Після операції застосовують ад’ювантну терапію для зменшення ризику рецидиву пухлини та метастазування. Після операції в організмі можуть залишатися ракові клітини, вогнища пухлини невизначуваного розміру (мікрометастази), і допоміжні методи лікування спрямовані на їх знищення.
Хіміотерапія, гормональна терапія, терапія інгібіторами HER2 або їх комбінація можуть застосовуватися як допоміжна терапія. У більшості випадків патологічні та візуалізаційні дослідження можуть бути використані для чіткого судження про те, яка тривалість життя пацієнта покращується за допомогою післяопераційної хіміотерапії, гормональної терапії та інгібування HER2 на основі розміру пухлини, підтипу пухлинної тканини, ураження лімфатичних вузлів та біологічних характеристик пухлини. У міжнародній літературі та діючих рекомендаціях Угорщини щодо всіх трьох методів лікування в дуже детальній системі критеріїв обговорюється, який підтип пухлини, яку терапевтичну комбінацію, що містить активну речовину, слід використовувати. Деякі препарати застосовуються протягом 3, 6 або 12 місяців, на що, крім описаного вище фактора, впливає також те, чи використовувались передопераційні неоад'ювантні онкологічні препарати. Гормональна терапія може бути виправданою протягом 5 або навіть 10 років.
У більшості випадків ясно, чи є післяопераційна хіміотерапія виправданою чи ні, але у прикордонних випадках - близько 500 жінок на рік із 7000 нових пацієнтів - раніше вже ставили під сумнів, чи значно зменшує хіміотерапія ризик рецидивів. Раніше лікарі знали, що не всі в прикордонній зоні отримували користь від хіміотерапії після грудей, але вони не знали, хто з них виправданий, а хто ні. Тому в якості запобіжного заходу, щоб запобігти рецидиву раку, більше людей отримували хіміотерапію. Однак генетичний аналіз пухлинної тканини тепер може точно показати, хто із жінок, які перенесли операцію з приводу раку молочної залози на ранніх термінах, повинен отримувати хіміотерапію, а хто не очікує користі від лікування. (Генетичне дослідження пухлинної тканини дає лише картину обгрунтування хіміотерапії, а потреба в гормональній терапії та терапії інгібіторами HER2 визначається іншими факторами, чутливістю до гормонів пухлини та статусом HER2.)
Таким чином, в останні роки так звані мультигенні діагностичні тести, які проводяться шляхом дослідження груп генів при раку молочної залози, набувають дедалі більше місця у світі у визначенні післяопераційного (ад'ювантного) лікування раку молочної залози. На ринку існують різні тести: один із цих тестів 21 ген, інший тест оцінює 70 генів. Мультигенне дослідження може бути проведене з тканини раку молочної залози. У тесті визначається так звана «оцінка рецидиву» на основі генетичних характеристик тканини. Ці генетичні тести слід проводити у пацієнтів з позитивним на гормони рецептором гормону, якщо на основі характеристик тканин, ураження лімфатичних вузлів (відсутність або низька частота пухлинних лімфатичних вузлів) та віку пацієнта та супутніх захворювань, питання про додавання хіміотерапії до післяопераційного лікування чи насправді це значно знижує ризик рецидиву раку, або гормональна терапія без хіміотерапії призводить до майже такого ж зниження ризику рецидиву. У більшості випадків при оцінці балу рецидивів слід враховувати вік пацієнта - у випадку іншого балу терапія може бути відмовлена у пацієнтів віком до 50 років або старше 50 років.
Також можливе проведення такого мутагенного тесту в Угорщині - у певних групах хворих на рак молочної залози страховик може підтримати виконання, наприклад, 21-генного тесту на основі індивідуального запиту на справедливість. Важливо, щоб це визначення, якщо це необхідно, було зроблено якомога швидше після операції, щоб адміністративний час виконання індивідуальної претензії на справедливість та час для генетичного тесту не відкладали початок хіміотерапії, якщо це все ще необхідно в світло результату тесту.