Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Слідкуй за нами на:

лікування

Астма - це хронічне запальне розлад дихальних шляхів, в якому беруть участь різні клітини та клітинні елементи. Хронічне запалення спричиняє посилену гіперреактивність бронхів, що призводить до періодичних епізодів хрипів, задишки, стискання в грудях та кашлю, особливо вночі та в першу чергу вранці.

Незважаючи на важливі досягнення, досягнуті в його клінічному підході, астма продовжує залишатися дуже актуальною проблемою охорони здоров'я, вражаючи мільйони пацієнтів, сім'ї та системи охорони здоров'я у всьому світі. Керівні принципи основних міжнародних ініціатив, таких як Глобальна ініціатива щодо астми (GINA), та дослідницькі зусилля, включаючи, зокрема, Міжнародне дослідження астми та алергії у дітей (ISAAC), виявили чітку закономірність: поширеність та вплив астми зростає тривожними темпами у всьому світі серед людей різного віку, особливо дітей.

За підрахунками, приблизно 300 мільйонів людей різного віку та етнічного походження страждають на астму у всьому світі. Рівень астми зростає в міру збільшення урбанізації та способу життя західних країн.

Довгостроковий прогноз для дітей, хворих на астму, є глобальною проблемою здоров'я. До двох третин дітей, хворих на астму, продовжуватимуть страждати наслідками цієї хвороби протягом усього підліткового та дорослого віку. Крім того, епідеміологічні дані вказують на те, що, хоча 30-50% випадків астми можуть зникнути в період статевого дозрівання, вони часто з'являються в дорослому житті. Астму не слід розглядати як тривіальний стан, який ви сподіваєтесь залишити позаду. Насправді, у 5–10% усіх дітей, хворих на астму, яких вважають тривіальними, у дорослому віці розвивається важка астма.

ФАКТОРИ РИЗИКУ

Фактори ризику розвитку астми індивідуальні: генетична схильність, атопія, гіперреактивність дихальних шляхів; фактори навколишнього середовища (побутові алергени, зовнішні алергени, дим, забруднення навколишнього середовища тощо). Крім того, різні зовнішні фактори можуть погіршити астму: респіраторні інфекції, певна їжа, добавки та ліки.

Патофізіологія астми - це складний ряд взаємодій, що виникають між клітинами запалення, медіаторами та компонентами, що складають слизову оболонку дихання. Основні запальні процеси вражають як великі, так і малі дихальні шляхи.

Астматична реакція поділяється на ранню фазу та пізню фазу (рис. 1). Відповідь на ранній фазі є результатом активації клітин із специфічним IgE для алергенів, особливо тучних клітин та макрофагів. Поперечне зшивання зв’язаного з клітинами IgE призводить до вивільнення новоутворених медіаторів, які в свою чергу ініціюють запальний каскад.

Рис. 1. Астматична реакція на ранніх та пізніх стадіях.

У пізній фазі еозинофіли вивільняють ферменти та медіатори, які можуть пошкодити бронхіальний епітелій, спричинити скорочення гладких м’язів, підвищити проникність мікросудин, підвищити гіперчутливість дихальних шляхів та сприяти його перебудові.

Наслідками запалення на ранніх та пізніх фазах астматичної реакції є обструкція повітряного потоку та гіперреактивність, що призведе до появи характерних симптомів астми. Складна взаємодія, яка відбувається між запальними клітинами, медіаторами та складовими компонентами слизової оболонки дихальних шляхів, спричиняє зменшення функції легенів, що продемонстровано зменшенням пікового потоку видиху та обсягу форсованого видиху за одну секунду.

Дослідження показали, що зменшення самої еозинофілії у хворих на астму не усуває обмеження дихальних шляхів або гіперреактивності, підкреслюючи багатофакторний характер астматичного запалення.

