ІНСУЛІНОВА ЧУТЛИВІСТЬ У ЖІНКІВ ОТВЕТРИХ І ЇЇ ЗВ'ЯЗКИ З ЯКИМИ КЛІНІЧНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ

ожирінням

Хосе Бурга Нусез *, Джессіка Браво Зъсига **, Хуан Віра Аспілкета ***

* Професор медичного факультету католицького університету Санта-Марна в Арекіпі.
** Хірург.
*** Професор медичного факультету Національного університету Сан-Агустин Арекіпи.

Мета: Визначте поширеність гіперінсулінемії серед жінок із ожирінням та з’ясуйте її зв’язок з індексом маси тіла, співвідношенням талії/стегна, акантозом нігрійців, артеріальною гіпертензією та гірсутизмом.

Метод: Досліджено 29 жінок із ожирінням (ІМТ = 26-49,5 кг/м2) у віці 21-43 років. У кого це було отримано: ІМТ, співвідношення Ci/Ca, наявність і тяжкість акантозу нігрійців, гірсутизм та артеріальний тиск. Глюкозу та інсулін вимірювали у венозній крові в умовах після їжі (після навантаження глюкозою 1гр/кг ваги).

Результати: Поширеність постпрандіальної гіперінсулінемії (інсулін> 20 мОд/мл) становила 44,8%, чутливість до інсуліну лінійно знижувалась з ІМТ (р 40 кг/м2), показник РР збільшився у 6,75 рази в останній. Жінки із співвідношенням Ci/Ca> 0,85 були більш гіперінсулінемічними у порівнянні з жінками з гінекоїдним ожирінням (p

Висновки: ІМТ, співвідношення Ci/Ca та акантоз нігрійців є клінічними показниками, які пов’язані з наявністю гіперінсулінемії у жінок із ожирінням.

Ключові слова: Ожиріння, гіперінсулінемія, акантоз нігрійців.

Метою цього дослідження є визначення поширеності постпрандіального лікування. Гіперінсулінізм у жінок із ожирінням та вивчення його зв’язку з індексом маси тіла (ІМТ), співвідношенням талії/стегна (WHR), Acanthosis nigricans (AN), гірсутизмом та артеріальним тиском.

Загалом було досліджено 29 жінок у пременопаузі у віці 21-43 років. ІМТ, WHR, наявність та тяжкість гірсутизму, АН та артеріальний тиск реєструвались.

Більше того, після 1 г/кг глюкози вимірювали інсулін у плазмі крові.

Поширеністю гіперінсулінізму після їжі було важке ожиріння (ІМТ> 40 кг/м2), RR 8,75; ожиріння андроїдів (WHR> 0,85), RR 3,88 та Acanthosis Nigricans (RR4,2). Ні гірсутизм, ні артеріальний тиск не були пов'язані з чутливістю до інсуліну. Гіперінсулінізм присутній у високої частки жінок із ожирінням.

Індекс маси тіла, співвідношення талії/стегна та акантоз нігрійців є адекватними маркерами гіперінсулінізму.

Ключові слова: Ожиріння, гіперінсулінізм, акантоз нігрійців.

З незапам’ятних часів ожиріння визначали як індивідуальну та колективну проблему здоров’я. Його лікування дуже важке, тому його профілактика має першорядне значення. (1)

Ожиріння - це складне та багатофакторне розлад, що характеризується надлишком жирової тканини. Що не можна розглядати як простий надлишок споживаних калорій по відношенню до витрачених, оскільки він включає складні взаємодії між генетикою, метаболізмом та регуляцією апетиту, з одного боку; і наявність їжі, навколишнього середовища, фізичної активності та культурних факторів; з іншого. (2,3)

Однією з проблем було визначення відповідних показників для його діагностики. Частка жиру в організмі була оцінена за допомогою різних методів, включаючи деякі, що вимагають складних та дорогих інструментів (4).

Найбільш рекомендованим методом діагностики ожиріння у дорослих був індекс маси тіла (ІМТ), також відомий як індекс Квіле (5).

Застосування ІМТ у дорослих швидко поширилося завдяки своїй простоті та тому, що не вимагає використання спеціальних таблиць. Класифікація, яка найчастіше використовується і яка також прийнята Світовою організацією охорони здоров’я, - це класифікація Гарроу (6).

