Стаття медичного експерта

Діенцефальний синдром - симптом, викликаний полігландулярною дисфункцією з порушенням обміну речовин і трофічними процесами менструального циклу і супроводжується порушеннями серцево-судинної та нервової системи.

діенцефалічний

Синоніми: діенцефальні синдроми, нейроендокринна дисфункція, дисфункція гіпоталамуса.

  • E23.3 Дисфункція гіпоталамуса, не класифікована в інших рубриках.
  • E24.8 Інші стани, що характеризуються синдромом Кушинга.
  • G93.2 Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.
  • G93.4 Неуточнена енцефалопатія.
  • I67.4 Гіпертонічна енцефалопатія.

Відомо, що дисфункція гіпоталамусу розвивається у дівчаток частіше, ніж у хлопчиків (131,3 та 61,5 на 1000 населення відповідно), і зустрічається у 20-32% дівчат з порушеннями менструального циклу.

Для діагностики дисфункції гіпоталамуса в умовах профілактичних оглядів можна застосувати метод загальної оцінки числових значень симптомів захворювання у дівчат з порушеннями менструального циклу. Дівчину із загальним показником клінічних симптомів більше 1,1 слід направити на поглиблене обстеження та уточнення діагнозу.

Список корекційних коефіцієнтів основних симптомів дисфункції гіпоталамусу у дівчат з порушеннями менструального циклу

Ожиріння (індекс маси тіла 30 і більше)

Смужки витягують шкіру білим кольором

Ремінці розтягують бордову або рожеву шкіру

Збільшення щитовидної залози

Запаморочення і непритомність

Підвищена стомлюваність, слабкість

Дратівливість, сльозотеча, зниження настрою

Підвищений апетит, булімія

Коливання артеріального тиску

Умова для субфебрилітету

Не існує міжнародної стандартної класифікації дисфункції гіпоталамуса. У нашій країні використовується класифікація синдрому статевого дозрівання гіпоталамуса, запропонована Терещенком (1996):

  • з етіології:
    • в першу чергу (в результаті травм та нейроінфекцій);
    • вторинна (пов’язана з ожирінням);
    • змішані.
  • на клінічному курсі:
    • з переважанням ожиріння;
    • з переважанням симптомів гіперкортицизму (гіперкортицизму);
    • з переважанням нейроендокринних розладів;
    • з переважанням нейрохірургічних розладів.
  • за тяжкістю захворювання:
    • ліхтарі;
    • діаметр;
    • важкий.
  • характер процесу:
    • прогресивний;
    • регресія;
    • періодичні.

Причини синдрому мігрені

Серед етіологічних факторів дисфункції гіпоталамуса особливе значення має негативний вплив на такі показники на дитину:

  • внутрішньоутробна гіпоксія та гіпотрофія плода;
  • родова травма;
  • патологія другої половини вагітності (тяжкість прееклампсії I-III), що супроводжується фетоплацентарною недостатністю та загрозою переривання вагітності у матері;
  • тривалі осередки інфекції (хронічний тонзиліт, бронхіт, ГРВІ).

Симптоми діенцефального синдрому

Клінічні прояви дисфункції гіпоталамуса дуже різні за поєднанням симптомів та інтенсивністю їх прояву. Основні функції:

  • ожиріння;
  • наявність малинових смуг на шкірі (порізи);
  • вегетативні розлади:
  • напруга або мігрень;
  • коливання артеріального тиску та ортостатичний колапс;

Лабораторна діагностика діенцефального синдрому включає:

  • визначення рівня ЛГ, ПРЛ, ФСГ, тестостерону, естрадіолу, DHEA-S, кортизолу, ТІТ, трийодтироніну, вільного тироксину, при необхідності - АКТГ та гормону росту, антитіл проти ТРО та Тг. За показаннями вивчаються добові ритми секреції ЛГ, пролактину, секреції кортизолу;
  • визначення біохімічних показників крові, що характеризують метаболічний статус ліпідів, вуглеводів та білків;
  • визначення рівня глюкози в сироватці крові, що використовується натщесерце. При нормальному рівні глюкози тест на толерантність до глюкози з глікемічним навантаженням та підвищеним вмістом з харчовим навантаженням;
  • визначення добового вмісту сечі в метаболітах статевих стероїдів.

Завдання лікування діенцефального синдрому

Нормалізація центральних регуляторних механізмів репродуктивної системи, нормалізація метаболічних змін, відновлення (створення) регулярного менструального циклу.

  • Санація спалахів інфекції.
  • Нормалізація сну та відпочинку.
  • Нормалізація дієти та ваги (з наступним закріпленням ефекту, досягнутим принаймні протягом 6 місяців).
  • Іглотерапія.
  • Фізіотерапія (ендоназальний електрофорез кальцію, гальванізація двосторонньої зони Щербаком та ін.).
  • Бальнеотерапія.

Тривалий стійкий перебіг з рецидивами. При тривалому (не менше 0,5-1 року) лікуванні можливе відновлення менструального циклу у 60% пацієнток. Прогресуючою несприятливою особливістю є прогресування гірсутизму та резистентності до інсуліну.

Профілактика діенцефального синдрому

  • Нормалізація маси тіла.
  • Рання санація зараження інфекцією.
  • Поліпшення адаптаційних можливостей організму.
  • Нормалізація сну та відпочинку.
  • Досягнуті фізичні навантаження.

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11], [12]