Кардіоміопатія ожиріння: наслідки втрати ваги після баріатричної операції

  • Автори:Марія Олена Арджонілла Сампедро
  • Директори дисертацій:Матіас Перес Паредес (реж. Тес.), Фатіма Іллан Гомес (реж. Тес.)
  • Читання: В Університеті Мурсії (Іспанія) у 2017 році
  • Ідіома: Іспанська
  • Предмети:
    • Медичні науки
      • Терапія
        • Кардіологія
        • Ендокринологія
  • Посилання
    • Дисертація з відкритим доступом у: DIGITUM
  • Резюме
    • Іспанська

      ВСТУП ТЕХНІЧНОЇ МЕТИ: Ожиріння асоціюється з передчасною смертю та інвалідністю внаслідок серцево-судинних захворювань. Надмірна вага, а особливо вісцеральний жир, призводить до компенсаторних гемодинамічних змін і сприяє запальному, протромботичному та атерогенному стану, що спричинює зміни в серцевій структурі та функції. Наявність гіпертрофії лівого шлуночка у пацієнтів із ожирінням є незалежним предиктором серцево-судинної захворюваності та смертності.

      ожиріння

      Баріатрична хірургія, що застосовується як лікування пацієнтів з важким ожирінням, спрямована на зменшення надмірної захворюваності та смертності та покращення якості життя пацієнта за рахунок достатньої втрати ваги та стійкості з часом.

      Основною метою нашого дослідження було описати геометричний малюнок лівого шлуночка та систолічну та діастолічну функції міокарда у когорти пацієнтів із важким ожирінням (індекс маси тіла? 40 кг/м2 або? 35 кг/м2 із супутніми захворюваннями) та оцініть, чи спричиняє втрата ваги внаслідок баріатричної хірургії зміни серцевої структури та функції в короткостроковій та середньостроковій перспективі (6 та 12 місяців відповідно).

      МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ: Потенційне включення 75 пацієнтів (66% жінок) із важким ожирінням та невідомою хворобою серця, спрямованих на баріатричну хірургію, що належить до лікарні загального університету імені Моралеса Месегера (зона охорони здоров’я VI регіону Мурсія). Середній вік когорти становив 39,29 ± 9,72 року, а середній індекс маси тіла - 47,86 ± 7,06 кг/м2.

      Антропометричні параметри, рівні артеріального тиску, метаболічні, запальні та протромботичні параметри, а також ехокардіографічні змінні структури та функції серця вимірювали на початку дослідження та через 6 та 12 місяців після баріатричної операції.

      РЕЗУЛЬТАТИ: Через 6 місяців та рік після втручання відбулося значне зниження індексу маси тіла, жирової маси, окружності талії та стегон, а також систолічного та діастолічного артеріального тиску, глікемії, ступеня резистентності до інсуліну, рівня тригліцеридів, ЛПНЩ холестерин, сечова кислота та мікроальбумінурія. Холестерин ЛПВЩ значно збільшився. Ми також спостерігали поліпшення запального та тромбогенного профілю (значне зниження рівня IL-6, hPCR, фібриногену, sICAM-1 та PAI-1 та значне підвищення рівня адипонектину).

      Помітна втрата ваги, яка сталася після баріатричної операції, була пов’язана зі значним зменшенням маси міокарда, об’ємів шлуночків та кінцевого систолічного діаметра. Перед втручанням 62,67% пацієнтів з важким ожирінням мали змінений геометричний малюнок лівого шлуночка, найчастішим було концентричне ремоделювання (38,67%), за яким слідувала модель концентричної шлуночкової гіпертрофії (16%) та ексцентрична шлуночкова гіпертрофія (8%). Через рік після втручання 92% пацієнтів показали геометричний малюнок нормального лівого шлуночка. Після втрати ваги спостерігалось також значне поліпшення систолічної та діастолічної функції, зменшуючи поширеність пацієнтів із порушенням розслаблення та псевдонормальним малюнком.

      Ми виявили позитивний зв’язок між індексом маси тіла та масою лівого шлуночка як на початку дослідження (r 0,419; p англійська

      ? ВСТУП ТЕХНІЧНОЇ МЕТИ: Ожиріння пов’язане з передчасною смертю та інвалідністю від серцево-судинних захворювань. Надмірна вага, переважно вісцерального жиру, призводить до серцево-судинних змін гемодинаміки та запального, протромботичного та атерогенного стану, що може призвести до структурних змін серця та серцевої недостатності. Гіпертрофія лівого шлуночка у пацієнтів із ожирінням є незалежним предиктором серцево-судинної захворюваності та смертності.

      Баріатрична хірургія, що застосовується як лікування пацієнтів з важким ожирінням, спрямована на зменшення надмірної захворюваності та смертності та покращення якості життя завдяки значній і тривалій втраті ваги.

      Основною метою цього дослідження було описати геометричний малюнок лівого шлуночка та функцію міокарда (систолічну та діастолічну) у когорти пацієнтів із важким ожирінням (індекс маси тіла? 40 кг/м2 або? 35 кг/м2 із супутніми захворюваннями) та оцінити зміни міокарда через 6 та 12 місяців після баріатричної операції (шлунковий шунтування).

      МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ: Сімдесят п’ять пацієнтів підряд (66% жінок) з клінічно важким ожирінням та без відомих захворювань серця перенесли баріатричну операцію в загальноуніверситетській лікарні Моралеса Месегера (район VI, Мурсія). Середній вік когорти становив 39,29 ± 9,72 року, а індекс маси тіла 47,86 ± 7,06 кг/м2.

      Антропометричні параметри, рівень артеріального тиску, метаболічний, запальний та протромботичний профіль та морфологічні та функціональні ехокардіографічні параметри вимірювали через 0, 6 та 12 місяців після баріатричної операції.

      РЕЗУЛЬТАТИ: Через 6 місяців та 1 рік спостереження у суб’єктів баріатричної хірургії значно зменшився індекс маси тіла, жирової маси, окружності талії та стегон, а також систолічного та діастолічного артеріального тиску, глюкози, резистентності до інсуліну, тригліцеридів, низький -густина ліпопротеїдів холестерину, сечової кислоти та мікроальбумінурії. Ліпопротеїни високої щільності холестерину значно зросли. Також спостерігалося покращення запального та тромбогенного профілю (значне зниження рівнів IL-6, hPCR, фібриногену, sICAM-1 та PAI-1 та значне підвищення рівнів адипонектину).

      Велика втрата ваги внаслідок баріатричної хірургії також була пов'язана з поліпшенням геометричного малюнка лівого шлуночка (значне зменшення маси лівого шлуночка, обсягів шлуночків та серцевого діаметра кінцевого систолічного діаметра) та діастолічної та систолічної функції. До хірургічного втручання ремоделювання серця було присутнім у 62,67%, найчастіше у формі концентричного ремоделювання (38,67%), наступного - концентричної гіпертрофії (16%) та ексцентричної гіпертрофії (8%). При однорічному спостереженні геометричний малюнок лівого шлуночка був нормальним у 92% випробовуваних. Крім того, після схуднення спостерігалося значне поліпшення систолічної та діастолічної функції, зменшуючи поширеність пацієнтів із зміною релаксації та з псевдонормальним малюнком.

      Маса лівого шлуночка була пов’язана зі ступенем індексу маси тіла на початку (r 0,419, с