Коли ожиріння людини розподіляли за розподілом у тілі та кількістю адипоцитів, було виявлено групу з перевагою жирових клітин, розподілених андроїдним способом, з накопиченням жирової маси в грудно-черевній області та іншу групу з гіперпластичним ожирінням, бажано розташовану в сідничній ділянці стегна, гінекоїдна характеристика (7,8).

Взаємозв'язок між окружністю талії та сідничної області (TC/CG) використовувався для розрізнення переважно андроїдного профілю та гіноїдного профілю.

З багатьох доступних методик вимірювання індексу діаметра талії/стегна> 0,85 у жінок становить великий ризик метаболічних ускладнень (9), таких як резистентність до інсуліну, гіперінсулінемія, непереносимість глюкози, цукровий діабет у зрілому віці, гіпертонія, підвищення рівня ЛПНЩ, підвищений рівень ЛПНЩ, високий рівень фібриногену, артрит, порушення менструального циклу та захворювання жовчного міхура (7).

Іншим явищем, пов’язаним із ожирінням, є Acanthosis Nigricans (10), який є реакційною схемою шкіри, яка виникає в області шиї, пахв, підкісткової області, кутів та підколінної області. Шкіра стає темно-м'якою, оксамитовою з дрібними складками і папульозною (11).

Гірсутизм - це ще одна клінічна особливість, яка пов’язана з ожирінням і полягає в надмірному зростанні андрогенного росту волосся з чоловічим типом у жінок (12).

Резистентність до інсуліну можна розуміти як субнормальну біологічну відповідь на певну концентрацію інсуліну і визначається за допомогою гіперінсулінемії (7,13).

На закінчення можна сказати, що коли існує резистентність до дії інсуліну на метаболізм гліцину, гіперінсулінемія розвивається як компенсаторний механізм для досягнення нового стану нормоглікемічної рівноваги (14).

У деяких осіб інсулінорезистентність може бути компенсована збільшенням секреції, але в інших клітина Бета, хоча і секретує наднормальний рівень інсуліну, не відповідає цій вимозі, виявляючи непереносимість глюкози та пізніше Цукровий діабет 2 типу (15).

Джеральд Рівен ввів термін Синдром X для опису результатів опосередкованої інсуліном резистентності до споживання глюкози, статистично підвищеного рівня глюкози в крові під час перевантаження глюкози (без відповідності критеріям непереносимості), збільшення ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПНЩ), зниження рівня холестерину асоційований з ліпопротеїнами високої щільності (ЛПВЩ) та артеріальною гіпертензією (менше 160/90 мм рт.ст.) у осіб, що не страждають ожирінням, і без ознак гіперандрогенії або генетичних або ендокринних захворювань. Інсулінорезистентність буде відповідальною за синдром, оскільки у цих суб'єктів спостерігається статистично підвищений рівень інсулінемії після нічного голодування або у відповідь на гліковане перевантаження (7,13,14,16).

У нашому середовищі було проведено дуже мало досліджень з цієї проблеми. У 1988 році в місті Ліма була проведена масова кампанія з виявлення ожиріння, артеріальної гіпертензії, непереносимості глюкози та цукрового діабету, в результаті якої ожиріння становило 37%. З них 50% були носіями цукрового діабету (17). У 1996 р. Секлен С. та співавт. Досліджували фактори ризику ішемічної хвороби серця у містах Ліма та Піура, знаходячи показники ожиріння 32% та 47% відповідно (18). Це означало б, що проблема зростає.

Оскільки першим порушенням обміну речовин, що спостерігається у пацієнтів із ожирінням, є постпрандіальна гіперінсулінемія, було вирішено провести це .

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ

Це дослідження було проведено в обласній лікарні Хоноріо Дельгадо в Арекіпі, в оточенні зовнішньої ендокринологічної клініки. Це відбулося у травні та червні 1998 року.

