Рейчел Родрігес Ріверо
Медсестра.
Гострий панкреатит - це гострий запальний процес підшлункової залози, який може порушити сусідні сусідні тканини та органи і навіть призвести до порушення функції віддалених органів та систем. Клінічна картина проявляється раптово і може проявлятися болем у животі, нудотою, блювотою, здуттям живота, паралітичним непрохідністю, жовтяницею, лихоманкою, тахікардією, лейкоцитозом та підвищенням рівня ферментів підшлункової залози в крові та сечі.
Основними етіологічними факторами, пов’язаними з гострим панкреатитом, є жовчнокам’яна хвороба (жовчнокам’яна хвороба може переходити в жовчну протоку і перешкоджати виходу підшлункової залози в кишечник) та алкоголь, що спричинює 80% загальної кількості панкреатиту. Ще 5-10% мають ідіопатичне походження і, нарешті, 10% викликані інфекціями, токсинами, наркотиками або медичними процедурами, такими як ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ERCP), ендоскопічна сфінктеротомія (ЕЕ) та біопсія підшлункової залози.
Панкреатит - це хвороба, яка спричиняє велику кількість госпіталізацій, і захворюваність становить близько 40 випадків на 100 000 жителів на рік. У чоловіків це частіше пов’язано із вживанням алкоголю, тоді як у жінок частіше виникає випадків, пов’язаних із жовчнокам’яною хворобою. Ожиріння є основною причиною збільшення випадків жовчнокам'яної хвороби (80% випадків жовчнокам'яної хвороби викликані холестерином).
Середній вік - близько 55 років, більшість випадків - від 30 до 70 років. У молодого пацієнта слід підозрювати спадкові причини, інфекції або травми.
Беручи до уваги високий рівень захворюваності та ризик смертності (смертність від легкого гострого панкреатиту становить менше 5-15%, а від важкого гострого панкреатиту до 25-30%), раннє діагностування є важливим для встановлення адекватного лікування, з метою запобігання появі нових епізодів. Діагноз гострого панкреатиту ґрунтується на клінічній картині, гіпераміласемії (аналітичній) та морфологічних свідченнях панкреатичної інфекції (остання може бути продемонстрована методами візуалізації (ЕКО та/або КТ), хірургічним втручанням або патологічною анатомією.
За допомогою УЗД черевної порожнини (ЕКО) можна буде перевірити наявність каменів у жовчному міхурі. У цьому випадку пацієнт буде виписаний і перенесений на лапароскопічну холецистектомію IQ незабаром після одужання від гострого епізоду панкреатиту. Якщо причина невідома, будуть необхідні інші тести, такі як ендоскопічне ультразвукове дослідження, МРТ/КТ або ЕРХП.
За допомогою ERCP можна виявити наявність каменів у жовчних протоках і приступити до їх екстракції (якщо це можливо). Його ефективність показана в перші 72 год після початку болю та в наступних випадках: важкий гострий панкреатит жовчної етіології, холангіт, жовтяниця та значне розширення загальної жовчної протоки. Це не проводиться під час надання невідкладної допомоги, якщо не з пацієнтом, який вже потрапив у палату.
Для проведення ЕХО, ендоскопічного ультразвуку, МРТ або КТ пацієнт повинен голодувати протягом 6 годин.
У випадку ЕРХПП пацієнту буде потрібна спеціальна підготовка: вони повинні пройти нещодавні тести на згортання крові та аналіз крові (останні 48 годин). Йому буде проведена терапія периферичної лінії та підтримуючої рідини, а за 1 годину до обстеження ректально буде вводитися супозиторій індометацину. Також пацієнт повинен голодувати протягом 6 годин. Після проведення тесту пацієнт залишатиметься в повному спокої (щоб уникнути можливих ускладнень, таких як кровотеча або панкреатит після ERCP) та абсолютної дієти протягом 6 годин. Через цей проміжок часу можна починати прогресивну рідку дієту. Постійний контроль також буде проводитися кожні 4 години протягом перших 12 годин. У разі повного вилучення каменів ви можете бути виписані через 24 години після тесту. Іноді доводиться повторювати процедуру ще раз.
Під час перебування в лікарні біль слід суворо контролювати, і якщо він не контролюється за допомогою призначеного внутрішньовенного знеболення (IV), слід негайно повідомити лікаря, який оцінить, чи не було ускладнень захворювання. У разі жовтяниці та свербежу (спричинених непрохідністю жовчної протоки та збільшенням білірубіну в крові) вводяться препарати для зменшення симптомів. Якщо є клінічна підозра на інфекцію, буде призначено антибіотик внутрішньовенно. Початок дієти визначатиме клініка пацієнта (у більшості випадків прогресивна пероральна дієта починається в перші 24-48 годин після підтвердження діагнозу). Середня тривалість перебування в лікарні буде залежати від інтенсивності болю, що проявляється пацієнтом, і часу, необхідного для проведення діагностичних тестів. Однак цей час зазвичай становить 4-7 днів.
Пацієнт дотримуватиметься нежирної дієти, суворо уникаючи продуктів з промислової випічки, смаженого тощо. Ми повинні пам’ятати, що медична освіта є важливою для уникнення основних причин гострого панкреатиту, а завдяки правилам здорового харчування та фізичних вправ ми намагатимемось зменшити частоту госпіталізацій, спричинених тією ж причиною.