Університетська лікарня імені Генерала Каліксто Гарсія

кишечник

Короткий кишечник

Резюме

Короткий кишечник пов’язаний із втратою або порушенням функціонування тонкої кишки через її резекцію, що спричиняє діарею, прискорений кишковий транзит, порушення всмоктування кишечника і, зрештою, втрату ваги та втрату м’язів. Метою даної роботи було оновлення знань про цей синдром. Проведено огляд теми короткої кишки, де вона посилається на її визначення, часті та рідкісні основні причини у дітей та дорослих, те, як кишечник адаптується до резекції різних розширень, функції кінцевої клубової кишки. Проводиться первинна клінічна оцінка з медичним опитуванням, ретельним переглядом історії хвороби для кількісної оцінки здатності абсорбції. У ньому йдеться про симптоми та ознаки харчової недостатності. Пояснено стратегії лікування, які мають 3 стадії клінічної еволюції. Зроблено висновок, що адекватна дієтотерапія призначається відповідно до стану харчування пацієнта та проведеної резекції кишечника, уникаючи ускладнень для досягнення максимальної якості життя.

Ключові слова: короткий кишечник, мальабсорбція, дефіцит харчування, дієтотерапія.

Це називається синдромом короткої кишки, коли такі стани, як діарея, прискорений кишковий транзит, мальабсорбція, втрата ваги та втрата м’язів пов’язані з втратою або порушенням функції тонкої кишки через резекцію.

Основні причини масивної резекції тонкої кишки відрізняються у дорослих та дітей.

У дорослих найчастіше проводять великі резекції при ураженні судин тонкої кишки. Факторами ризику судинних захворювань є: похилий вік, застійна серцева недостатність, атеросклероз, судинна хвороба серця, місцеві абсцеси, тривале застосування діуретиків, стани гіперкоагуляції, використання оральних контрацептивів. 1

Рідкими причинами у дорослих є: регіонарний ентерит, черевна травма, первинна або метастатична карцинома та променева ентеропатія. 1

Синдром короткої кишки у дітей бере свій початок у внутрішньоутробному житті. Пренатальні судинні катастрофи, що призводять до атрезії кишечника, є частою причиною цього синдрому. Найчастішими постнатальними причинами є некротизуючий ентероколіт та сегментарна вульва в середині кишечника, як наслідок неправильної маротації та рідшої травми, серед інших. 2. 3

Велика кишкова адаптація спричиняє адаптаційні морфологічні та функціональні зміни в залишковому відділі тонкої кишки. Кишечник розширюється і виникає гіперплазія ворсинок і крипт, таким чином збільшуючи всмоктування на одиницю довжини кишки, навіть коли абсорбційна здатність ізольованих ентероцитів не змінена. Адаптація може тривати кілька років. Чотири. П’ять

Механізмами стимуляції адаптації тонкої кишки є вплив просвітніх поживних речовин, стимуляція ендогенними шлунково-кишковими секретами, трофічна дія кишкових гормонів (епідермальний фактор росту або гастрин), стимуляція поліамінами, нервовими факторами та змінами кровопостачання залишковий кишечник. 4-6

Клінічні міркування

Нормальний шлунково-кишковий тракт має значну абсорбційну здатність. Загалом понад 8 л на добу надходить у верхню частину тонкої кишки з дієти та виділень із слинних залоз, шлунка, жовчного дерева, підшлункової залози та кишкового секрету. Більша частина цієї рідини всмоктується в тонкому кишечнику шляхом захоплення розчинником, тоді як від 1 до 1,5 л надходить у товсту кишку. 7

Іон Na активно поглинається в тонку кишку, інші електроліти поглинаються пасивно за допомогою градієнта концентрації. Більша частина макроелементів всмоктується в першій третині тонкої кишки. 7

Функціями кінцевої клубової кишки є: спеціалізовані рецептори для всмоктування Vit B 12 і солей жовчі; наявність ліпідів і білків у кінцевій клубовій кишці збільшує всмоктування поживних речовин у верхній частині кишечника, уповільнюючи спорожнення шлунка та кишковий транзит (так зване клубове гальмо); а кінцева частина клубової кишки та ілеоцекальний клапан запобігають гіперпроліферації бактерій, обмежуючи рефлюкс бактерій товстої кишки до тонкої кишки. 8, 9

Товста кишка після масивної резекції кишечника може збільшити всмоктування тонкої кишки шляхом нормалізації початкового спорожнення шлункової рідини; товста кишка компенсує порушення всмоктування тонкої кишки, нормально поглинаючи один літр стоків з тонкої кишки щодня, але може поглинати до 5 літрів на день; він також може забезпечити 500 Ккал./день неабсорбованих вуглеводів, шляхом бактеріального бродіння вуглеводів, перетворених у коротколанцюгові жирні кислоти. 10


Початкова клінічна оцінка

Виконується ретельне медичне опитування та огляд клінічної історії: хірургічні звіти та рентгенологічні дослідження для оцінки ступеня, місця резекції, визначення захворювань, що впливають на всмоктування поживних речовин, тому кількість залишкової тонкої кишки та ділянка резекції кишечника допомагає кількісно визначити поглинальна здатність.

Взагалі, резекція тонкої кишки переноситься краще, ніж резекція клубової кишки.

Підшлункова кишка зазнає інтенсивної гіперплазії слизової оболонки і може взяти на себе більшу частину абсорбційних функцій тонкої кишки, тонка кишка не може виконувати спеціалізовані функції клубової кишки (всмоктування жовчних солей та віт В 12), пацієнти з резекцією тонкої кишки зазвичай підтримують нормальний харчовий статус з регулярним дієта. Резекція до 50% тонкої кишки спричиняє слабке порушення всмоктування поживних речовин, коли щонайменше 150 см кінцевої клубової кишки та товстої кишки залишаються цілими. 5, 6

Резекція клубової кістки менше 50 см зазвичай добре переноситься; індукована жовчою сіллю діарея (холереїчна діарея) може виникати у пацієнтів з більшою частиною товстої кишки неушкодженою, враховуючи підвищений викид неабсорбованих жовчних кислот у товстій кишці.

Жовчні солі блокують всмоктування води та електролітів у товстій кишці та стимулюють рухливість товстої кишки.

Резекція клубової кістки більше 100 см з неушкодженою товстою кишкою спричиняє мальабсорбцію жиру та стеаторею. У цій ситуації швидкість втрати жовчних солей перевищує печінкову здатність до синтезу, що призводить до виснаження жовчних солей та внутрішньосвітлової недостатності жовчних солей для утворення різного роду.

Втрата клубового гальма може погіршити абсорбцію через швидший транзитний період.

Резекція клубової кістки більше 200 см, з неушкодженою товстою кишкою, спостерігається сильна мальабсорбція. Довжина тонкої кишки є важливою детермінантою всмоктування натрію та води; як правило, суб'єкти з тонкою кишкою менше 100 см мають негативні баланси.

Для резекції залишкової кишки менше 60 см та неушкодженої товстої кишки можуть знадобитися регулярні інфузії рідини та електролітів, хоча часто їх можна проводити без тривалого загального парентерального харчування.

Слід оцінити втрати рідини: через діарею, витрати стоми, обсяг через свищ для кількісної оцінки потреби в рідині. 11, 12

Знання про втрату рідини корисно для оцінки втрат мінеральних речовин у кишечнику; множенням об'ємних втрат на виміряні або розраховані концентрації електролітів у кишковій рідині.

У таблиці 1 наведено концентрацію електролітів у шлунково-кишкових рідинах.

Таблиця 1. Концентрація електролітів у шлунково-кишкових рідинах