Зразок був визначений за зручністю, до його складу входили 30 жінок дітородного віку, що страждають ожирінням (ІМТ> 25 кг/м2), без істотної захворюваності в анамнезі, які відвідували ендокринологічну амбулаторію. Вагітні жінки не були виключені, у яких був попередній діагноз метаболічного або хронічні захворювання, або такі, що використовують такі препарати, як: В-адреноблокатори, діуретики, глюкокортикоїди, оральні контрацептиви, фенітоїн тощо.

Оцінка індексу маси тіла та співвідношення талії та стегон: вагу, зріст, талію та діаметр стегна кожного пацієнта вимірювали, а потім перераховували індекси маси тіла (вага/зріст2) та індекс талії/стегна; беручи мінімальну окружність талії вище пупка і максимальну окружність стегон на рівні біхантерики.

Для ІМТ враховували наступну класифікацію (10):

Ожиріння I ступеня 25-29,9 кг/м2
Ожиріння ІІ ступеня 30-39,9 кг/м2
Ожиріння III ступеня> 40 кг/м2

І наступне про співвідношення талії/стегон:
Ожиріння Android> 0,85 Гінекоїдне ожиріння

Оцінка гірсутизму:

Для яких був використаний Модифікований показник Феррімана та Галлвея, який оцінює 9 областей тіла, за винятком областей гомілки та передпліччя, оскільки було показано, що це не пов'язано з гормональним рівнем, вважалося нормальним від 0 до 7 балів, а Гірсута від 8 до більше.

Оцінка акантозу нігрійців: для цього була використана система оцінки, яка залежала від тяжкості; оцініть його від 1 до 3 і помножте цей коефіцієнт на інший, який вказує на кількість сайтів, на які впливає. Потім це значення було визначено за такою класифікацією: 1-4: легкий, 5-8: помірний та 9-12: важкий.

Дозування глюкози та інсуліну: До мінімального періоду голодування 10 годин проводили тест на толерантність до глюкози з 1 г/кг безводної глюкози, розведеної в 250 куб. води, через дві години брали пробу венозної крові для визначення глікемії та дозування інсуліну в сироватці крові.

Глікемію визначали методом глюкозооксидази, і вона служила для підтвердження того, що пацієнти не є носіями цукрового діабету.

Інсулінемію визначали методом радіоімунологічного аналізу. Нормальними значеннями вважали до 20 мкОд/мл.

Дані були складені на комп'ютері за допомогою пакета EPINFO версії 6.0. Використовували тест Стьюдента Т, оскільки зразок менше 30; і точний тест Фішера для таблиць, які мали комірку зі значенням менше п’яти. Крім того, коефіцієнт ризику (RR) визначався для кожної змінної, і його приймали як позитивний, якщо довірчий інтервал не включав одиницю.

Поширеність гіперінсулінемії у цьому дослідженні було 44,8%, у однієї пацієнтки був діагностований цукровий діабет 2 типу, для чого вона була виключена з дослідження.

Виявлена ​​поширеність порівнянна з такою, яку виявили Бонора та ін. (20) в Італії, які виявили 41,2%; 39% повідомили Селбі (21), а 41% виявили Ферраніні та ін. (22) у Європейській групі з вивчення резистентності до інсуліну.

Ризик розвитку гіперінсулінізму у жінок із ожирінням із цією клінічною характеристикою зростає у 4,2 рази по відношенню до пацієнтів, які цього не мають.

Наші результати подібні до результатів, отриманих Schiavon et al (10), які стверджують, що концентрація інсуліну у жінок із ожирінням корелює з наявністю та тяжкістю захворювання на нігерійський акантоз.

Девото та співавт. (40) виявили прямий зв'язок між тяжкістю перебігу акантозу нігріканців з резистентністю до інсуліну та компенсаторною гіперінсулінемією, і ця клінічна характеристика ще більш інтенсивна у пацієнтів з гіперандрогенним ожирінням і безпосередньо пов'язана зі зниженням чутливості до інсуліну.

Поширеність гіперінсулінізму у цьому дослідженні становила 44,8%. Індекс маси тіла, співвідношення талії/стегна та акантоз нігрійців - це клінічні параметри, пов’язані з гіперінсулінізмом у жінок із ожирінням. Гірсутизм та артеріальна гіпертензія в цьому дослідженні не асоціювалися з гіперінсулінізмом.