Дуодопа 20 мг/мл + 5 мг/мл кишкового гелю.
1 мл містить 20 мг леводопи та 5 мг моногідрату карбідопи.
100 мл містить 2000 мг леводопи та 500 мг карбідопи моногідрату.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
Бідно-білий до жовтуватого гелю.
4.1. Терапевтичні показання
Лікування запущеної хвороби Паркінсона з важкими моторними коливаннями та гіперкінезією або дискінезією, коли наявні комбінації препаратів для хвороби Паркінсона не дали задовільних результатів
4.2. Дозування та спосіб прийому
Дуодопа - це гель для безперервного введення в кишечник. Для тривалого введення гель слід доставляти за допомогою портативного насоса безпосередньо у верхню дванадцятипалу кишку або тонку кишку через черезшкірну ендоскопічну гастростому за допомогою зовнішньої трансабдомінальної трубки та внутрішньої кишкової трубки. Якщо через кожну ендоскопічну гастростому з будь-яких причин не підходить, рентгенологічна гастроеюностомія може розглядатися як альтернатива. Ефективність трансабдомінального порту та коригування дози слід проводити спільно з неврологічною клінікою.
Слід розглянути питання про розміщення тимчасової назодуоденальної/назоєюнальної трубки, щоб оцінити, чи сприятливо реагує пацієнт на цю форму лікування до встановлення товстої кишки (ПЕГ-J) шляхом постійної черезшкірної ендоскопічної гастростомії. У випадках, коли лікар вважає, що це дослідження не є необхідним, можна відмовитися від етапу тестування назоєюнальної трубки, а лікування можна розпочати безпосередньо з розміщення ПЕГ-J. Дозу слід регулювати до тих пір, поки для кожного пацієнта не буде отримана оптимальна клінічна відповідь, що означає максимізацію функціонального часу ON (активного) протягом дня, мінімізуючи кількість та тривалість епізодів OFF (брадикінезії) та мінімізуючи час ON у режимі дискінезії, що відключає . Див. Рекомендації в дозуванні .
Дуодопу слід вводити спочатку як монотерапію. При необхідності одночасно можна приймати інший препарат Паркінсона. Для введення Дуодопи слід використовувати лише насос CADD-Legacy 1400 (CE 0473). Посібник з інструкцією із використання надається разом із портативним насосом.
Лікування дуодопи можна припинити в будь-який час, видаливши катетер і давши рані зажити. Потім слід продовжувати лікування пероральними препаратами, включаючи леводопу/карбідопу.
Загальна добова доза Дуодопи складається з трьох індивідуально скоригованих доз: ранкової дози, підтримуючої дози та додаткових болюсних доз, що вводяться приблизно протягом 16 годин. На додаток до прийому протягом дня, якщо це медично виправдано, Дуодопу можна застосовувати протягом ночі.
Картриджі з ліками призначені лише для одноразового використання і не повинні використовуватися більше 24 годин, навіть якщо ліки залишились. Відкриті картриджі не можна використовувати повторно.
Близько терміну придатності гель може злегка пожовтіти. Ця зміна не впливає на концентрацію або лікування препарату.
Ранкова доза. Ранкова болюсна доза подається насосом для швидкого досягнення терапевтичного рівня (протягом 10-30 хвилин). Доза повинна базуватися на дозі леводопи, яку пацієнт приймав всередину вранці, плюс кількість, необхідна для заповнення об'єму пробірки. Загальна ранкова доза зазвичай становить 5-10 мл, що відповідає 100-200 мг леводопи. Загальна ранкова доза не повинна перевищувати 15 мл (300 мг леводопи).
Підтримуюча доза. Підтримуюча доза регулюється зі швидкістю 2 мг/годину (0,1 мл/годину). Дозу слід розраховувати відповідно до дози леводопи, яку пацієнт приймав перорально. Якщо прийом додаткових лікарських засобів перерваний, дозу Дуодопи доведеться відкоригувати ще раз. Підтримуюча доза регулюється індивідуально. Його слід підтримувати в межах 1-10 мл/годину (20-200 мг леводопи/годину) і, як правило, становить 2-6 мл/годину (40-120 мг леводопи/годину). У виняткових випадках може знадобитися більша доза.
Щоденне введення леводопи у вигляді дуодопи: 1640 мг/добу.
Ранкова болюсна доза: 140 мг = 7 мл (без урахування об'єму для заповнення кишкової трубки).
Підтримуюча доза: 1500 мг/добу.
1500 мг/день: 20 мг/мл = 75 мл Дуодопи на день.
Введення розраховується за 16 годин: 75 мл/16 годин = 4,7 мл/годину.
Додаткова болюсна доза.
Його слід вводити залежно від того, чи є пацієнт гіпокінетичним протягом дня. Додаткова доза повинна бути індивідуально відрегульована і зазвичай становить 0,5-2 мл.
У рідкісних випадках може знадобитися більша доза.
Якщо потреба в додаткових дозах перевищує 5 разів на день, підтримуючу дозу слід збільшити.
