Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Сімейна медицина - SEMERGEN є засобом зв'язку Іспанського товариства лікарів первинної медичної допомоги (SEMERGEN) у його місії сприяти дослідженню та професійній компетентності лікарів первинної медичної допомоги для покращення здоров'я та догляду за населенням.
Сімейна медицина - SEMERGEN прагне визначити питання щодо первинної медико-санітарної допомоги та надання якісної допомоги, орієнтованої на пацієнта та/або громаду. Ми публікуємо оригінальні дослідження, методології та теорії, а також вибрані систематичні огляди, які базуються на сучасних знаннях для вдосконалення нових теорій, методів або напрямків досліджень.
Сімейна медицина - SEMERGEN - це рецензований журнал, який у своїй політиці публікацій прийняв чіткі та суворі етичні вказівки, дотримуючись вказівок Комітету з питань етики публікацій, і який прагне визначити та відповісти на питання щодо первинної медико-санітарної допомоги та надання високоякісних орієнтована на пацієнта та громадська допомога.

Індексується у:

MedLine/PubMed та SCOPUS

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Матеріал і методи
  • Результати
  • Обговорення
  • Етичні обов'язки
  • Захист людей і тварин
  • Конфіденційність даних
  • Право на приватність та інформовану згоду
  • Фінансування
  • Конфлікт інтересів
  • Бібліографія

седації

Седація, як терапевтичний засіб, що застосовується в галузі паліативної допомоги, продовжує створювати труднощі для багатьох фахівців у її лікуванні та показаннях. Існуюча бібліографія з цього приводу дуже різноманітна, часто виключно для онкологічних хворих. Наша мета - проаналізувати характеристики пацієнтів, якими опікується Команда допомоги на дому, яка потребує седації, в порівнянні з незаспокійливими, щоб визначити можливі фактори кондиціонування, які можуть допомогти у прийнятті рішень.

Проспективне аналітичне дослідження, проведене в секторі охорони здоров’я м. Барбастро (Уеска) з вересня 2007 р. По лютий 2011 р. До складу досліджуваної групи входили пацієнти, скеровані до групи підтримки догляду вдома Барбастро.

Вік, стать, історія хвороби, симптоми, попередній і поточний Бартель, Карнофський, основний доглядач, попередні препарати, препарати після втручання, седація так/ні.

16,6% (n = 106) випадків (N = 638) потребували седації. Седативні пацієнти були молодшими, без різниці за статтю. 83% були онкологічними. Наявність метастазів не показало відмінностей щодо необхідності седації. Седативні пацієнти мали більший функціональний спад, що визначався зниженням індексу Бареля та гіршим показником Карнофського. Седативні пацієнти демонстрували більш високу частоту неконтрольованих симптомів, за винятком психомоторного збудження, факт, який визначався ліками, що застосовувались до та після втручання.

Наявність онкологічних захворювань із наявністю вираженого зниження функціональних можливостей, неконтрольованих симптомів та необхідності певних ліків для контролю симптомів може визначати необхідність седативного ефекту в кінці процесу, передуючи інші фактори, такі як супутня патологія пацієнта.

Седативний ефект, що застосовується як терапевтичний засіб у галузі паліативної допомоги, продовжує створювати труднощі для багатьох фахівців у його лікуванні та показаннях. Існує різноманітна існуюча література з цього приводу, часто ексклюзивні онкологічні хворі. Наша мета - проаналізувати характеристики пацієнтів, яких відвідує команда допомоги на дому, яким потрібна седація, порівняно з неседатированними пацієнтами, для виявлення можливих визначальних факторів для її використання, які можуть допомогти у прийнятті рішень.

Проспективне аналітичне дослідження, проведене в Барбастро (Уеска) з вересня 2007 р. По лютий 2011 р. До складу досліджуваної групи входять пацієнти, яких направляють до групи підтримки догляду вдома Барбастро.

Вік, стать, історія хвороби, симптоми, попередній і поточний Бартель, Карнофський, доглядач первинної ланки, попередні препарати, препарати після втручання, седація так/ні.

Потрібна седація 16,6% (n = 106) випадків (N = 638). Седативні пацієнти були молодшими, без різниці у статі, і переважна більшість (83%) були онкологічними пацієнтами. Наявність метастазів не показало відмінностей у необхідності седації. Седативні пацієнти мають підвищену функціональну недостатність, що визначається зниженим індексом Бареля та гіршим Карнофським. Седативні пацієнти демонстрували підвищену частоту неконтрольованих симптомів, за винятком психомоторного збудження, факт, що визначається лікарськими препаратами до та після втручання.

Наявність пухлинного захворювання, що відзначається наявністю функціонального зниження, та неконтрольована клінічна потреба у певних ліках для контролю симптомів може визначати необхідність седації в кінці процесу, передуючи інші фактори, такі як супутнє захворювання.

На думку Де Граефа та Діна, симптомами, які найчастіше тягнуть за собою необхідність паліативної седації через відсутність реакції на звичайні заходи, є марення, задишка, біль та блювота. Існує дуже мало інформації про необхідність седації через психологічні симптоми, хоча є дослідження, де психологічний або екзистенційний дистрес був у 36% тих, хто проводився 2 .

Гомес Батіст зазначає, що частота використання паліативної седації, а також її показання значною мірою є показниками якості догляду за людьми в кінці життя та ступеня розвитку паліативної допомоги 3. Крім того, його чітко диференціювали від евтаназії 4, вважаючи нормальною та різною медичною практикою 5. У цьому сенсі, з метою уніфікації критеріїв та оприлюднення методики, Європейська асоціація паліативної допомоги підготувала у 2009 році практичний посібник з паліативної седації у термінальних пацієнтів 6 .

