У притулку для коней Дхарма та Міжнародному молодіжному таборі є коні, кози, вівці, осли та велика рогата худоба. Власником сорока гектарів, майже нескінченної площі, є Чаба Чінкоцький. Влітку в долині проводять фестиваль сансари, але протягом решти року тут мешкають мирні тварини. "Фестиваль розрахований лише на кілька днів, тож є час, і це прекрасна місцевість, тому я вважав, що він найбільш підходить для цього", - сказав власник ферми.
«Я з дитинства любив тварин, хоча не мав можливості мати справу з такою кількістю тварин, бо виріс у житловому масиві. Насправді, я не брав із собою такий підхід з дому, але допитливість і любов несуть його вперед. На даний момент у нас тринадцять коней і тридцять дев’ять кіз.
Коні Якова, серед інших, знайшли тут свій дім, і ми могли багато почути про їх історію влітку два роки тому. Худоба роками дратувала місцевих жителів, бо їх господар залишав їх самих і вільно випасав усе, що було в цьому районі. Тварини розмножувались між собою, тож їх було вже п’ятдесят, в які втрутились захисники тварин. Частина коней переїхала до Терекі поблизу Шіофока, де вони зараз із задоволенням пасуться серед пагорбів. Але був і таран, якого місцеві жителі назвали лише козлом жахів, якого спіймали на вихідних поблизу Татабаньї. "Він жив у печері після того, як уникнув пожежі п'ять років тому", - пояснив він Чаба Чінкоцький. - Захисники тварин вказали, що настав час врятувати його, щоб ми могли привести його сюди, щоб познайомити з турецькими козлятками.
Окрім іноземних добровольців, які працюють у турецькому притулку та власника, в операції з порятунку козликів брали участь також ветеринар та місцевий друг тварин, які регулярно годували ром. За допомогою молодих людей Чабі та їхньому помічнику вдалося дістати тварину вагою понад сто кілограмів і посадити в машину. З тих пір він був інтегрований до турецької спільноти козлів, де жили лише тварини, яких ніхто не потребував. "В районі є приємні стайні для верхової їзди, а це протилежний полюс", - пояснив власник притулку для коней Дхарми. - Також нещодавно ми отримали трьох телят биків, оскільки вони не є цінними для молочної галузі, тому вони пішли б на бійню.
До притулку постійно надходить допомога у формі добровольців, які кажуть, що це не схоже на табір, тим більше, ніби вони гостюють і просто допомагають господареві. - Іноземна молодь подає заявки через Інтернет, але сюди приїжджають і угорці, звідси до Шофока та інших частин країни, - сказав власник ферми.