Міжнародне дослідження астми та алергії в дитячому віці (ISAAC) розпочалось у 1991 році і було розроблене з метою порівняння поширеності та симптомів астми серед населення різних країн. Дослідження включає три фази (I-III): фаза I вже завершена, а фази II і III тривають. Завданнями фази I було визначити поширеність та тяжкість астми, риніту та екземи у дітей, які проживають у різних районах, та провести порівняння як між країнами, так і внутрішньо в кожній з них. Також дослідження мало на меті отримати початкові вимірювання для майбутніх оцінок та запропонувати основу для проведення більш вичерпного етіологічного дослідження деяких факторів, таких як спосіб життя, генетика, навколишнє середовище та медична допомога, які впливають на дітей з астмою, ринітом та екземою.

Ця широка рамка дослідження частоти симптомів астми у підлітків та дітей проливає світло на фактори (такі як навколишнє середовище, рання схильність до атопічної реакції, аероалергени та дієта), які сприяють глобальному збільшенню поширеності астми. Відтепер медичні працівники повинні вивчити спосіб лікування астми та дослідити методи лікування, які пропонують найкраще можливе тривале лікування.

ЛІКУВАННЯ АСТМИ

Астму не можна вилікувати, але її можна ефективно контролювати у більшості пацієнтів. Вважається, що астма контролюється, коли є мінімальна кількість хронічних симптомів, відсутність відвідувань швидкої допомоги, мінімальна або відсутність необхідності використовувати агоністи бета-2 на вимогу, відсутність обмежень у діяльності, включаючи фізичні вправи, циркадна варіація потоку максимуму дихання показник менше 20% та відсутність або мінімальний негативний вплив ліків.

Найефективнішим лікуванням астми є запобігання запаленню дихальних шляхів шляхом усунення причинних факторів.

Постійна астма ефективніше контролюється лікуванням для придушення та зворотного запалення дихальних шляхів, ніж одноразовим лікуванням гострого звуження бронхів та симптомів. Самообслуговування є важливим, і для цього медичні працівники повинні налагодити співпрацю з пацієнтом, щоб він міг цілеспрямовано контролювати власну хворобу.

Ключовим є досягнення терапевтичної відповідності, яка, в деяких випадках, пов’язана з труднощами при використанні інгаляторів, несприятливими ефектами або вартістю. Також спостерігалися брак інформації, недооцінка захворювання та дефіцит спілкування з пацієнтом.

При переривчастій астмі не рекомендується приймати щоденні ліки, лише лікування загострень. Для легкої персистуючої астми рекомендується приймати щоденні ліки, щоб підтримувати контроль над захворюванням. Зазвичай використовують інгаляційні глюкокортикоїди, теофілін із затримкою вивільнення, хромони або лейкотрієни.

Терапією вибору при помірній стійкій астмі є регулярне лікування комбінацією інгаляційного кортикостероїду та інгаляційного бета-агоніста тривалої дії двічі на день або теофіліну або модифікатора лейкотрієну з пролонгованим вивільненням.

ТЕЖКА ПОСТІЙКА АСТМА

При важкій персистуючій астмі основна терапія включає інгаляційні кортикостероїди у високих дозах, а також інгаляційні бета-агоністи тривалої дії двічі на день або теофілін із пролонгованим вивільненням, модифікатор лейкотрієну або пероральний кортикостероїд.

Коли контроль за астмою досягається і зберігається протягом мінімум трьох місяців, ліки слід поступово зменшувати, поки не буде визначена мінімальна терапія.

Циклесонід - це новий інгаляційний кортикостероїд, призначений для лікування стійкої астми у дорослих та підлітків. Це проліки, яке специфічно активується в легенях під дією легеневих естераз. Спорідненість до активних метаболітів des-CIC до глюкокортикоїдних рецепторів, разом із високою ліпофільністю та кон'югацією з жирними кислотами надає йому потужний та тривалий протизапальний ефект.

Його фармакологічний профіль забезпечує ефективність, порівнянну з діючими інгаляційними кортикостероїдами, а також безпеку та переносимість, що перевищує ці та подібні до плацебо. Отже, це новий препарат на вибір для лікування стійкої астми з високим рівнем безпеки та ефективності.