Університетська лікарня Вірген дель Росіо

розлади

Невідкладний клінічний посібник

Надзвичайні ситуації UGC Університетської лікарні Вірген дель Росіо

Ви знаходитесь тут: Головна »Покажчик» Ендокринна система »Іонічні розлади

Ремон Руїс, Пабло Дж.

Бог Фуентес, Марія Олена

Мартінес Ортега, Антоніо Дж.

Гіпонатріємія

Це найчастіша гідроелектролітична зміна. Поширеність гіпонатріємії у дорослих оцінюється у 1,72%. Захворюваність та смертність, пов’язані з цією зміною, роблять правильним її діагностування та лікування актуальними.

Найважливішою класифікацією лікування в відділенні невідкладної допомоги є швидкість його встановлення. Тривала, середньо-важка гіпонатріємія може не порушити життя пацієнта так само, як легка, швидко наступаюча гіпонатріємія, що може призвести до надзвичайної ситуації із супутнім набряком мозку.

Отже, лікування гіпонатріємії базується на лікуванні основної причини хронічної гіпонатріємії та на лікуванні набряку мозку, пов’язаного з гострою гіпонатріємією.

Першим кроком у встановленні діагнозу гіпонатріємія є підтвердження того, що це гіпонатріємія з низькою осмолярністю плазми.

Для правильного лікування та діагностики гіпонатріємії дуже важливо ЗБІРАТИ ЗРОБИ КРОВІ І СІЧІ перед початком лікування. Відбір проб не повинен затримувати невідкладне лікування.

Ціль для корекції натріємії не повинна перевищувати 5-8 мекв/л (максимум 10 мекв/л) через 24 години та 8 мекв/л кожні 24 години після цього.

Справжній натрій, з урахуванням глюкози (мекв/л)

Виміряна глюкоза (мг/дл)

130

125

120

115

110

105

130

125

120

115

110

105

132

127

122

117

112

107

135

130

125

120

115

110

137

132

127

122

117

112

140

135

130

125

120

115

142

137

132

127

122

117

Помірний: 125-129 мекв/л

Помірний: 6,1-7 мекв/л

  • Гемолізований зразок
  • Лейкоцитоз або тромбоцитоз
  • Накладання джгута з надмірним стисненням або протягом тривалого часу

Збільшення споживання калію

  • Замінюють солі на K, IV або Oral
  • Надлишок калію в раціоні

Трансцелюлярний перерозподіл

  • Неорганічний ацидоз
  • Гіперосмолярність при гіперглікемії з дефіцитом інсуліну
  • Манітол
  • Сімейний періодичний параліч
  • Бета-блокатори
  • Дигоксин
  • Сукцинілхолін
  • Недеполяризуючі міорелаксанти
  • Соматостатин
  • Деструкція тканин (рабдоміоліз, травми, опіки, ішемія кишечника, лізис пухлини)

Дефект при виведенні з нирок

  • Клізми, катартики, парентеральний Mg, зв’язуючі фосфору, антациди з Mg

Швидка мобілізація м’яких тканин

  • Травма, шок, сепсис, СРБ, лізис пухлини, опіки

Дефіцит екскреції

  • Ниркова недостатність, олігурія, запущена хронічна хвороба нирок, гіпокальціурична гіперкальціємія, сімейна

Інші

Гіпофосфатемія

У плазмі фосфор зв’язується з білками близько 12%. Його абсорбцію стимулює 1,25 гідроксивітамін D у проксимальній частині тонкої кишки. Виведення фосфору з нирок відбувається за допомогою ПТГ та FGF-23. Клубочкова фільтрація безкоштовна, і згодом відбувається реабсорбція 80-95%.

Гіпофосфофатемія складається з концентрації фосфору нижче 2,5 мг/дл.

Для етіологічної діагностики гіпофосфатемії необхідний розрахунок її дробової екскреції. Виділення більше 5% сумісні зі збільшенням втрат нирок.

EF PO4 = 100 x (P Ur x Cr Pl)/(P Pl x Cr Ur)

  • Безсимптомний