Дезінфекція означає знищення хвороботворних мікроорганізмів, а при лікуванні питної води це основний захід запобігання розповсюдженню хвороб, що передаються водою. Використання різних методів знезараження питної води, фізичної чи хімічної, повинно гарантувати епідеміологічну безпеку, а також безпеку питної води.
Хлор, як видається, є найпоширенішим дезінфікуючим засобом, що використовується в управлінні водою у всьому світі. Однак у багатьох випадках хлор був основною причиною утворення тригалометану у водній промисловості, особливо після реакції з гуміном та іншими органічними речовинами в обробленій воді.
Двоокис хлору використовується для дезінфекції питної води з 1960-х років і вважається однією з найбільш придатних альтернатив для обробки якості води щодо зниження концентрації ТГМ.
Інші переваги включають вірицидну, альгіцидну та спороцидну дію, а також його окислювальні властивості, напр. окислювальну дію на залізо тощо. З цієї причини він був запроваджений в середині 1990-х років на деяких водоочисних спорудах Словаччини як дезінфікуючий засіб.
Що стосується побічних продуктів, то вплив діоксиду хлору на органічні та неорганічні речовини призводить до утворення хлоритів та хлоратів. Після окислення приблизно 50% діоксиду хлору перетворюється на хлорити, хлорати, як правило, мають меншу концентрацію і утворюються з розчину дозованого діоксиду хлору.
Знання про використання діоксиду хлору у вибраних системах водопостачання Словацької Республіки з точки зору здійснення державного нагляду за здоров’ям щодо масового забезпечення населення питною водою.
Дезінфекція питної води діоксидом хлору була запроваджена в квітні 1996 року на водопровідній системі групи Єлка - Галанта - Нітра загальною протяжністю 60 км. Виявилося, що цей спосіб дезінфекції має і свої недоліки, такі як:
- викид інкрустацій та інших відкладень з трубопроводу, коли вони надходять у проточну воду,
- зміна сенсорних властивостей поданої води (підвищена каламутність до 350 ZF, підвищена концентрація заліза до 4 мг/л тощо), хоча ці факти можуть не означати ризику для здоров’я, але вода непридатна для багатьох комерційних цілей або у домогосподарстві для прання особливо білої білизни або переробки їжі (виробництво масла тощо),
- у зразках каламутної води навіть виявлено підвищену концентрацію токсичних металів у нових водопроводах (муніципалітети Горна Кралова, Мойміровце), тоді як концентрація Cu у поданій воді досягала 1,5 мг/л, Hg - 0,007 мг/л та Mn - 3,8 мг/л. Причиною такого стану стала вода з далекого трубопроводу Єлка - Галанта - Нітра.
Оскільки проблеми з якістю поданої питної води на зазначеній лінії постачання зберігалися протягом тривалого часу, Міністерство охорони здоров’я Словацької Республіки - головний гігієніст Словацької Республіки видало відповідно до Закону Національної ради Словацької Республіки Республіка № 272/1994 зб. з питань охорони здоров'я людини професійні рекомендації щодо використання діоксиду хлору для охорони здоров’я питної води.
З цим професійним керівництвом №. SOZO-2905/99-04 Mi від 15.3.1999 р. Визначив обсяг документів, необхідних для проведення оціночної діяльності органів охорони здоров’я, тоді як оператор повинен подати такі документи:
- Огляд лабораторних результатів якості води перед дезінфекцією з акцентом на концентрацію значущих для здоров'я показників (мікробіологічних та біологічних, органічних речовин - наприклад, гумінових речовин, тригалометанів тощо) з метою оцінки правильного вибору методу хлорування Питна вода.
- Об’єктивна оцінка технічного стану всієї постраждалої системи водопостачання та, якщо цього вимагає технічний стан, розробка пропозиції щодо очищення та знежирення розподільних труб, включаючи резервуари.
Технологія дозування діоксиду хлору повинна бути розроблена для підтримки концентрації ClO2 a продукти розпаду - хлорити відповідно до чинного законодавства щодо якості питної води. Водночас повинен вимагатись їх постійний моніторинг.
Перехід від охорони здоров'я хлорною водою до дезінфекції діоксидом хлору неможливо здійснити одночасно, але таким чином, щоб поступово зменшувати дози хлору і поступово збільшувати дози діоксиду хлору. При швидкій заміні існує ризик помутніння води у водяній системі від можливого випуску інкрустацій з водної системи.
Отже, дозування діоксиду хлору та, можливо, також хлору повинні бути розроблені таким чином, щоб виключити можливість небажаних сенсорних змін води у споживчій мережі.
Під час тестової експлуатації Для перевірки функціональності обладнання для виробництва діоксиду хлору, включаючи тестування ефективності технології очищення, сфера контролю якості питної води з точки зору охорони здоров'я населення повинна зосередитись, зокрема, на таких показниках:
мікробіологічні та біологічні, запах, каламутність, Fe, Mn, COD-Mn, Cl2, ClO2, хлорити, хлорати, тригалометани.
Слід зазначити, що дезінфекція питної води діоксидом хлору, якщо застосовувати її професійно щодо якості сирої води, навпаки покращує якість очищеної води. Цей факт підтвердився на групі водопостачання Нова Бистриця - Чадца - Жиліна, де в т.зв. пробна експлуатація з 30.4. 1997 - 31.12.1997 рр. Відбулося значне зниження концентрації заліза та нітритів у кінцевих водоймах
(- Fe макс. Значення 0,16 мг/л
- NO2 макс. значення 0,015 мг/л)
З жовтня 2001 року розпочато дезінфекцію ClO2 на очисній станції Хришова в Бансько-Бістрицькому районі, в той час як поступове дозування діоксиду хлору в поєднанні з хлором ще не призвело до негативних змін у якості поданої питної води. Рішення про затвердження державного регіонального гігієніста в Банській Бистриці також було обмежене в часі так званою пробною експлуатацією.