новини

сторінки

Вівторок, 17 березня 2020 р

РСК МіГ і Сухого зливаються в Росії

РОСІЯ - За рішенням ради директорів компанії Ігор Озар залишає президентство компанії "Сухої авіації", а його місце займає Ілля Тарасенко, який також є заступником генерального директора ПАТ "УАК" (Об'єднана авіаційна корпорація) та генеральним директором АТ "РСК МіГ". З середини 2017 року було оголошено, що обидві компанії функціонуватимуть як єдине корпоративне утворення під керівництвом UAC (United Aircraft Corporation англійською мовою; OAK російською мовою), яка є державною компанією, створеною указом президента у лютому 2006 року організувати різні російські авіаційні компанії та представляти їх продукцію на міжнародному ринку. Однак, схоже, що обидві компанії, особливо Сухої, працювали досить незалежно одна від одної. Отже, після обрання директора МіГу, який також керуватиме компанією «Сухой», можна зробити висновок, що злиття буде прискорене та набуде чинності.

Колишній директор "Сухого" пан Ігор Озар залишив компанію. Під час його керівництва компанія уклала та виконала великі контракти на поставку фронтових бомбардувальників Су-34 та багатофункціональних винищувачів Су-35, завершила перший етап випробувань винищувача Су-57 п'ятого покоління та підготувала його до постачання в Серію.

То чому ж успішного директора найуспішнішої авіаційної компанії в Росії замінює директор ледь виживаючої авіаційної компанії? Ходять лише чутки.

Чутки про те, що затримки з представленням модернізованої версії тактичного винищувача-бомбардувальника Су-34, довгоочікуваної версії М, зовсім не впали. Су-34М повинен включати нові технології, нову зброю, нові капсули, новий радар і перш за все, інтегрувати в свою модернізацію уроки, отримані в Сирії, чий тривалий і кривавий конфлікт став прекрасною школою для всіх російських збройних сил.

Су-34 показав усі свої достоїнства та деякі обмеження в Сирії, враховуючи затримки програми Су-34М, існують припущення про появу проміжної версії, яка включає деякі можливості, які вимагає ВВС (ВПС Росії) )

Ще одна чутка, яка звучить сильно, полягає в тому, що Озару не прощають приниження втрати першого Су-57 "Фелон" у стандартній комплектації, "Синього 01". Цей літак проводив суворі випробування, які він проводив до доставки пристрою клієнту . Він літав на висоті 8000 метрів, коли в системі управління польотом відбувся критичний збій, і літак мимовільно почав робити спіраль вниз. Протягом 4000 метрів пілот намагався відновити контроль над літаком, але на 2000 метрах, після того, як все не вдалося, він вирішив катапультироваться, що призвело до повної втрати Azul 01.

Втрата першого серійного пристрою стала справжнім ударом по зубах для Росії. Ще одна причина, яка мені спадає на думку, полягає в тому, що Озар був надто незалежним і сміливим за претензію уряду об'єднати всі компанії в єдиний аерокосмічний промислово-технологічний конгломерат. Тарасенко, будучи членом правління УАК, можливо, є людиною, більш співзвучною з урядом.

Випускник Московського університету Ілля Сергійович Тарасенко працює в російській авіаційній галузі з 2001 року. Він уже знає Сухого, де він працював у його конструкторських бюро до 2009 року. Потім його перевели в РГК МіГ, де він пропрацював шість років, де він пройшов шлях від директора з координації програм до першого заступника генерального директора. З 2014 по 2016 рік він повернувся до Сухого, щоб взяти на себе управління АТ «Сухой цивільний літак» (програма Sukhoi Superjet 100), де йому вдалося отримати більше клієнтів для моделі та подвоїти виробництво. У вересні 2016 року він повертається до RSK MiG, щоб стати його генеральним директором. А з вересня 2018 року він також обіймав посаду заступника генерального директора в ОАК, зокрема частину, присвячену програмам військово-технічного співробітництва, продажу та технічному обслуговуванню військової техніки за кордоном.

Що може представляти злиття?
Об'єднання під стратегічним керівництвом держави може стати правильним способом оптимізації часу, зусиль та ресурсів для подолання технологічного розриву між Росією та НАТО після років економічного обмеження внаслідок катаклізму, що стався падінням радянського союзу. Зусилля, які Росія докладає до виходу на Захід і врахування їх як технологічної та стратегічної пари, дуже великі, і це злиття можна зрозуміти в цьому контексті.

Цілком ймовірно, що імена МіГ та Сухого не зникнуть, вони мають велику історичну вагу та престиж. Але можна було б, щоб кожна організація відповідала за окремі проекти, скажімо, одна відповідає за легкі винищувачі, а інша - за важкі винищувачі. Хоча також ходять чутки, що команди дизайнерів та інженерів злиються, з якими МіГ та Сухой могли б просто відповідати за виготовлення майбутніх виробів.

На відміну від досвіду західного синтезу, в Росії ця стратегія не орієнтована на комерційне бачення, яке спрямоване головним чином на отримання прибутку, де найбільші компанії поглинають найменші для створення мега конгломератів, які ми спостерігаємо сьогодні в США чи Європі; але орієнтацією, заснованою на потребах і стратегіях держави, яка повинна наступити на прискорювач технологічного розвитку, з обмеженими бюджетами (зрозуміло, що це стосується потреб Росії в модернізації збройних сил).

Програми та проекти
Необхідно бачити результати, які злиття, яке запровадить Тарасенко, матиме у поточних програмах. Без сумніву, вона буде прагнути прискорити модернізацію Су-34 і введення в експлуатацію вдосконаленої версії М.

Що стосується МіГ-35, то правда полягає в тому, що ВВС він не потребує, і він був змушений включити деякі підрозділи, щоб МіГ РСК міг підтримувати робоче навантаження, щоб уникнути звільнень. Але це може бути хорошим варіантом для експорту для тих країн, які потребують літака 4+ покоління з сучасними можливостями, які бояться західного ембарго і не хочуть експлуатувати більші літаки, такі як SU-30, через їх більші експлуатаційні витрати .

Існує програма Сухого UCAV, «Мисливець В» (російською мовою «Охотник-В»), прототип якої вже здійснив перший політ, але ви можете бачити, що він знаходиться на ранній стадії розробки, оскільки має багато виступів, а вихід газу не те саме. остаточного проекту. Безсумнівно, його розвиток прискориться, оскільки він буде супутником Су-57 "Фелон".

МіГ-31 знайшов нову роботу, будучи стартовою площадкою гіперзвукової ракети Кінжаль, здатної знищувати сухопутні та морські цілі (авіаносець wink, wink) з 2000 км

Я, чесно кажучи, не знаю, чи буде це хорошим чи поганим кроком для російської аерокосмічної галузі. Відсутність внутрішньої конкурентоспроможності може послабити зусилля в галузі дизайну та інновацій. Хоча це також правда, що якщо напрямок з UAC буде здоровим і чітким, результати можуть бути надзвичайно позитивними.