Біохімічні та метаболічні порушення нервової булімії та запої

  • Автори:Віктор Ернандес Ескаланте, Мануель Трава Гарсія, Рауль Бастаррачеа Соса
  • Розташування:Психічне здоров’я, ISSN 0185-3325, том 26, №. 3, 2003, с. 9-15
  • Ідіома: Іспанська
  • Посилання
    • Повний текст (pdf)
  • Резюме
    • Іспанська

      Пацієнти з нервовою булімією (BN), як правило, мають нормальні показники маси тіла (ІМТ), на відміну від тих, хто страждає ожирінням. Психопатології, такі як депресія, частіше зустрічаються у обох типів пацієнтів порівняно з іншими. Також поширеними є порушення обміну речовин. Оскільки циклічні зміни у вазі можуть призвести до підвищення метаболічної ефективності, можна подумати, що багаторазові зусилля для схуднення спричиняють стан збереження енергії, що сприяє набору ваги, що, в свою чергу, призводить до більших зусиль для її зменшення. Зміни серотоніну та осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники можуть бути пов’язані зі зниженням рівня лептину, що може сприяти виникненню запою в БН. Виявлено знижену концентрацію лептину в сироватці крові, яка негативно корелює з частотою запоїв.

      метаболічні

      Добові схеми секреції лептину змінюються у пацієнтів з епізодами запою, із скасуванням нормального збільшення лептину через дві години після полудня. Як і очікувалось, у пацієнтів із ожирінням із компульсивним розладом харчування підвищені концентрації лептину спостерігаються частіше, що позитивно корелює з індексом маси тіла (ІМТ). Є повідомлення про підвищений рівень нейропептиду Y (NPY), потужного стимулятора апетиту, у пацієнтів із СН із нормальною вагою, незалежно від ІМТ. Зниження рівня стимулюючого нейропептиду гастрину (GRP), який є бомбезином, який діє як аноректик на центральному рівні, також було виявлено у пацієнтів з БН. Однак, як це не парадоксально, часто зустрічається підвищений рівень засобів, що пригнічують апетит, таких як холецистокінін-панкреоцимін (CCK-PZ), що позитивно корелює зі збільшенням кількості всередину. Також повідомляється про підвищення рівня бета-ендорфінів у сироватці крові, що свідчить про підвищений тонус опіоїдів у хворих на булімію.

      Крім того, можливим зниженням активності ферменту дипептилдипептидази IV (DPP IV), який інактивує глюкагон, залишається суперечливим, що може мати вирішальний вплив на контроль над насиченням та вплинути на імунну систему. Рівні норадреналіну в сироватці крові (NA) та серотоніну (5-HT) знижуються у пацієнтів із ВН порівняно зі здоровими людьми, що тісно пов’язано з такими психопатологіями, як депресія. Рівні дофаміну подібні або знижені порівняно з контролем. У пацієнтів з БН виявлено зниження базального рівня триптофану в крові, головного попередника серотоніну, без різниці у взаємозв’язку триптофану з довголанцюговими нейтральними амінокислотами (LNAA) навіть після прийому глюкози. Повідомлялося про клінічні випробування, які вказують на те, що жінки з ВН більш вразливі до змін настрою, викликаних дієтою з дефіцитом триптофану, що свідчить про зміну модуляції центральних нейрональних систем серотоніну.

      У пацієнтів із відносно рідкою блювотою та запоями та стабільною вагою виявлено перебільшену відповідь на інсулін; нормальна реакція на інсулін у пацієнтів, які протягом чотирьох тижнів не мали значного запою чи компенсаторної поведінки, та реакція на інсулін без спайків у пацієнтів із блювотою, частішими запоями та нестабільною вагою, а також без вихідного режиму харчування, пов’язаного з підвищеним рівнем кортизолу в плазмі. Також повідомлялося про кореляцію між рівнем глюкози в крові та настроєм у хворих із булімом, але не у контрольних груп. Про індукцію епізодів компульсивного прийому їжі також повідомляється через 10-60 хвилин після ін’єкції глюкози у хворих на булімізм, на відміну від контрольних груп, у яких було виявлено зменшення цих епізодів, переважно вживання солодкої їжі.

      У БН не спостерігається нормального підвищення рівня кортизолу протягом години після основного прийому їжі. Порушення також були зареєстровані в тесті на придушення дексаметазону. Продемонстровано помітні зміни функції осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники (HHA), навіть за відсутності змін у вазі або індексі маси тіла. Це свідчить про центральну активацію кортикотропінстимулюючого гормону (CRH) та/або синергетичних факторів, а також про зміни в сигналах, що надходять від кишечника до мозку, які, як вважають, супроводжують БН і компульсивне харчування в цілому. Порушення менструації, які також зачіпають булімічних пацієнтів із нормальною вагою, супроводжуються аномаліями гонадотропіну. У деяких випадках ці порушення можна порівняти із захворюваннями анорексичних хворих з низькою масою тіла.

      Синдром полікістозу яєчників часто зустрічається у жінок з БН. Низький рівень лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та змінена реакція на гонадотропін-рилізинг-гормон (ГнРГ) та пролактин спостерігаються у булімічних аменорейних жінок, а також зниження рівня естрадіолу. Хоча у булімічних пацієнтів повідомляється про нормальний рівень тестостерону, є ранкові підвищення периферичних стероїдних гормонів, таких як гідропрогестерон та андрогенні похідні (дегідроепіан-дростерон або DEA, та його сульфатований продукт DHEAS). Також впливають на імунну систему та інсуліноподібний фактор росту 1 (IGF-1), які можуть зменшуватися. Подібність між дисбалансом серотонінергічної, норадренергічної та дофамінергічної систем та тим, що відбувається при депресії, на сьогодні є суперечливою та перспективною темою для профілактичного та терапевтичного підходу.