ярміли

Мене звуть Ярміла, і мені 63 роки, Я розлучена, у мене є дві дорослі доньки та п’ятеро онуків. Я на пенсії і на початку 2015 року знайшов бригаду, прибираю. Я помітив, що сильно схуднув, вважав це наслідком посиленого руху. Однак наприкінці липня 2015 року я опинився в лікарні після кількох днів постійної нудоти, судом, діареї та блювоти. Ультразвукове та КТ-дослідження виявили кишкову непрохідність, а гостра операція на животі також виявила її причину - рак.

Таке повідомлення здивує всіх, але я не поступився йому і внутрішньо вирішив відновитись. Ніяких сліз, нарікань чи жалю.

Я провів 6 тижнів у лікарні. Я не думаю, що лікарі певний час могли домовитись, чи мало сенс спробувати якусь операцію. І головне, врешті-решт вони вирішили з ним, хоч і вважали його паліативним. Після реконвалесценції я переніс другу операцію, де з кишечника видалили максимум ураженої тканини. Гістологія показала, що розповсюдження розпочалося на фаллопієвих трубах та яєчниках, поширилося на товсту кишку та жирову тканину, а також вразило зовнішню стінку шлунка та очеревину. Після подальшого одужання мене перевели в амбулаторну допомогу у відділення клінічної онкології. Лише там, у вересні 2015 року, я дізнався, що це IV., Тобто термінальна стадія.

Я був ознайомлений з прогнозом - з тим, що моя хвороба невиліковна, і метою лікування буде лише продовження та покращення решти мого життя. Але я не визнавав цього, я все-таки був твердо вирішений повністю вилікуватися.

Під час амбулаторної допомоги як і раніше, я прийняв все звичайне лікування, пропоноване в лікарні. З кінця вересня 2015 року по березень 2016 року я пройшов 8 циклів хіміотерапії (паклітаксел + CBDCA), незліченну кількість контрольних зразків, ін’єкції для підтримки утворення білих кров’яних тілець та інші контрольні обстеження. Після 2-го циклу я захворів, тому з 3-го прийняв препарат Еменд, завдяки якому я добре переносив терапію, почувався відносно здоровим і з силою.

Проте весь цей час я намагався підтримувати лікування альтернативними способами. Моя тітка вилікувалась від раку з майже безнадійним прогнозом 25 років тому, лише за допомогою суворої овочевої дієти, і досі жива, здорова і дуже життєво важлива (їй зараз 83 роки). Я планував розпочати цю дієту, як тільки вона набере ваги та сили. Але мої близькі почали підтримувати мене в підтримуючому альтернативному лікуванні, як тільки дізнались про мій діагноз, я отримав багато порад, лікарських трав та еліксирів (альвео, обліпиха, годжі, ...). Молодша дочка розпочала пошук в Інтернеті та знайшла сайт alternativnicesta.cz, всебічне та достовірне джерело раціонально обґрунтованої інформації про рак та варіанти звичайного та нетрадиційного лікування. Вона також безпосередньо замовила мені якісні натуральні препарати (екстракт рейші, екстракт зеленого чаю, куркумін з піперином, гравіол) та гвинтову (гвинтову) соковижималку.

Практично відразу після випуску з лікарні я почав приймати ці добавки і щодня сочив свіжий буряковий, морквяний та яблучний соки. Я займався інформацією та книгами, і особливо завдяки підтримці та піклуванню моєї родини та друзів. Я отримав кілька ящиків з яблуками і замовив у органічної ферми на всю зиму моркву та буряк. Поступово я також змінив свої харчові звички - зменшив частку їжі тваринного походження та збільшив частку овочів, бобових та цільнозернових злаків, вилучив цукор, біле борошно тощо. Я також намагався якомога частіше використовувати лляну олію з йогуртом або ацидофільним молоком (за Дж. Будвігом).

У лютому 2016 року я розпочав лікування травами за словами Павла Шими, а в березні - восьмитижнева дієта його тітки. На той час я з великою надією очікував першого контрольного обстеження КТ, а коли воно було негативним, онколог відправив мене до Оломоуця для більш детальної КТ/ПЕТ. Це також відбулося в середині квітня з негативним результатом. Наразі я закінчив свою останню КТ/ПЕТ у жовтні 2016 року, все ще без ознак захворювання.

Сталося диво або просто було показано, що навіть "невиліковну" хворобу можна вилікувати? Звичайно, можна просто не здаватися і битися одночасно на декількох фронтах. Шкода, що так багато людей марно відмовляються від лікування або покладаються лише на одне - звичайне. На жаль, завжди будуть випадки, коли не можна знайти найбільш підходящих способів зцілення, але соромно відмовлятись без сутички або - можливо, навіть гірше - через брак інформації. Бажаю всім, хто стикається з цією хворобою, повірити, що їм вистачить сил для боротьби із недугою, мати надію на зцілення та любити своє тіло і душу такими, якими вони є. Я вдячний усім лікарям та медсестрам, які за п’ять хвилин повернули мене до життя і дали можливість вилікуватися, а також моїй родині та друзям, які стояли поруч зі мною, підтримували мене і молились. Тепер це залежить від мене, щоб зберегти своє здоров’я.