Після встановлення доз слід проводити точне регулювання ранкової дози, підтримуючої дози та додаткових болюсних доз протягом декількох тижнів.
Моніторинг лікування.
Раптове погіршення ефективності лікування з періодичними коливаннями рухів повинно призвести до підозри про те, що трубка перемістилася з дванадцятипалої кишки/тонкої кишки у шлунок. Розташування трубки слід визначати за допомогою рентгенівського знімка, а кінець трубки слід розташувати в дванадцятипалій кишці/тонкій кишці.
Дуодопа не застосовує жодного відповідного застосування щодо педіатричної популяції для вказівки на розвинену хворобу Паркінсона, чутливу до леводопи з сильними моторними коливаннями та гіпер/дискінезією.
Геріатричне населення
Існує значний досвід застосування леводопи/карбідопи у пацієнтів літнього віку. Дози для всіх пацієнтів, включаючи гериатричну популяцію, регулюються індивідуально шляхом корекції дози.
Нирково-печінкова недостатність
Жодних досліджень фармакокінетики карбідопи та леводопи не проводили у пацієнтів із порушеннями функції печінки або нирок. Доза Дуодопи індивідуалізується шляхом титрування для досягнення оптимального ефекту (що відповідає індивідуально оптимізованому впливу леводопи та карбідопи в плазмі); тому потенційні наслідки печінкової або ниркової недостатності при впливі леводопи та карбідопи опосередковано враховуються при корекції дози. Корекцію дози слід проводити з обережністю пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок та печінки (див. Розділ 4.4). .
Переривання лікування
У разі необхідності раптового зменшення дози або якщо стає необхідним припинити лікування Дуодопою, пацієнтів слід ретельно спостерігати, особливо якщо пацієнти отримують антипсихотичні засоби. Див. Розділ 4.4.
У випадках підозри або діагностики деменції зі зниженням порогу сплутаності свідомості або якщо необхідно зняти насос, цим повинен займатись лише медперсонал або доглядач.
Відповідно до Інструкції з експлуатації, картридж, який слід використовувати, повинен бути підключений до портативного насоса. Потім утворену систему слід підключити до носодуоденальної трубки або дуоденальної/товстої кишки для введення.
4.3. Протипоказання
Дуодопа протипоказаний пацієнтам із:
- Підвищена чутливість до діючих речовин або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
- Вузькокутова глаукома
- Важка серцева недостатність
- Важка серцева аритмія
- Гострий інсульт
- Неселективні інгібітори МАО та селективні інгібітори МАО типу А не слід застосовувати одночасно з Дуодопою. Ці інгібітори слід відмінити принаймні за два тижні до початку лікування Дуодопою. Дуодопу можна вводити одночасно у рекомендованій виробником дозі будь-якого інгібітора МАО із селективністю щодо МАО типу В (наприклад, селегілін HCl) (див. Розділ 4.5).
- Ті ситуації, коли адренергічні препарати протипоказані, наприклад, феохромоцитома, гіпертиреоз та синдром Кушинга.
Оскільки леводопа може активувати злоякісну меланому, її не слід застосовувати пацієнтам з недіагностованими підозрілими ураженнями шкіри або меланомою в анамнезі.
4.4. Особливі попередження та застереження щодо використання
Кілька попереджень та запобіжних заходів, зазначених нижче, є загальними для леводопи, а отже, і для Дуодопи:
4.5. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Жодних досліджень взаємодії з Дуодопою не проводилось. Наступні взаємодії відомі для загальної комбінації леводопи/карбідопи.
Потрібно бути обережним при одночасному застосуванні Дуодопи з наступними препаратами:
Постуральна гіпотензія виникала, коли комбінації леводопи та інгібітора декарбоксилази були додані до лікування пацієнтів, які вже отримували антигіпертензивні засоби. Може знадобитися корекція дози антигіпертензивного препарату.
Побічні реакції, включаючи артеріальну гіпертензію та дискінезію, повідомлялись рідко, спричинені одночасним прийомом трициклічних антидепресантів та препаратів карбідопи/леводопи.
Антихолінергічні препарати можуть взаємодіяти з леводопою для зменшення тремору. Однак спільне вживання може посилити ненормальні мимовільні рухи. Антихолінергічні засоби можуть зменшити ефекти леводопи, затримуючи його всмоктування.
Інгібітори КОМТ (толкапон, ентакапон)
Одночасне застосування інгібіторів COMT (катехол-О-метилтрансферази) та Дуодопи може збільшити біодоступність леводопи. Доза Дуодопи може потребувати корекції.
Антагоністи дофамінових рецепторів (деякі антипсихотичні засоби, наприклад, фенотіазини, бутирофенони та рисперидон, а також протиблювотні засоби, наприклад, метоклопрамід), бензодіазепіни, ізоніазид, фенітоїн та папаверин можуть зменшити терапевтичний ефект леводопи. За пацієнтами, які приймають ці препарати разом із Дуодопою, слід ретельно спостерігати щодо втрати терапевтичної відповіді.
