Порівняння дієт Аткінса, Зони, Орніша та НАВЧАННЯ щодо зміни ваги та пов’язаних з ними факторів ризику серед жінок із надмірною вагою у менопаузі. Дослідження втрати ваги від А до Я: рандомізоване дослідження. JAMA 2007; 297: 969-977.

дієта

GARDNER CD, KIAZAND A, ALHASSAN S, ET AL.

Рівень доказовості: I

У 12-місячному рандомізованому дослідженні чотири дієти для схуднення, що представляють спектр від низького до високого споживання вуглеводів, були порівняні щодо зниження ефективності ваги та поліпшення метаболізму у жінок із надмірною вагою в менопаузі. Всього 311 здорових жінок віком від 25 до 50 років з індексом маси тіла (ІМТ) від 27 до 40 випадково були розподілені на дієту Аткінса (найменш вуглеводну дієту), дієту ZONE (дієтичну вуглеводну), дієту LEARN (дієта зі зміною способу життя, яка відповідає американським дієтичним рекомендаціям, із помірно високим вмістом вуглеводів) або дієта Оміша (дієта з високим вмістом вуглеводів).

Поряд із втратою ваги, вимірювані результати включали вимірювання ліпідного профілю (ліпопротеїди низької щільності, ЛПНЩ, холестерин, ліпопротеїни високої щільності, ЛПВЩ, холестерин, що не є ЛПВЩ, і тригліцериди), відсоток жиру в тілі, талія, співвідношення стегон, інсулін. і рівень глюкози та артеріального тиску.

Їх вимірювали в місяцях 0, 2, 5 і 12. Група Аткінса (n = 77) пропонувала 20 г/добу вуглеводів (СН) протягом перших місяців, а потім 50 г/добу СН для решти вивчення. Група ZONE (n = 79) запропонувала 40 - 30% розподілу СН, білків та жирів.

Група LEARN (n = 79) встановлює від 55% до 60% калорій від СН, менше 10% енергії від насичених жирів, підвищує фізичні вправи та поведінку. Група Оміш призначила собі не більше 10% енергії з жиру. Усі учасники відвідували заняття з дієтологом протягом восьми тижнів та ходили за путівниками.

Незважаючи на те, що всі дієти призводили до помірного зниження ваги, жінки з дієти Аткінса втратили найбільшу вагу за 12 місяців (-14,7 кг; 95% ДІ, -6,3/-3,1 кг), що суттєво відрізнялося лише порівняно з групою дієт ZONE (- 1,6 кг; 95% ДІ, -2,8/-0,4; с

Однак ці відмінності були незначними протягом шести та дванадцяти місяців. Автори припускають, що зниження рівня тригліцеридів у дієті Аткінса, можливо, знижує атерогенність частинок ЛПНЩ у учасників дієти Аткінса, і в міру зменшення тригліцеридів вони, як правило, збільшують розмір частинок ЛПНЩ. Хоча нинішні рекомендації пропонують дієту з низьким вмістом СН і жиру для схуднення, ці результати свідчать про те, що дієта з низьким вмістом СН, з високим вмістом жиру та великою кількістю білка може вважатися безпечною та альтернативною, принаймні в короткостроковій перспективі.
Коментар. У попередніх дослідженнях дієта Аткінса призводила до значно більшої втрати ваги протягом перших шести місяців, але статистично значимої різниці не було протягом одного року.

У цьому дослідженні група Аткінса мала помірний, але значний ефект більшої втрати ваги через рік порівняно з дієтою ZONE, але незначна різниця порівняно з дієтами LEARN та Omish. Метаболічний профіль також покращився у всіх групах, але був більш значущим у групі Аткінса. Як і в попередніх дослідженнях, тригліцериди в сироватці крові ще більше знижувались у групі дієт Аткінса.

Однак у перші два місяці рівень ЛПНЩ у цій групі збільшився. Хоча збільшення рівня ЛПНЩ було нейтралізоване через шість місяців, це може діяти як застереження для лікарів періодично контролювати рівень ліпідів та інші показники метаболізму, коли пацієнт намагається обмежувати дієту.

Знаючи, що втрата ваги від 5% до 10% суттєво впливає на профіль здоров'я, скромний успіх групи дієт Аткінса (втрата ваги на 5,4%) через рік може виправдати вказівки лікаря.

Однак виглядає розумним пам’ятати цей усталений принцип: саме здатність пацієнта дотримуватися дієти робить будь-яку дієту успішною. Кеті Нонас, MS, RD, директор CDE, програми діабету та ожиріння Північний загальний госпіталь Асистент клінічного професора Школа медицини Маунт-Сінай, Нью-Йорк, Нью-Йорк