Індапамід є перорально активним діуретиком та гіпотензивним засобом. Хоча це діуретик сульфаніламідного типу, подібний до тіазидів, індапамід є першим із нового класу гіпотензивних/діуретичних препаратів, що називається індолінами.
Механізм дії: Хоча механізм дії не з’ясований до кінця, індапамід діє, головним чином, у дистальних звивистих канальцях нефрона. Препарат збільшує виведення натрію, хлориду та води, пригнічуючи транспорт іонів натрію через ниркові канальці. Вважається, що гіповолемічна дія індапаміду відповідає за корисний серцево-судинний ефект препарату. Зменшення обсягу плазми та позаклітинної рідини разом із зменшенням периферичного судинного опору (через судинні системи авторегуляторного зворотного зв’язку, спричинені втратою натрію), впливають на зниження артеріального тиску у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, які отримують індапамід. Препарат також може спричинити закупорку кальцієвих каналів у клітинах гладких м’язів, викликаючи тим самим розширення артеріолярних судин. Взагалі, діуретики погіршують гіпертрофію лівого шлуночка (ГЛШ) та толерантність до глюкози, а також роблять згубний вплив на ліпідний профіль. Однак індапамід, здається, знижує рівень ЛВГ і не виявляє шкідливого впливу на ліпіди сироватки та толерантність до глюкози.
Фармакокінетика: Індапамід призначають перорально і повністю абсорбується із травного тракту. На всмоктування їжа та антациди не впливають. Завдяки своїй ліпофільній природі індапамід широко поширюється в тканинах організму і на 71-79% зв’язується з білками плазми. Він переважно і оборотно розподіляється в еритроцитах, що призводить до вищих рівнів у цільній крові порівняно з плазмою. Невідомо, чи препарат перетинає плаценту або розподіляється в грудному молоці. Індапамід зазнає печінкового метаболізму, при цьому 60% дози виводиться із сечею за 48 годин, а між 16-23% - з калом через жовч. Період напіввиведення становить 14-18 годин. Гемодіаліз не змінює фармакокінетику індапаміду.
Токсичність: Проведено два дослідження канцерогенності на мишах та щурах, які вводили препарат перорально протягом усього життя тварин. Не було значної різниці у частоті пухлин між тваринами, які отримували індапамід, та контрольними групами.
Репродуктивні дослідження проводились на щурах, мишах та кроликах у дозах, що перевищують терапевтичну дозу для людини у 6 250 разів, і не виявили жодних доказів порушення фертильності та пошкодження плода через індапамід. Постнатальний розвиток у щурів та мишей не впливав на попереднє лікування батьків під час виношування плоду.
Я ПОГЛЯДИ ТА ДОЗУВАННЯ
Лікування набряків при застійній серцевій недостатності:
- Дорослі: спочатку 2,5 мг перорально один раз на день. Дозу можна збільшити до 5 мг РО один раз на день через тиждень, якщо реакція недостатня.
- Літні люди: див. Дозування для дорослих. Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії діуретиків.
- Діти, немовлята та новонароджені: безпечне та ефективне використання не встановлено.
Для лікування гіпертонії:
- Дорослі: спочатку 1,25 мг перорально один раз на день. При необхідності збільшуйте до 2,5 мг РО один раз на день через місяць. Максимальна доза становить 5 мг 1 раз на день РО.
- Літні люди: див. Дозування для дорослих. Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії діуретиків.
- Діти, немовлята та новонароджені: безпечне та ефективне використання не встановлено.
Максимальні обмеження дозування:
Дорослі: 5 мг/день PO.
? Літні люди: 5 мг/день PO.
? Підлітки: Безпечне та ефективне використання не встановлено.
? Діти: Безпечне та ефективне використання не встановлено.
Пацієнти з печінковою недостатністю: можливо, доведеться зменшити дозу; Індапамід широко метаболізується печінкою. З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями печінки, оскільки незначні порушення рівноважного та електролітного балансу можуть спричинити печінкову кому.
Пацієнти з нирковою недостатністю: кліренс креатиніну> 30 мл/хв: відрегулювати необхідну дозу. Кліренс креатиніну
ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Перед введенням індапаміду будь-який електролітний дисбаланс слід виправити. За пацієнтами, які отримують індапамід, слід ретельно стежити за ознаками електролітного дисбалансу, включаючи гіпонатріємію, гіпокаліємію, гіпохлоремію. Крім того, індапамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями паращитовидної залози. Незважаючи на те, що змінених рівнів кальцію або фосфату в сироватці крові не повідомлялося у пацієнтів, які отримували індапамід, ці зміни відбулись у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, і їх слід враховувати під час лікування індапамідом. Швидкі коливання балансу будь-яких електролітів або рідин можуть спричинити печінкову кому у сприйнятливих пацієнтів. Тому індапамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями печінки або цирозом печінки. Може знадобитися зменшити дозу у пацієнтів із захворюваннями печінки, оскільки індапамід інтенсивно метаболізується в печінці.
Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до звичайної дози для дорослих. Під час лікування індапамідом може виникати непереносимість глюкози, що призводить до гіперглікемії та/або глікозурії. Тому рівень глюкози в крові та сечі слід регулярно оцінювати у пацієнтів із цукровим діабетом, які отримують терапію індапамідом.
Індапамід настільки неефективний, оскільки функція нирок знижується (наприклад, ниркова недостатність із кліренсом креатиніну
Під час лікування індапамідом концентрація уратів у сироватці крові підвищується, тому індапамід слід застосовувати з обережністю, у будь-якому випадку пацієнтам із подагрою або гіперурикемією в анамнезі. Індапамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями щитовидної залози.
Індапамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із гіперчутливістю до сульфаніламіду через ризик перехресної чутливості. Антигіпертензивний ефект індапаміду може посилюватися у пацієнтів із симпатектомією. Безпечне та ефективне застосування ідапаміду не встановлено у дітей.
Індапамід класифікується як категорія ризику вагітності D через його схожість з тіазидними діуретиками. Не було доведено, що він є тератогенним для тварин чи людей, але тим не менше слід уникати його застосування під час вагітності, якщо потенційна терапевтична користь не виправдовує ризик для плода.
Немає даних про використання індапаміду під час лактації. Невідомо, чи виділяється індапамід із грудним молоком, і тому його слід обережно застосовувати жінкам, що годують.
Ефекти індапаміду можуть бути адитивними при застосуванні з іншими антигіпертензивними або діуретичними препаратами. У деяких пацієнтів це може бути бажаним, але іноді може виникати ортостатична гіпотензія. Можуть знадобитися менші дози, якщо індапамід застосовують одночасно з цими препаратами.
Індуковані індапамідом електролітні порушення (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть схилити серцевого пацієнта до серцевої токсичності глікозидів або триоксиду миш'яку, що призводить до аритмій, що загрожують життю. Електролітний дисбаланс слід виправити перед початком лікування серцевими глікозидами або триоксидом миш’яку.
Одночасне застосування аміодарону та індапаміду може схилити пацієнта до розвитку серцевих аритмій.
Одночасне введення індапаміду пацієнтам, які отримують недеполяризуючі нервово-м’язові блокатори, може спричинити тривалу нервово-м’язову блокаду через індопамід-індуковану гіпокаліємію. Концентрацію калію в сироватці крові слід визначати та коригувати перед початком нервово-м’язової блокади.
Кліренс літію зменшується у пацієнтів, які отримують індапамід. Одночасний прийом цих двох препаратів може призвести до токсичності літію. Ця взаємодія може викликати менше занепокоєння, якщо терапія індапамідом стабілізується перед початком лікування літієм.
Тіазидні діуретики можуть знижувати чутливість до інсуліну, що призводить до непереносимості глюкози та гіперглікемії. Індукована діуретиками гіпокаліємія також може призвести до гіперглікемії. Це втручання може призвести до втрати контролю за діабетом, тому за хворими на цукровий діабет слід ретельно спостерігати.
Будь-який препарат із симпатоміметичною активністю може зменшити гіпотензивний ефект індапаміду. Слід уважно спостерігати за пацієнтами, щоб забезпечити досягнення бажаного клінічного ефекту при додаванні симпатоміметиків.
Гіпокаліємія або гіпомагнезіємія можуть виникати при призначенні калієруйнівних препаратів, таких як петльові діуретики та тіазидні діуретики, збільшуючи потенціал виникнення torsade de pointes, викликаного дофетилідом. Рівень калію повинен бути в межах норми до і під час прийому дофетиліду.
НПЗЗ можуть зменшити діуретичну, натрійуретичну та антигіпертензивну дію діуретиків, що зберігають калій та тіазиди. Слід контролювати ефективність діуретиків, коли діуретики застосовуються одночасно з НПЗЗ. Саліцилати можуть збільшити ризик токсичності нирок у пацієнтів, які отримують діуретики, оскільки саліцилати пригнічують синтез нирок простагландинів, що може призвести до затримки рідини та збільшення периферичного судинного опору.
Есцин, активний сапонін у насінні кінського каштана, виявляється, має слабку діуретичну активність, але точний механізм незрозумілий. Ефект, як видається, залежить від дози і може бути адитивним при застосуванні традиційних діуретиків.
Глід, Crataegus laevigata, може зменшити периферичний судинний опір. Застосування цієї рослини у поєднанні з гіпотензивними засобами може призвести до подальшого зниження артеріального тиску у деяких людей. Пацієнти, які приймають глід одночасно з антигіпертензивними препаратами, повинні регулярно контролювати артеріальний тиск.
