному союзу" означати втрату суверенітету для своєї країни та небезпеку для нього переведення на просту адміністративну посаду, як російські губернатори регіонів. Тому він назавжди погрожує Путіну тіснішим союзом з Європейським Союзом та США, якщо той і надалі не буде допомагати йому дешевою енергією та кредитами.

Залишайтеся при владі

Ця підтримка з боку Москви є важливою для сприяння перевиборам Лукашенко в 2020 році. "Я не можу не балотуватися", - сказав він кілька місяців тому на запитання, чи буде він балотуватися знову. Однак він запевнив, що не мав наміру назавжди залишатися при владі чи передавати її своїм дітям. Це було востаннє переобраний у 2015 році з 87% голосів.

Лукашенко, колишній директор "Кольоз" (радянський сільськогосподарський кооператив), прийшов до влади в 1994 році, пообіцявши відновити наділи та соціальні виплати, що діяли в Радянському Союзі. Йому вдалося завдяки своїй радянській програмі витіснити попередника, Станіслав Шушкевич, один з архітекторів акта, що поклав край СРСР. Першим жестом Лукашенко, як тільки він став главою держави, було скасування прапора незалежної Білорусі та відновлення радянського.

Вона встановила економічну модель, засновану на системі планування, характерній для комуністичної епохи, і використовувала приманку союзу з Росією для отримання палива за субсидованими цінами. Таким чином, Білорусь стала основним виробником недорогих споживчих товарів для великої кількості російських регіонів з низькою купівельною спроможністю.

Таким чином було досягнуто відносного рівня добробуту серед населення, яке зникало. У політиці свобода та плюралізм помітні своєю відсутністю. Вибори давно перестали бути чистими та демократичними, тоді як права на збори та демонстрації не існують.