Вичерпний бібліографічний пошук виявив, що все ще існує багато невідповідностей щодо поширеності, ефекту седації, одночасного вживання їжі та рідинної терапії, можливого впливу на виживання та процесу прийняття рішень. З цього приводу були опубліковані дослідження, хоча описовим та ретроспективним чином, при цьому основним діагнозом є дуже мало зразків, а рак. Серія, представлена ​​Peruselli et al. виявляє, що 25% невиліковно хворих пацієнтів, які отримували лікування вдома, були заспокоєні, хоча з величезною мінливістю (від 0 до 60%), що пояснюється більше звичками лікарів, ніж клінічним станом пацієнта 9 .

Існують дослідження, які не виявляють суттєвих відмінностей у виживаності між пацієнтами, які не отримували седативних препаратів, та тими, хто отримував їх у різних дозах. Крім того, аналіз використання седації протягом останніх 48 годин у моделі багаторазової регресії для прогнозування виживання не показав значного збільшення передбачуваності. Пізніше інша публікація повідомляє про дуже подібне виживання для седативних та неседативних пацієнтів. 11; інші показують відсутність негативного впливу на виживання 12. Очевидно, згідно з Мальтоні та співавт. У перспективному багатоцентровому дослідженні метод дослідження з найвищим рівнем наукових доказів, такий як випадкове впорядкування пацієнтів, які претендують на седацію або інші заходи, не може бути використаний у цій клінічній ситуації. Насправді, це дослідження є першим з когорт, тому пацієнти поділяються на 2 групи, без ознак скороченого виживання у пацієнтів, які отримували седативний ефект.

Іншим важливим питанням є встановлення, коли саме час прийняти це рішення, як правило, виходячи з клінічної та функціональної ситуації пацієнта. Для таких авторів, як Романі та ін., Зниження рівня свідомості, нездатність їсти та наявність дихальних розладів, хрипи та погана периферична перфузія пов’язані зі смертю протягом наступних 4 днів, так що, коли вони трапляються 2 або більше ці фактори збільшують ризик смерті більш ніж у 3 рази 14. На додаток до фізичних симптомів, інші, такі як тривога, виснаження, втрата гідності та екзистенційна туга, згадуються як рефрактерні симптоми у рішенні розпочати паліативну седацію 15. Плутанина, когнітивний дефіцит, нездатність спілкуватися та порушення рухової функції вважаються типовими для ситуацій наприкінці життя у неврологічних хворих з незворотним захворюванням. У цьому контексті ми представляємо наше дослідження, проведене з метою виявлення прогнозуючих факторів необхідності седації.

Матеріал і методи

Ми отримали загальну вибірку з 638 випадків, з яких 106 (16,6%) потребували седації. Середній вік пацієнтів із седацією становив 77,71 ± 10,3 року порівняно з 80,03 ± 10,8 років у неседативних (р 0,001). Що стосується статі, 49,1% седативних пацієнтів були чоловіками (n = 52), тоді як у неседатованій групі вони становили 54,9% (n = 292), без різниці в цьому відношенні.

Седативних пацієнтів направляли у 50,9% (n = 54) випадків з Первинної медичної допомоги, у 34% з лікарняних спеціальностей (n = 36) та 15,1% походили з іншого походження (n = 16). У групі пацієнтів без седації розподіл був таким: Первинна медична допомога 54,7% (n = 291), інші спеціальності 28,9% (n = 154) та інші походження 16,4% (n = 87), не спостерігаючи відмінностей.

Причиною направлення цих пацієнтів була, у групі пацієнтів, яким потрібна седація, онкологічна у 83% (n = 88) та неонкологічна або гериатрична у 17% (n = 18), тоді як у неседованих пацієнтів, розподіл становить 50,6% хворих на рак (n = 269) та 49,4% хворих на геріатрію (n = 263) (p 0,001).

Ми не отримали суттєвих відмінностей у існуванні метастазів між седатированними (66,7%) та неседатированними (54%) пацієнтами, а також у конкретних онкологічних методах лікування, так що в групі седативних пацієнтів вони отримували лікування з наміром лікувати порівняно з вихідною пухлиною 60,2% (n = 53), а в групі без седації - 62,5% (n = 177).

У 5,7% седативних пацієнтів (n = 6) були виразки тиску проти 9,2% пацієнтів без седації (n = 49), а у 32,1% (n = 34) розвинувся синдром нерухомості седативних пацієнтів і 39,3% (n = 209) пацієнтів без седації, без різниці в цих фактах. У пацієнтів із седацією ми отримуємо середню різницю між попереднім показником індексу Бареля (85,19 ± 31,8) та поточним (36,33 ± 38,4) у 48,86 бала, тоді як у пацієнтів, які не мають седації, ця різниця становить 20,4 бала (попередні 61,19 ± 43,8 та поточним 40,79 ± 39). Більший функціональний спад був виявлений у пацієнтів із седацією (р 0,001) щодо седації у попередньому індексі Бареля та зменшення балу в індексі Бареля, але не в барелі, отриманому під час першої оцінки. Середній бал індексу Карнофського у пацієнтів, які отримували седацію, становив 41,8, а в групі, яка не потребувала седації, - 50,63 (р 0,001). Середній бал у тесті Пфайффера становив 2,66 у пацієнтів із седацією та 3,99 у пацієнтів без седації (р 0,05).

Історія хвороби, симптоми, ліки до та після втручання ESAD наведені в таблицях 1–4. Відповідні відмінності між пацієнтами із седативним онкологічним захворюванням (n = 88) та геріатричними пацієнтами (n = 18) можна побачити в таблиці 5.

Історія хвороби у пацієнтів із седацією та без седації