Стаття призначена для професійної громадськості. Ліки, перелічені в статті, відпускаються за рецептом.
Вони використовуються для блокування утворення кислоти Антагоністи рецепторів Н-2 та блокатори протонної помпи. Всі ці ліки відпускаються за рецептом.
Антагоністи рецепторів Н-2 пригнічує виведення соляної кислоти в шлунок, блокуючи гістамінові рецептори. Їх ефект не такий швидкий, як при антацидах (початок дії 70 хвилин), але він триває довше. Вони використовуються при легких формах рефлюксної хвороби, особливо якщо симптоми проявляються не кожен день, коли т. зв терапія на вимогу - за потребою. Зазвичай їх приймають натщесерце, по 1-2 таблетки на день, бажано ввечері до 18:00. Вони не підходять для ерозивних форм, оскільки їх ефект недостатньо сильний, щоб вилікувати стравохід.
РАНІТАЛ, РАНІСАН (150 мг, 300 мг)
ФАМОТИДИН, ФАМОСАН (20 мг, 40 мг)
Інші препарати, що блокують вироблення шлункової кислоти, включають інгібітори протонної помпи. Вони є найефективнішими препаратами, що застосовуються при лікуванні рефлюксу та печії. Їх ефект досить сильний, щоб слизова оболонка стравоходу зажила. Вони застосовуються для ерозивних та неерозивних форм рефлюксу, для короткочасного (гострий езофагіт 4-8 тижнів до загоєння) та тривалого лікування. Їх ефект довший, ніж при застосуванні попередніх препаратів, зазвичай достатньо однієї дози на день, вранці натщесерце, іноді дозу потрібно збільшити до 2 таблеток - вранці та ввечері натщесерце, особливо при нічних проблемах з поверненням їжі до стравоходу.
ГЕЛІЦИД, ТЕВАЗОЛ, ОМЕПРАЗОЛ САНДОЗ (10 мг, 20 мг) - містять діючу речовину омепразол
НОЛПАЗА, ПАНТОПРАЗОЛЬ МІЛАН, ОЦЦІОН (20 мг, 40 мг) - містять діючу речовину пантопразол (згідно з клінічними дослідженнями він виявляє менше лікарських взаємодій, ніж омепразол)
ЕМАНЕРА - містить активну речовину езомепразол, отриману з омепразолу, де зміна структури молекули пришвидшило початок та подовжило його дію. В основному застосовується для лікування рефлюкс-езофагіту або для терапії на вимогу (використання за потребою) неускладнених форм ГЕРХ.
Побічні ефекти блокаторів протонної помпи:
- - Знижена кислотність шлунка збільшує або зменшує всмоктування ліків, всмоктування яких залежить від рН шлунку. При їх тривалому застосуванні можуть бути напр. до дефіциту вітаміну В12, заліза, магнію ...
- - Збільшення ризику зараження - підвищений ризик кишкових інфекцій, спричинених сальмонелою або кампілобактером, 2-3 рази підвищений ризик зараження Clostridium difficile, підвищений ризик респіраторних інфекцій.
- - Існує високий серцево-судинний ризик при одночасному (хоча і окремому) застосуванні омепразолу (Геліцид, Опразол, Ломак) та клопідогрелю (Клопігамма, Егітромб, Плавокорин, Тромбекс, Зілльт).
Остання група - це препарати для підтримки діяльності стравоходу. Вони є прокінетика, які стимулюють перистальтику стравоходу (покращують його рухливість та здатність до самоочищення) та підвищують тонус (напругу) нижнього стравохідного сфінктера. Окрім зняття шлункового рефлюксу, вони також допомагають при нудоті, блювоті, почутті ситості, здутті живота і очікуванні. В основному вони використовуються в поєднанні з інгібіторами протонної помпи.
ДЕГАН (метоклопрамід)
ВАРТІСТЬ (домперидон)
Інформація, розміщена на сайті, не замінює інструкції із застосування ліків та не відмінює візит до лікаря. Перш ніж приймати цей препарат, уважно прочитайте інструкцію з експлуатації.