Здоров'я - Все, що вам потрібно знати про другу за поширеністю бактеріальну інфекцію в дитячому віці: що її викликає, які її симптоми, як лікувати, чому вона небезпечна та як запобігти інфекції сечовивідних шляхів.

Які типи інфекцій сечовивідних шляхів?

можна

У дитячому віці інфекції сечовивідних шляхів є другим за поширеністю видом бактеріальних інфекцій після респіраторних інфекцій. Існує два основних типи: інфекція нижніх та верхніх сечовивідних шляхів. Під інфекціями нижніх сечовивідних шляхів мається на увазі запалення в грунті сечового міхура та інфекція уретри. Інфекція верхніх сечовивідних шляхів - це захворювання, спричинене бактеріями в нирковій мисці та, у більш важких випадках, запасом нирок. Інфекції сечовивідних шляхів найчастіше викликаються бактерією під назвою кишкова паличка, яка зазвичай міститься в калі.

Хто найбільше ризикує?

Інфекції сечовивідних шляхів частіше зустрічаються у немовлят, ніж у хлопчиків молодого віку. Це також пов’язано з тим, що в цьому віці крайня плоть ще застрягла, зовнішній отвір уретри важче підтримувати в чистоті, тому збудники хвороб можуть легше осідати. У дівчаток частіше розвивається хвороба в пізньому віці, оскільки уретра коротша і ширша, що полегшує проникнення патогенних мікроорганізмів в уретру та верхні сечові шляхи через висхідну інфекцію.

Які симптоми інфекцій сечовивідних шляхів?

Симптоми інфекції нижніх сечовивідних шляхів, як правило, носять локальний характер: вони починаються з більш щільного, громіздкого, іноді болючого сечовипускання, яке може супроводжуватися гарячкою, млявістю, втратою апетиту та нудотою. Ненормальний колір і сильніший, неприємніший запах сечі також можуть свідчити про інфекцію.
На запалення верхніх сечовивідних шляхів можуть свідчити загальні симптоми, такі як висока температура, нездужання, нудота та біль у попереку. У грудному віці, крім високої температури, здуття живота, неспокій та втрата апетиту також можуть привернути увагу до захворювання. Часто нижні сечовивідні шляхи також запалюються, тому можна спостерігати більш часте, болісне сечовипускання з відчуттям стегна.

Чому це небезпечно, якщо не лікувати?

Без належного лікування ріст бактерій у немовлят може призвести навіть до сепсису і може спричинити серйозні ускладнення, запальні захворювання органів малого тазу та пошкодження нирок у літньому віці.

Як діагностується захворювання?

Діагностика починається з ретельного обстеження дитини та опитування симптомів. При дослідженні живота при запаленні сечового міхура область сечового міхура, область над вульвою, чутлива до тиску, тоді як при запаленні таза область нирок боляче стукає. Уточнити діагноз допомагає аналіз сечі, який робиться з першої сечі вранці.
Лабораторне, осадове та бактеріологічне дослідження цієї сечі допомагає виявити причину захворювання та підібрати відповідне лікування, в більшості випадків антибіотики.
УЗД черевної порожнини може знадобитися лише у періодичних випадках - або для підтвердження ураження нирок - у дітей молодшого віку, немовлят, особливо хлопчиків. Під час цього обстеження можна виявити стінку сечового міхура, нерівності, можливо камені та опуклості. У деяких випадках, наприклад, при підозрі на запальне захворювання органів малого тазу, може знадобитися аналіз крові.

Як впоратися?

Легкі інфекції сечовивідних шляхів, цистит можна лікувати домашнім лікуванням, протягом якого рекомендується 5-7 днів лікування антибіотиками та великою кількістю рідини. Після завершення лікування антибіотиками слід провести ще один аналіз сечі.
Лікування запальних захворювань органів малого тазу завжди проводиться в лікарні, оскільки в цьому випадку даний антибіотик вводиться внутрішньовенно, зазвичай протягом 7-10 днів. Постільний режим, велика кількість рідини та часте сечовипускання дуже важливі для запобігання подальшого розвитку бактерій у сечовивідних шляхах. Після госпіталізації призначений антибіотик, як правило, слід продовжувати протягом декількох тижнів, щоб запобігти рецидиву.
Нефрологічна допомога дітям із запальними захворюваннями малого тазу важлива, щоб уникнути можливих ускладнень. Під час догляду регулярно проводять моніторинг сечі, посів сечі та інші додаткові обстеження (вимірювання артеріального тиску, ізотопне дослідження нирок, обстеження наповнення сечового міхура).

Як попередити інфекції сечовивідних шляхів?