Розвиток, нерівність та бідність вимірюються по-різному та з різними показниками. Представляємо вам найвідоміші.
Те, що світ не рівний, не є нічим новим. Багато досліджень та статистичні дані за останні роки показують, як ножиці у світі розширюються, багаті багатіють, бідні бідніють. Як результат, країни ростуть і розвиваються повільніше, ніж могли б. Розвиток, нерівність та бідність вимірюються по-різному та з різними показниками. Представляємо вам найвідоміші.
Індекс людського розвитку
Потрібно розрізняти розвиток і зростання. Ми здебільшого вимірюємо зростання валового внутрішнього продукту. Він показує, скільки виробляється на рік у тій чи іншій країні. Ми вимірюємо розвиток, наприклад, за допомогою індексу людського розвитку. Тут враховуються не тільки доходи людини, але також відсоток неписьменних людей у країні, відсоток населення без доступу до питної води та медичних послуг, відсоток дітей до п’яти років, які страждають від недоїдання та ймовірність того, що вони є народжена людина не доживе до 40-річчя.
Отже, Idex розвитку людини враховує не лише нашу купівельну спроможність, але також тривалість життя та рівень освіти. Згідно з останнім індексом за 2016 рік, складеним ООН, ми є 35-й найбільш розвиненою країною у світі.
Нерівності та коефіцієнт Джині
Рівність або нерівність у країні найчастіше вимірюється коефіцієнтом Джині. Він в основному використовується для вимірювання диспропорцій у доходах або способу перерозподілу багатства в країні. Коефіцієнт Джині коливається від 0 до 100, чим ближче країна до нуля, тим менша різниця між багатими та бідними.
Останні дані, опубліковані Світовим банком у 2012 році, показують, що диспропорція доходів у Словаччині дуже мала, ми є однією з найбільш рівноправних країн світу. За шкалою від нуля до 100 наш коефіцієнт досяг 26,12. У подібній ситуації й сусіди чехів. В Угорщині та Польщі ножиці для доходу є більш відкритими, ніж у нас. Найбільш рівноправною країною у світі є Словенія з коефіцієнтом 24. Навпаки, найбільші нерівності спостерігаються в країнах Латинської Америки.
Вимірювання абсолютної та відносної бідності
За даними Світового банку, людина, якій доводиться обійтися менше, ніж 1,9 долара на день, абсолютно бідна. За даними Світового банку, до 10,7 відсотка населення світу жило в абсолютній бідності - з 1,9 долара на день. Для порівняння, у 1990 р. Він зріс на 35 відсотків. Таким чином, абсолютна бідність поступово зменшується.
Але спочатку коротке пояснення, без якого ми не будемо повністю розуміти проблему. Міжнародні долари, які вимірюють бідність, є вигаданою валютою, яка показує, що американець у США може купити за один долар за раз. Наприклад, якщо ви купили для нього кілограм рису, у Камбоджі це буде сума, яка відповідає кілограму рису в їх місцевій валюті. Насправді один міжнародний долар коштує лише близько чверті американського долара в Камбоджі. У Словаччині це було б трохи більше євро на день, і нам довелося б покривати не лише такі витрати, як житло чи їжа, але й ті, які зараз "приховані" в державних видатках - на охорону здоров’я чи освіту. Отже, це не звичайний долар США, який ми отримуємо на валюті.
А тепер повернімось до теми. Люди, які живуть в умовах абсолютної бідності, часто не в змозі забезпечити свої основні потреби, такі як їжа, житло та одяг. Така бідність часто пов'язана з голодом, недоїданням, хворобами та старим життям.
Відносна бідність вимірюється порівняно з іншими жителями країни. Європейський Союз визначає особу, якій загрожує бідність, коли її дохід становить менше 60 відсотків від середнього національного еквівалентного наявного доходу. Це не ситуація, коли люди повинні боротися за виживання, це скоріше те, що вони не можуть дозволити собі гідно функціонувати в суспільстві, в якому вони живуть. Вони не можуть дозволити собі платити дітям кращий одяг, їм доводиться харчуватися як дешево, а отже і нездорово, і останнє, але не менш важливе, наприклад, вони не можуть дозволити собі навіть придбати книгу чи вийти на каву з друзями один раз поки.
За даними Статистичного управління Словацької Республіки, у 2015 році 12,3 відсотка словаків були в зоні ризику злиднів, тобто 640 000 людей. Людина, якій загрожує бідність у Словаччині, мала погодитися із сумою 346,5 євро на місяць.