Крихкість пов'язана з термінами слабкість, втома та адинамія у людей старшого віку. Це геріатричний синдром в результаті старіння, поширеність якого зростає з віком і суттєво впливає на життя людей похилого віку. Крихкість погіршує прогноз і збільшує ризик ускладнень не тільки при захворюваннях, але і при звичайних діагностичних та лікувальних процедурах.
Крихкість - це гериатричний синдром (1), який має багатокаузальну етіологію, хронічний перебіг, функціональні порушення в різному ступені і його причинно-наслідкове лікування неможливе. Прояви в основному неспецифічні - втома, неефективність, втрата ваги, м’язова слабкість та збільшення функціонального дефіциту (2, 3). Повідомляється, що серед людей старше 65 років поширеність фізичної крихкості становить у середньому 9,9% (діапазон 4-17%). У порівнянні з чоловіками, жінки вдвічі вразливіші до крихкості (9,6% до 5,2%). Частота ламкості зростає з віком, суттєво після 80 років (16% у категорії від 80 до 84 років, 26% у категорії віком від 85 до 90 років порівняно з 4% у віці 65 років) до 69-річної категорії) (4, 5). Поширеність попередня крихкість (до слабкості) повідомляється від 34,6% до 50,9% (6). На відміну від працездатних та стійких людей похилого віку, наявність крихкості погіршує прогноз, а запущені стадії крихкості є ознакою паліативного підходу (3). Крихкість як причина смерті людей похилого віку спостерігається у 27,9% (7).
Консенсус щодо визначення, діагностики та профілактики старечої крихкості (5) визначає фізичну крихкість як синдром, спричинений багатьма причинами та під впливом багатьох факторів, що характеризується втратою фізіологічних функцій, зниженням працездатності та стійкості та збільшенням вразливості, що призводить до розвитку залежність (залежність).) або смерть. Вразливість полягає у збільшенні ймовірності погіршення стану здоров’я або функціонального стану після впливу тендітного організму на стрес (навантаження = стрес), наприклад. введення нового препарату, інфекція, травма, гостре загострення стабілізованого до цього часу хронічного захворювання, хірургічне втручання, обстеження, психічне перенапруження або зміна соціальної ситуації. Поняття когнітивної крихкості (або "крихкого мозку") характеризує підгрупу тендітних осіб, у яких порушені когнітивні функції (але не деменція будь-якої етіології) (3, 8 - 11).
Етіологія
Основною причиною крихкості є фізіологічні інволюційні зміни (пов'язані зі старінням організму), зокрема зміни запальної активності та обмінних процесів, ендокринної, нервової та опорно-рухової системи. Старіння погіршує функціонування організму, зменшує функціональні резерви органів і систем, зменшуючи тим самим стійкість, здатність адаптуватися, відновлювати та підтримувати гомеостаз. Не кожен старший є тендітним. Інші фактори також відіграють роль у розвитку крихкості - індивідуальна генетична експресія, рівень окисного стресу, спосіб життя, хвороби, вплив навколишнього середовища та соціальні умови (12). Перша вичерпна ідея крихкості була створена робочою групою Dr. Лінда Фрідова, яка визначила крихкість як патофізіологічний процес організму літнього віку (схема No1) зі зниженим функціональним резервом та стійкістю до стресових факторів (навантаження) та з клінічною картиною, яка дається за окремими ознаками (фенотип крихкості) (1).
Найважливішими факторами розвитку крихкості у людей похилого віку є саркопенія, хронічні захворювання, біль, неправильне або неправильне харчування, поліфармація, погіршення виконавчих функцій, соціальні проблеми та надмірне навантаження (12, 13).