1. Етіологічний агент: це РНК-віруси, що належать до сімейства Picornaviridae, типу Enterovirus. Розрізняють дві підгрупи: Коксакі А (23 серотипи) та Коксакі В (6 серотипів).

вірусом

2. Патогенез: вірус потрапляє в організм через ротову порожнину або через дихальні шляхи. Через 24 години вони переходять у лімфатичну тканину. Спочатку реплікація відбувається в слизовій глотки та в лімфатичній тканині травного тракту. Приблизно на 3-й день виникає невелика транзиторна віремія, в результаті якої інфекція поширюється на ретикулоендотеліальну тканину, включаючи печінку, селезінку та кістковий мозок, де в більшості випадків інфекція контролюється. У меншості заражених особин вірусна реплікація триває в ретикулоендотеліальній тканині, яка індукує другу вірусемію і поширюється на різні органи-мішені. Окремі серотипи вірусу Коксакі характеризуються різноманітним тропізмом на різні тканини, і можуть уражатися різні органи, включаючи мозкові оболонки та мозок, скелетні м’язи, серцевий м’яз, шкіру, підшлункову залозу та печінку. Клінічні ознаки зазвичай проявляються між 3-м та 7-м днем ​​зараження. До

Через 7 днів від початку зараження розвиваються нейтралізуючі антитіла і віремія зменшується. Вірус має пряму цитопатичну дію, з’являючись в інфікованих тканинах, просочуючись запальними клітинами, і може призвести до периваскулярного некрозу.

3. Резервуар і шлях передачі: виведення відбувається через стілець та дихальний секрет. Передача - це людина до людини при прямому чи опосередкованому контакті через забруднення навколишнього середовища (води та їжі) та респіраторних виділень через краплі.

4. Період інкубації та передачі: важко вказати, залежно від серотипу, наприклад. напр. Коксакі A9: 2-12 днів, Коксакі A21 і B5: 3-5 днів, при Бостонській хворобі: 4-6 днів. Заразність велика. Випадання вірусів може тривати до 3 тижнів після зараження. Через кал він також може виводитися протягом декількох тижнів. Віруси Коксакі стійкі до зовнішніх факторів зовнішнього середовища (при 4 ºC вони зберігають інфекційні властивості протягом декількох тижнів).

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНА ІСТОРІЯ Верх

Перебіг зараження вірусом Коксакі залежить від серотипу. У разі деяких серотипів (наприклад, A16, B3, B4) до 90% інфекцій можуть мати безсимптомний перебіг.

1. Гарячкові стани, іноді із симптомами інфекції дихальних шляхів. Зазвичай після 1-2 днів лихоманки слідують 2-3 дні поліпшення, а потім спостерігається повернення лихоманки ще протягом 2-4 днів.

2. Багатовимірне прорізування: макулярна, макулопапульозна або везикулярна, висип, схожий на краснуху та кір, екхімотичний або алергічний висип. Може супроводжувати участь в інших органах.

3. Хвороба ящура (синоніми: хвороба Бостона, хвороба ящура, HFMD). Герпангіна частіше зустрічається у дітей: назва походить від везикулярних змін, які з’являються на мигдалинах і нагадують герпетичні висипання. Зазвичай вони з’являються в літні місяці, причому діти у віці від 2 до 10 років частіше хворіють. Починається з високої температури, одинофагії, дисфагії та блювоти. Висипання у формі пухирців діаметром кілька міліметрів, оточені еритематозним ореолом, відбуваються на мигдалинах, задньому небі та піднебінних дугах. На відміну від HFMD та зараження вірусом простого герпесу, вони не виникають у ротовій порожнині чи на язиці. Вони можуть бути одинарними або множинними. Слизова глотки та ротової порожнини може бути дещо перевантажена. Зміни в глотці можуть супроводжуватися запаленням слинних залоз. Загоєння відбувається спонтанно через 3-6 днів.

