Сімрін Сінгх

бідна

Сімрін Сінгх

У 1988 році, протягом місяців, що передували піднесенню бірманського руху за демократію, буддистські ченці більше не отримували звичайну милостиню щодня.

Причиною цього незвичного відступу від традицій з боку релігійного бірманського народу є те, що їм навіть не вистачало грошей, щоб поїсти, а тим більше внести свій внесок у духовенство.

Сьогодні, через вісім років після жорстокого придушення армією демократичного руху і через п'ять років після запуску амбіційної програми лібералізації економіки, країна опинилася в тій же ситуації.

Вартість життя в країні, де навіть державні чиновники отримують менше 20 доларів на місяць, значно зросла за останні роки, зробивши повноцінне харчування привілеєм багатих і могутніх.

Ця ситуація негайно вплинула на здоров'я більшості населення. Сьогодні Бірма має один із найнижчих рівнів харчування у світі, що робить населення особливо вразливим до різних захворювань.

За даними ЮНІСЕФ (Дитячий фонд Організації Об'єднаних Націй), від восьми до 15 відсотків дітей у віці до трьох років страждають від сильного недоїдання, а від 30 до 42 відсотків страждають від "середньо важкого" недоїдання. Насправді майже половина бірманських дітей шкільного віку недоїдає.

Як наслідок, затримка росту дитини зросла з 30 відсотків у 1990 році до 40,5 відсотків у 1991 році. Більше не існує поточної статистики.

Більше 33 відсотків дітей шкільного віку страждають на зоб або важкий дефіцит йоду, що, за даними ЮНІСЕФ, "є основною причиною психічних вад у Бірмі".

Овочі, фрукти, м'ясо і навіть бобові культури недоступні для більшості населення, і в результаті дефіцит вітаміну А широко поширений. Від 30 до 44 відсотків дітей у віці від 6 до 16 років не отримують достатньо вітаміну А у своєму раціоні.

Немовлята з низькою вагою - хвороба, пов’язана з недоїданням матері - становили 24 відсотки всіх дітей, народжених у 1991 році.

Незважаючи на те, що ці цифри дуже високі, за оцінками, вони зросли з моменту відкриття економіки в 1992 році і, як наслідок, зростання рівня інфляції.

"Економіка вільного ринку допомагає лише багатим, які становлять від двох до трьох відсотків населення", - сказала Крістіан Дріко-д'Анс, головний лікар програми ЮНІСЕФ з питань харчування та здоров'я в Бірмі.

"Більшості домогосподарств бракує продовольчої безпеки, і їх щоденний раціон харчування є дуже одноманітним, заснований на рисі та нічим іншому", - додав він.

Економічне відкриття не тільки погіршило здоров'я населення, але й зруйнувало систему охорони здоров'я, яка за часів соціалістичного режиму генерала Не Він (1962-1988) була принаймні доступною.

До 1993 року через незначність державних зарплат дві третини з 13 000 лікарів у країні працювали виключно у своїх приватних клініках, а решта розподіляла свій час між державними лікарнями та приватними практиками. Середня зарплата лікаря сьогодні дорівнює дев'яти доларам на місяць.

Навіть допомога в державних лікарнях, в принципі безкоштовна, недоступна для простих людей, оскільки пацієнти повинні нести витрати на ліки, медичні інструменти, хірургічні втручання та їжу.

"Якщо ви захворіли в цій країні, ви помрете, якщо інші пацієнти лікарні, які знаходяться в кращій ситуації, не допоможуть вам у витратах", - сказав лікар ООН.

Поза столицею та іншими великими містами охорони здоров'я практично не існує. Державні витрати на охорону здоров’я є одними з найнижчих у світі, досягаючи лише 0,5 відсотка валового внутрішнього продукту.

Тим часом малярія спричиняє 22 відсотки всіх смертей, 15 відсотків дітей у віці до п’яти років помирають від інфекційних респіраторних захворювань, а півмільйона бірманців мають вірус СНІДу.

Уряд не вирішує жодної з цих проблем, але натомість витрачає 50 відсотків податкових надходжень на військові витрати. "Наприкінці 20 століття ви не можете повірити, що це відбувається", - нарікав Дріко-д'Анс. (END/IPS/tra-en/tg/cpg/ml/he/96