Ситуація з Мо Яном, навпаки, зовсім інша: письменник, 1955 року народження (псевдонім якого також багато говорить: в угорській транскрипції значення мо єн не говорить) вважається великою національною гордістю і користується незаперечна популярність. Він зайняв лідируючі позиції у Великому книжковому голосуванні там.

місце

Але це було не завжди так. Автор із невеличкого села в окрузі Гаомі, хоча і не зазнавав переслідувань на батьківщині, але часто зазнавав ціннісних нападів у зв’язку з його творами, тому він був заборонений та збільшив табір маргіналізованих письменників. Але коли в кінці десятиліття його перший 800-сторінковий роман, написаний у 1981 році, був знятий під назвою «Червоні поля сорго» та отримав нагороду «Золотий ведмідь» у Берліні, Мо Янь вирушив на шлях міжнародного успіху. Його помітили, і його твори почали перекладати на основні європейські мови, і зрештою вони отримали престижні французькі та німецькі нагороди. І зростаючий успіх ініціював процес, який врешті призвів до включення офіційної китайської літератури, додав Кальмар. Інше питання полягає в тому, що його зараз більше звинувачують у тому, що він занадто близький до комуністичної партії і соромно обережний, щоб не переплутати її з "дисидентами" з його проявами.

Не можна справді щиро писати про сільський Китай у п’ятдесятих роках. Його сім'я постраждала від політики Великого стрибка, включаючи голод, який послідував. Через великі нестатки він іноді їв кору та траву, щоб вижити.

У кількох інтерв'ю Мо Янь повідомляв про бідність та відсталість китайських сіл. Голод повертається у багатьох його романах, іноді з гіркотою, іноді з іронією. Тінь голоду все ще супроводжує нині міського письменника: кажуть, він увійшов у звичку пахнути крупами в магазині.

Він покинув батьківщину в 1976 році заради “війська”. Але призовник пішов не так погано, оскільки пізніше у військовому університеті він почав писати в армії для викладання літератури та техніки письма.

Магія, критика, роздробленість та деяка легковажність - ось ключові слова у творах Мо Яня. Звичайно, останніх мало. З них один із її шедеврів - «Багаті груди та жирна сідниця» (інакше в інших місцях: «Великі груди та широкі стегна») дає смак того, що насправді є історією матері та багатьох її дочок. На жаль, угорський читач поки що може мало що знати про все це. І хоча його спочатку було включено до ХХ ст. в нещодавно виданій антології, що збирає оповідання 19 століття, новела «Прозорий червоний буряк» не могла нарешті з’явитися. У них просто закінчилися терміни подання заявок.