5. Ремітуюча плевродинія (синоніми: ремітуючий міозит, хвороба Борнхольма, «диявольський грип», від англ. Pleurodynia, епідемічний доброякісний сухий плеврит, епідемічна міалгія, хвороба Борнхольма, грип диявола): гостре захворювання, що характеризується нападоподібним болем у грудях та в епігастрії., що супроводжується лихоманкою, одинофагією та головним болем за відсутності кашлю та ризику. Під час пароксизму хворий блідий і спітнілий. Незважаючи на назву, плевра (або очеревина) не страждає, оскільки біль має м’язове походження. Наявність плевральних мазків виявляється епізодично. Зачеплені м’язи, як грудної клітки, так і живота, напружені і ніжні під час пальпації, іноді симптоми можуть припускати підозру на "гострий живіт". Зазвичай симптоми тривають 4-6 днів. У дорослих клініка триває довше, а симптоми виражені сильніше.

6. Міокардит та перикардит (→ розділ 2.15 та розділ 2.17).

7. Запалення ЦНС

1) Асептичне запалення енцефалоспінальних мозкових оболонок: віруси Коксакі відповідальні за більшість випадків асептичного менінгіту. Зазвичай епідемії виникають у вересні та жовтні. Перебіг захворювання характерний для вірусного менінгіту з лихоманкою, ознобом та головним болем у дітей старшого віку та дорослих, гострого або поступового початку (→ розділ 18.6.1), іноді супроводжується висипом, запаленням шлунково-кишкового тракту або фарингітом. У дітей симптоми зазвичай зникають після

7 днів, у дорослих загоєння може зайняти більше часу.

2) Енцефаліт (→ глава 18.6.2): ​​може протікати ізольовано або у зв’язку з менінгітом. У більшості пацієнтів (крім періоду новонародженості) існує повне лікування. Постійні неврологічні ускладнення та смерть рідкісні.

8. Інші прояви: інфекція травного тракту, гепатит, гострий панкреатит, орхіт та епідидиміт, інфекція сечовивідних шляхів, кон’юнктивіт. Вважається, що віруси Коксакі беруть участь у патогенезі діабету цукровий діабет Тип 1.

У разі хвороби герпангіни та Бостона (нога-рот) діагноз ставлять на підставі клінічної картини, тоді як при інших формах інфекції необхідно покладатися на результати серологічних досліджень та молекулярної біології.

Ідентифікація етіологічного агента

1) Серологічні дослідження: антитіла класу IgM з’являються в крові через 1-3 дні після появи перших симптомів і виявляються протягом 2-3 місяців. Антитіла класу IgG виявляються через 7-10 днів після зараження і залишаються на все життя.

2) Тести на культуру та молекулярну біологію (ПЛР): серологічні дослідження корисні в польових роботах, що проводяться під час спалахів епідемій. До досліджуваного матеріалу входять: стілець, ліквор та мазки з горла. У клінічній практиці RT-PCR дуже корисна. При ендокардиті можливий точний діагноз за допомогою ПЛР матеріалу, взятого з ендоміокардіальної біопсії.

Це залежить від прояву, с. напр .:

1) Висип: скарлатина, краснуха, кір, алергічні реакції

2) Бостонська хвороба: вітряна віспа, герпес

3) герпангіна: вірусний або бактеріальний фаринготонзиліт, герпетичне запалення ротової порожнини та ясен, молочниця

4) Плевродинія: пневмонія, плеврит, оперізуючий герпес, інфаркт міокарда, інфаркт легені, гострий живіт

5) міокардит та перикардит (→ глава 2.15, → глава 2.17)

6) запалення ЦНС (→ розділ 18.6).

Залежно від форми захворювання застосовуватимуть жарознижуючі, знеболюючі (при плевродинії) та протизапальні препарати. Лікування міокардиту (→ глава 2.15).

Бактеріальна суперинфекція у випадках з везикулярною екзантемою; дилатаційна кардіоміопатія у випадках з міокардитом (в

10% пацієнтів); хронічний менінгіт та енцефаліт у пацієнтів з гуморальним імунодефіцитом (особливо агаммаглобулінемія).

У більшості випадків це добре, за винятком інфекцій у новонароджених.

Вакцини немає. Ризик зараження зменшується завдяки застосуванню гігієнічних правил, в основному миття рук.