Мати, яка народила і виростила чотирьох дітей після смерті свого первістка, не розуміє батьків, які ставлять під сумнів вакцинацію та сучасну медицину.

нього

"Роками я спостерігав за ростом однолітків Мароша з нашого села і казав собі: тепер він піде в дитячий садок, до школи, до першого святого причастя, до середньої школи, на першу вечірку, тоді у нього будуть посвідчення водія, він поїхав би вчитися в Братиславу., можливо, за кордон, ви б когось знайшли ", - каже Гелена, чий первісток цього року доживе до 40 років.

Марошко, як називають його крім Гелени та її чоловіка його брати та сестри, які його знають лише за переказами історій, і навіть їхні діти, мав вроджену ваду серця. Лікарі знайшли його лише після народження і вже не могли йому допомогти.

«Я відразу побачив акушера, що він помилявся, бо він кричав акушерці до педіатра. Марошко почав синіти, йому вдалося стабілізуватися, і його негайно провели подальші розслідування. Вони діагностували у нього вроджену ваду серця, але спочатку не знали, що це точно ".

Лікар із Пламієнки: Біль, коли ти втрачаєш дитину, залишається в тобі до смерті

Гелена з району Братислави, вона там народила, і Марошку якомога швидше перевели в найкращу палату новонароджених того часу.

"Незважаючи на турботу справді відданої медичної сестри, Марошко очевидно в'янув, у нього були сині ноги, він навіть не міг витягнути молоко з грудей, він постійно був пітливим, навіть коли був голий. Іноді я не відчував його пульсу, тому серце билося слабко ».

Менше одного відсотка дітей народжується із вродженими вадами серця у Словаччині (як і у всьому світі). Деякі з них менш важкі, інші потребують хірургічного втручання або в неонатальному віці, або пізніше.

Завдяки сучасній медицині їх можна захопити навіть у пренатальний період. Це має багато переваг і збільшує шанси дитини на виживання і те, що вона незабаром отримає належну допомогу, оскільки акушер та дитячий кардіолог готові народити дитину з серйозним діагнозом.

Я не звинувачую нікого, навіть себе

Коли Хелена була вагітна в 1978 році, нічого подібного не сталося. «На той момент ми навіть не знали статі дитини, просто гадали, старенькі говорили, що це можна визначити за формою живота. У клініці вимірювали тиск, зважували, перевіряли сечу, лікар оглядав, але, звичайно, не за допомогою УЗД. Я почувався добре, мені було 23 роки, я завагітніла досить легко через місяць після весілля, перші кілька місяців мені не було погано, я завжди був здоровий, будучи молодшим гравцем у гандболі змагався, був і досі є стриманий і некурящий. Тож ніяких факторів ризику, жодних попереджувальних знаків ", - описує він.

Той факт, що вона народила важкохвору дитину, був повним шоком. Для неї та лікарів. "Але вони зробили все, що могли. Вони також дозволили мені якомога більше часу проводити з Марошкою, бо в той час не було звичним, щоб моя мати була госпіталізована з дитиною. Один із лікарів навіть дозволив нам під час нічної служби у вихідні, коли було мінімум персоналу