реферат

Альдостерон відіграє важливу роль у патогенезі серцево-судинних, ниркових та метаболічних захворювань. Мінералокортикоїдні рецептори (МР) існують як в епітеліальних, так і в не епітеліальних клітинах, таких як ендотеліальні та гладком’язові клітини судин, кардіоміоцити та адипоцити. Експериментальні дослідження показали, що профібротичні ефекти альдостерону розвиваються лише у поєднанні з дієтою з високим вмістом натрію. Надмірне споживання натрію є головним фактором, що сприяє патогенезу гіпертонії, і великі популяційні дослідження показали, що існує значна кореляція між рівнем споживання солі та артеріальним тиском та частотою артеріальної гіпертензії. У цьому звіті ми оцінюємо клінічні та експериментальні докази використання селективного антагоніста рецепторів, еплеренону, для лікування солевочутливої ​​гіпертензії. Цей огляд також досліджує, як ці дані сприяли розумінню патофізіологічних механізмів чутливої ​​до солі гіпертензії.

Сіль, альдостерон та гіпертонія

Недавні дослідження, включаючи наші дослідження, показали, що% 10% пацієнтів з есенціальною гіпертензією мають високе співвідношення концентрації альдостерону в плазмі (PAC)/активності реніну в плазмі (PRA), що свідчить про неадекватне збільшення синтезу альдостерону. Маханова та ін. 1 видно, що у трансгенних мишей із підвищеною експресією альдостеронсинтази (АС) розвинулася чутлива до солі гіпертензія та гіпертрофія серця, пов'язані із збільшенням окисного стресу. Виходячи з цих висновків, припускають, що генетично зумовлене збільшення експресії АС у людей може сприяти гіпертонії та серцево-судинним ускладненням у суспільствах на дієтах з високим вмістом солі.

Взаємозв'язок між метаболічним синдромом, сіллю та альдостероном

Мінералокортикоїдні стимулюючі фактори

Вплив еплеренону на експериментальних моделях тварин із чутливою до солі гіпертензією

еплеренону

Дієта з високим вмістом натрію активізує місцеву систему ренін-ангіотензин-альдостерон (RAAS) у серцево-судинній тканині, що спричинило гіпертонію та гіпертрофію серця при чутливій до солі гіпертензії. Лікування блокатором еплеренону та/або блокатором ангіотензину II типу 1 (AT1R) запобігає гіпертонії, гіпертрофії серця та фіброзу та покращує окислювальний стрес.

Повнорозмірне зображення

Вплив еплеренону на пацієнтів із чутливою до солі гіпертензією

Вплив еплеренону на пацієнтів із первинним альдостеронізмом

Первинний альдостеронізм є найпоширенішою формою вторинної гіпертензії. Повідомлялося, що 5–13% невибраних гіпертоніків мають первинний альдостеронізм. Ми повідомляли, що у цих пацієнтів частота серцево-судинних ускладнень більша, ніж у пацієнтів віку та статі з есенціальною гіпертензією. Ідіопатичний гіперальдостеронізм (ІГА) є найпоширенішим підтипом первинного альдостеронізму і становить 40-60% випадків. Карагіанніс та ін. 32 показали, що лікування еплереноном було більш ефективним, ніж спіронолактон, у зниженні артеріального тиску та поліпшенні гіпокаліємії у пацієнтів з ІГА. Лікування еплереноном також знижувало частоту побічних ефектів, пов’язаних із статевими гормонами, порівняно зі спіронолактоном. У цьому звіті у двох пацієнтів, які отримували спіронолактон, розвинулася болюча двостороння гінекомастія, яка повністю змінилася після переходу на еплеренон. Випадків гінекомастії у пацієнтів, які отримували еплеренон, не спостерігалося.

Еплеренон має майбутнє у лікуванні гіпертонії в Японії

Як згадувалося вище, еплеренон може бути ефективним у лікуванні чутливої ​​до солі гіпертонії, метаболічного синдрому та ВГД. Цей засіб також має безліч захисних ефектів на органи, незалежно від ефекту зниження артеріального тиску та менше побічних ефектів, за винятком хворих на цукровий діабет з нирковою недостатністю. В Європі, Австралії та США ціна еплеренону більш ніж удвічі перевищує ціну АРБ. В Японії еплеренон застосовують клінічно з 2007 року для лікування гіпертонії, доза 50 мг трохи менша, ніж для всіх типів АРБ. Як результат, очікується збільшення кількості пацієнтів з артеріальною гіпертензією, включаючи пацієнтів із первинним альдостеронізмом, які найближчим часом будуть лікуватися еплереноном.

Конфлікт інтересів

Автори не заявляють жодного конфлікту інтересів.