Під час терапії індапамідом можуть виникати гіповолемія та дегідратація. Ризик таких типів подій зростає при введенні великих доз, коли пацієнти відчувають блювоту або діарею або коли препарат вводять пацієнтам з обмеженим споживанням натрію. Гіповолемія може спричинити гіпотензію та/або ортостатичну гемоконцентрацію, що може спричинити колапс або тромбоемболічні явища кровообігу, особливо у пацієнтів геріатричного типу або хворих на хронічні захворювання серця. Також повідомлялося про раптові зниження ниркового кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації, що супроводжується швидким або надмірним діурезом, що підтверджується різкою втратою ваги. Симптомами легкої та помірної дегідратації є спрага, ксеростомія, синусова тахікардія та олігурія. Заміна рідини зазвичай відновлює об’єм плазми в нормі. Слід регулярно перевіряти артеріальний тиск.
Гіпокаліємія є одним з найпоширеніших побічних ефектів, пов'язаних з терапією тіазидними діуретиками, і може призвести до серцевих аритмій. Симптоми, пов’язані з гіпокаліємією, включають міастенію, клубову кишку, подовження інтервалу QT, зміни хвиль, ST-T, параліч м’язів, поліурію та зупинку серця. Пацієнтам, які отримують терапію індапамідом, можуть знадобитися препарати калію, щоб уникнути гіпокаліємії. Гіпокаліємію, яку особливо важливо враховувати у пацієнтів, які отримують серцеву глікозидну терапію через гіпокаліємію, збільшує ризик токсичності наперстянки.
Гіперальдостеронізм, вторинний після цирозу або нефрозу, може схилити пацієнта до розвитку гіпокаліємії під час лікування індапамідом. Низьке споживання калію в їжі, захворювання, що спричиняють виснаження калію, або введення препаратів, що знижують калій, також можуть схилити пацієнта до розвитку індапамід-індукованої гіпокаліємії.
Гіпокаліємія може спричинити непереносимість глюкози, глікозурію та гіперглікемію у хворих на цукровий діабет. Гіпомагніємія часто асоціюється з низьким рівнем калію, тому слід контролювати рівень магнію.
Збільшене натрієве навантаження в дистальних відділах ниркових канальців побічно збільшує екскрецію калію через натрієво-калієвий механізм обміну, що призводить до гіпокаліємії та гіпохлоремії, що призводить до легкого метаболічного алкалозу. Симптомами метаболічного алкалозу є розлад психіки, астериксис та помутніння.
У пацієнтів, які отримують індапамід, може розвинутися дилюційна гіпонатріємія, однак вона, як правило, протікає безсимптомно та помірно. Відміна препарату або добавок або натрію зазвичай повертає концентрацію натрію в сироватці до норми. Особливо сприйнятливі до цього ефекту пацієнти-геріатри і пацієнти з набряками. Деякі симптоми гіпонатріємії включають млявість, сплутаність свідомості, дезорієнтацію, анорексію та судоми. У важких випадках гіпонатріємії (Na +
Інші електролітні порушення, про які повідомлялося під час лікування індапамідом, включають гіперурикемію, гіперкальціємію та гіпофосфатемію. Під час лікування індапамідом також може підвищуватися рівень сечової кислоти. Крім того, гіперурикемія може виникати незалежно від зміни функції нирок.
Діуретики, особливо тіазидні та петльові діуретики, викликають гіперхолестеринемію, гіпертригліцеридемію, а також підвищену концентрацію ЛПНЩ у плазмі крові. Деякі дослідження припускають, що ці ефекти можуть зменшуватися або припинятися при тривалій терапії і не є клінічно важливими. Індапамід, здається, не збільшує тригліцериди
Іноді під час лікування індапамідом може виникати азотемія. Цей ефект зазвичай є проявом дегідратації, але іноді індапамід спричиняє алергічний інтерстиціальний нефрит. Цей ефект спостерігався в основному у пацієнтів із наявними захворюваннями нирок.
Побічні ефекти на нервову систему, пов'язані з терапією індапамідом, включають запаморочення, запаморочення, запаморочення, головний біль, млявість, парестезію та нервозність.
Індапамід також рідко асоціюється з імпотенцією та зниженням лібідо.
Під час терапії індапамідом повідомлялося про втому, дратівливість, збудження та напругу.
Також була описана макулопапульозна висипка, яка іноді супроводжується лихоманкою, кропив'янка, свербіж та/або некротизуючий васкуліт під час терапії індапамідом. Про синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та пурпуру також рідко повідомлялося під час терапії індапамідом.
Повідомлялося про реакції світлочутливості, тому пацієнти повинні застосовувати належний захист під впливом сонячного або ультрафіолетового світла.
Повідомлялося про гепатит, внутрішньопечінкову холестатичну жовтяницю, панкреатит та підвищений рівень печінкових ферментів при застосуванні індапаміду. Ці реакції були оборотними після припинення прийому препарату.
Лікування індапамідом може також спричиняти затуманення зору, ксантопсію, анафілактичні реакції, гематологічні реакції та дихальний дистрес.
LOZOLl®, індапамід, вкладка 2,5 мг
ПРЕТЕРАКС Периндоприл 2,5 мг + Індапамід 0,635 мг. Індапамін також асоціюється з амлодипіном