Дуодопу можна приймати одночасно з рекомендованою дозою інгібітора МАО, який є селективним для МАО типу В (наприклад, селегілін-HCl). Можливо, доведеться зменшити дозу леводопи при додаванні селективного інгібітора МАО типу В.
Одночасне застосування селегіліну та леводопи-карбідопи асоціюється з важкою ортостатичною гіпотензією.
Амантадин має синергетичну дію з леводопою та може посилювати побічні ефекти, пов’язані з леводопою. Може знадобитися коригування дози Дуодопи.
Симпатоміметики можуть посилювати серцево-судинні побічні ефекти, пов’язані з леводопою.
Леводопа хелатує залізо в шлунково-кишковому тракті, що призводить до меншого всмоктування леводопи.
Оскільки леводопа конкурує з певними амінокислотами за всмоктування, це може бути порушено у пацієнтів з високобілковою дієтою.
Вплив прийому антацидів та дуодопи на біодоступність леводопи не вивчався.
4.6. Плодючість, вагітність та лактація
Вагітність
Дані відсутні або кількість даних про застосування леводопи/карбідопи у вагітних обмежена. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність (див. Розділ 5.3). Дуодопа не рекомендується застосовувати під час вагітності та жінкам дітородного віку, які не застосовують засоби контрацепції, якщо тільки користь для матері перевищує можливий ризик для плода.
Лактація
Леводопа та, можливо, її метаболіти виводяться з грудним молоком. Є дані про те, що лактація пригнічується під час лікування леводопою.
Невідомо, чи виділяється карбідопа або її метаболіти в грудне молоко. Дослідження на тваринах показали, що карбідопа виводиться з грудним молоком.
Ми не маємо достатньої інформації про вплив леводопи/карбідопи або її метаболітів на новонароджених/немовлят. Під час лікування Дуодопою годування груддю слід припинити.
Родючість
У доклінічних дослідженнях з використанням лише карбідопи чи леводопи побічних реакцій на фертильність не спостерігалося. Досліджень фертильності не проводили на тваринах із комбінацією леводопи та карбідопи.
4.7. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Застосування Дуодопи може мати значний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Леводопа та карбідопа можуть викликати запаморочення та ортостатичну гіпотензію. Тому слід бути обережним при керуванні автотранспортом або роботі з машинами. Пацієнтам, які отримують Дуодопу, у яких спостерігається раптова сонливість та/або епізоди сну, слід рекомендувати утриматися від керування автотранспортом або участі у таких діях, коли знижена пильність може загрожувати їм чи іншим особам із серйозними травмами або смертю (наприклад, керування машинами), поки ці події не вирішено, див. також розділ 4.4.
4.8. Побічні реакції
Побічні реакції на ліки, які часто виникають у системі Дуодопи, включають нудоту та дискінезію.
Побічні реакції пристрою або процедури, які часто трапляються із системою Duodopa, включають біль у животі, ускладнення вставки пристрою, надмірну грануляційну тканину, еритему в місці розрізу, післяопераційну інфекцію рани, післяпусковий випуск, процедурний біль та реакцію в місці процедури.
Про майже всі ці побічні реакції повідомлялося незабаром після початку досліджень, після процедури черезшкірної ендоскопічної гастростомії, і вони виникали протягом перших 28 днів.
Побічні реакції, виявлені при застосуванні Дуодопи
Безпеку Дуодопи порівнювали зі стандартною пероральною формою леводопи/карбідопи (100 мг/25 мг) у загальній складності 71 пацієнт із розвиненою хворобою Паркінсона, який брав участь у рандомізованому, подвійному сліпому, подвійному сліпому дослідженні з активним контролем і тривалістю 12 тижнів. Додаткова інформація про безпеку була зібрана у 12-місячному відкритому дослідженні 354 пацієнтів із запущеною хворобою Паркінсона та у відкритих розширених дослідженнях.
У всіх дослідженнях проводився аналіз пацієнтів, які отримували Дуодопу, незалежно від їх конструкції (подвійний сліпий або відкритий), щоб отримати короткий виклад побічних реакцій на препарат. Подальший аналіз пацієнтів, які отримували гель Дуодопа або плацебо через черезшкірну ендоскопічну гастростомію тонусної кишки (PEG-J), проводився для отримання короткого опису побічних реакцій, пов’язаних із процедурою або приладом, у всіх дослідженнях, незалежно від їх конструкції (подвійний сліпий або відкритий).
У таблиці 1 перераховані побічні реакції, пов’язані з лікарськими засобами, процедурами та приладами, а також реакції, виявлені під час використання Дуодопи після дозволу.
Та бла 1. Дані про побічні реакції з клінічних випробувань та досвіду після продажу
Клас органів системи MedDRA
Дуже часто до
(≥ 1/10 )
Часті
(≥ 1/100 до до
Нечасто b
(> 1/1000 до
Rar туз
(> 1/10 000 до b
Невідомо
Постмаркетинг
Побічні реакції на ліки
Порушення крові та лімфатичної системи