Роботодавець має у своєму розпорядженні тижневий робочий час, визначений Трудовим кодексом, який при необхідності планує його на окремі тижні та місяці таким чином, щоб у погоджений контрольний період обсяг встановленого тижневого робочого часу спостерігався в середньому.
Кількість робочих днів, які працівник зобов’язаний відпрацювати у відповідний тиждень, місяць і, нарешті, у відповідному календарному році, залежить від того, як роботодавець планує робочий час.
Початок і кінець робочого часу та графік змін роботи визначаються роботодавцем за погодженням з представниками працівників та повідомляються в письмовій формі в роботодавцевому місці, доступному для працівника (Розділ 90 (4) - Трудовий кодекс) . Роботодавець зобов'язаний повідомити працівника про графік робочого часу принаймні за один тиждень заздалегідь та з терміном дії не менше тижня (розділ 90, пункт 9 - КЗпП). Роботодавець може за погодженням з представниками працівників визначити час, необхідний для особистого прибирання після закінчення роботи, який включатиметься в робочий час працівника (стаття 90 (10) - КЗпП).
Роботодавець може не планувати робочий час таким чином, щоб працівник працював у нічні зміни протягом двох тижнів поспіль, якщо тільки характер роботи або умови роботи не дозволяють інший графік робочого часу (Розділ 90 (8) - Трудовий кодекс).
Якщо робота роботодавця дозволяє це, роботодавець зобов'язаний дозволити працівникові на його прохання за станом здоров'я або з інших серйозних причин зі свого боку скорегувати вказаний тижневий робочий час або домовитись з ним у трудовому договорі на тих же умовах ( § 90 пар. Трудового кодексу).
Рівномірний розподіл робочого часу
Ми говоримо про рівномірний розподіл робочого часу, якщо різниця в робочому часі між окремими тижнями становить менше 3 годин, а робочий час в окремі дні не перевищує 9 годин.
Середній тижневий робочий час протягом певного періоду - зазвичай 4 тижні - не може перевищувати встановленого тижневого робочого часу.
При рівномірному розподілі робочого часу тижневий робочий час в основному ділиться на п’ять робочих днів на тиждень (§ 86 - Трудовий кодекс).
Нерівномірний розподіл робочого часу
Якщо характер роботи або умови роботи не дозволяють розподілити робочий час рівномірно на окремі тижні, роботодавець може за погодженням з представниками працівників або за погодженням з працівником розподілити робочий час нерівномірно тижнів.
Середній тижневий робочий час не може перевищувати встановленого тижневого робочого часу протягом періоду, що не перевищує чотирьох місяців. У випадку діяльності, коли існує різна потреба в роботі протягом року (сезонні роботи - у сільському господарстві, у будівництві, де робота залежить від погодних умов), можна домовитись з представниками працівника або з працівником (якщо немає представники працівників в організації) розподіл робочого часу нерівномірно навіть протягом періоду, що перевищує 4 місяці, максимум до 12 місяців, тоді як середньотижневий робочий час у цей період не може перевищувати встановленого тижневого робочого часу.
Ми говоримо про нерівномірно розподілений робочий час, якщо різниця в робочому часі між окремими тижнями становить більше 3 годин, а робочий час в окремі дні перевищує 9 годин. Робочий час протягом 24 годин не може перевищувати 12 годин (§ 87 - КЗпП).
Кому роботодавець може розподілити робочий час нерівномірно лише за погодженням з ним:
- працівники з обмеженими можливостями
- вагітна жінка
- жінка або чоловік, який постійно доглядає за дитиною віком до 3 років
- самотній працівник, який постійно доглядає за дитиною віком до 15 років