Останні дані свідчать про те, що, хоча різноманітність деяких груп динозаврів зменшилася на пізньому Криті, інші групи застоювались, або, можливо, рухались по траєкторії зростання.
Протягом історії палеонтології мало уваги приділялося лише деяким темам, ніж закінченню крейдового вимирання динозаврів. Незважаючи на тривалий період інтенсивних досліджень, фундаментальне питання досі не було з'ясоване обнадійливим чином. Чи динозаври вже були вражені інтенсивною вулканічною діяльністю та впливом метеоритів під час їх занепаду, чи процвітаючі групи були здійснені внаслідок цих двох подій?
Попередні дослідження майже у всіх випадках базувались на таксономічному різноманітті, тобто на багатстві роду чи виду, а також на абсолютному фауні за останні 20 мільйонів років Крейдового періоду. Однак проблема з ними полягає в тому, що на таксономічне багатство сильно впливає нерівномірність скам’янілостей: деякі райони та певні епохи досліджуються набагато інтенсивніше, ніж інші. Наприклад, ніде жодні утворення не вивчались настільки детально, як північноамериканська свита Хел-Крік. Це дає дуже детальну інформацію про цю область, але важко поширити ці дані, на які впливає регіональний фактор, на більші території.
Тому американські та німецькі дослідники зараз вивчали морфологічне (морфологічне) різноманіття та його еволюцію у семи вибраних групах динозаврів на останніх двох поверхах крейдового періоду (Кампанія та Маастрихт). Кількісними методами були перевірені еволюційні траєкторії семи груп (целюрозаврія, тиранозаврія, пахіцефалозаврія, цератопсид, гадрозаврія, завроподи та анкілозаврія). Морфологічні зміни зазвичай свідчать про функціональні чи екологічні пристосування та не залежать від видового багатства даної групи. Дані досліджувались насамперед у всьому світі, але там, де було достатньо даних, також охоплювали місцеві зміни (у Північній Америці та Азії). Не дивно, що результати показали, що еволюція та вимирання пізньокрейдових динозаврів були дуже складним процесом.
Результати виявились дуже неоднорідними: як різні групи, так і різні географічні регіони можуть демонструвати різні закономірності. Деякі групи не мали суттєвих змін у морфологічному різноманітті протягом досліджуваного періоду. Це були м'ясоїдні динозаври-тероподи (целурозаврії та тиранозаври) та дрібні та середні рослиноїдні тварини (пахіцефалозаври, анкілозаври). Тільки одна група продемонструвала тенденцію до зростання, а саме величезні рослиноїдні зауроподи, які не мали дуже розвинених жувальних здібностей. Однак дві великі рослиноїдні групи з чітко розвиненими щелепами та зубами (гадрозаврії та кератопсії) показали зменшення морфологічної мінливості. Це свідчить про те, що не таксономічна ситуація, а екологічні фактори (такі як різне харчування та розміри тіла) впливали на еволюційні траєкторії.
Кожна група може демонструвати різні або навіть зовсім протилежні тенденції в різних географічних регіонах. Наприклад, гадрозаври (качкодзьобі динозаври) продемонстрували значний спад у Північній Америці, але в Азії почали зростати.
У попередній роботі палеонтологи майже завжди спирались на дані Північної Америки, що і зрозуміло, оскільки освіта Хел-Крик, яка надзвичайно багата скам’янілостями, справді була вивчена дуже ретельно, а на інших континентах рідко зустрічаються місця подібного віку та значення. Однак північноамериканські дані також можуть свідчити про локальну аномалію через екстремальні коливання морських повеней, формування гір та доісторичного провінціалізму. В останні десятиліття відкриття ряду азіатських крейдових динозаврів дозволило почати виправляти аномалії, що виникли внаслідок монополії американських даних, і отримувати все більш точну картину дуже різноманітного і різноманітного життя крейдяної дикої природи.