опублікував Фарсалія | Бачили 4486 разів

ідеї
Примітка: цей огляд заснований на прочитанні оригінального видання "Карта знань". Як класичний ідеал було втрачено та знайдено: історія у семи містах (Пан Макміллан, 2019). Цитати взяті з цього оригінального видання.

Зазвичай буває звичним, історично застарілим, що наукові знання, виробництво книг і навіть культурний обмін потрапили в коротке замикання з «падінням» Римської (Західної) імперії. Таким чином, середньовічні століття були б "темними", пишнота класичної культури згасла, а християнське православ'я переслідувало язичників та їх культуру, знищуючи сотні письмових творів, храмів, пам'ятників тощо [1]. Певним чином, перша глава цієї книги рясніє цією ідеєю: беручи 500-й рік як посилання, він досліджує виживання праць трьох вчених із класичного світу: Евкліда (бл. 325 - б. 265 до н. Е.), математик, який написав надзвичайно впливову працю "Елементи"; Клавдій Птолемей (бл. 100–170/180), географ і астроном, астрономічний трактат якого - «Альмагест», отримав це ім’я від арабів [2] та Гален (129—216), лікар і хірург, чиї дуже великі робота була втілена в середньовічні століття.

Твори трьох авторів протягом століть були "загублені" на Латинському та Християнському Заході, але були знайдені мусульманськими письменниками та вченими, спочатку переклавши їх на арабську мову в Багдаді та Кордові, а пізніше разом із латинським перекладом цього арабського версія, переписувачами та перекладачами одинадцятого століття в таких місцях, як Толедо, Салерно та Палермо; заключний етап, у Венеції, завдяки невпинному пошуку таких персонажів, як Поджіо Браччоліні та друкарня (роль Альдо Мануціо, серед інших), привів їх до прибуття, "відновлення" і навіть "перегляду" до італійського Відродження і залишила величезний вплив на Наукову революцію з середини 16 до кінця 17 століття.

С Шлях знань: історія про те, як ідеї з класичного світу були загублені та переоткриті (Телець, 2019), Вайолет Моллер слідує, у певній подорожі, в якій поєднуються історія, бібліофілія та наука, виживання творів Евкліда, Птолемея та Галена протягом Середньовіччя, зосереджуючись на семи містах. Критеріями вибору цих семи міст, як зазначено у передмові та в останньому розділі, є:

Кожне з тих міст, які ми відвідали в цій книзі, має свою особливу топографію та характер, але всі вони поділяють умови, що дозволили процвітати дослідженням: політична стабільність, регулярне надходження коштів та текстів, група талановитих та зацікавлених людей людей, і, що найдивовижніше, атмосфера толерантності та інтеграції щодо різних національностей та релігій. Співпраця є одним з найважливіших факторів розвитку науки. Без цього не було жодного перекладу чи переміщення знань через культурні кордони і жодної можливості поєднати ідеї однієї традиції з іншою. Вчені, які зробили можливим цю співпрацю, є зірками цієї історії: люди, які вирушили у невідоме, які присвятили своє життя пошуку, розумінню, збереженню та передачі всіх цих надзвичайних ідей та теорій. Його здатність дивуватися, його рішучість навести порядок і ясність у розкішному хаосі творіння призвели до наукових відкриттів і зберегли його в житті протягом тисячоліття між 500 і 1000 ”(с. 225, власний переклад).

Ще однією великою привабливістю книги є здатність автора "поширюватися" про наукові проблеми та проблеми та "зменшувати" суть роботи трьох класичних авторів та їх "читачів" та авторів у мусульманській сфері - від Абу 'l Qasim Khalaf ibn' Abbās al-Zahrāwī (Abulcasis for the West) до Ibn Sina (Avicenna) і Abū l-WalīdʾAḥmad ibn Muḥammad ibn Rušd (Averroes) - і від християнського світу - від Майкла Скота до Аделарда Батського, [ 7], передаючи Леонардо Фібоначчі, серед інших - до мови, доступної для читачів на цю тему. У цій роботі обговорюється наука - по суті, математика, астрономія та медицина, а лінії наступності проводяться між класичним минулим та досягненнями, досягнутими в обох областях, мусульманській та християнській, у середньовічні століття та тим, як Переклад творів трьох класичних авторів дозволив нам знати, уточнювати і навіть виправляти помилки, які вони допустили, і які їхні колеги 16 і 17 століть захопили.

Детально обговорюється дихотомія між тим середньовічним світом високого середньовіччя, в якому знання зменшувались (і перекошувались) у монастирях, де копіювання класичних творів не було захищене від помилок при копіюванні чи самому руйнуванні, і мусульманським світом Багдадський і Кордівський халіфати, з деякими дозами ідеалізації автором навколо таких персонажів, як Аль-Мансур, Харун аль-Рашид і Аль-Мамун (і Будинок мудрості або Байт аль-Хікма) в столиці Аббасидів, і Абдерраман Я та Абдерраман III у Кордові.

Одним словом, це книга, яка сяє дуже приємним стилем і якій вдається тримати читача "на гачку"; дуже популярний том, який знаходить нішу в культурній історії середньовічних століть.

Оцінки

[1] Остання ідея, в якій, аргументуючи гіббонівське коріння, Кетрін Ніксі впливає на її недавній (супроводжуваний певною суперечкою і досить бідним) том „Вік сутінків: як християнство класичний світ” (Телець, 2018).

[2] Оригінальна назва грецькою була Mathēmatikē Syntaxis.

[3] Старий тезис Анрі Піренна у його класичній праці "Мухаммед і Карл Великий" (1937), про середземноморського клауса в результаті ісламського завоювання VII і VIII століть, переглядався деякий час, і ми знаходимо дуже красномовне дослідження, яке слід поважати в Книга Майкла Маккорміка "Витоки європейської економіки". Мандрівники та купці у високе середньовіччя (Критика, 2005). Книга Пірен перевидана в редакції Alianza у кишеньковому форматі цього 2019 року.

[4] Висловом ми завдячуємо вже класичному твору Чарльза Гомера Хаскінса "Відродження XII століття" ("Attic of the Books", 2013; оригінал 1927)

[5] Читач, зацікавлений у цій книзі, не забуде згадати майстерні книги Джона Юлія Норвіча, Нормани на Сицилії та Королівство на сонці: Сицилія, 1130-1194, Джон Джуліус Норвіч, видані в Іспанії редакцією AlmED у 2007 та 2008 відповідно.

[6] Як не згадати чудову книгу Стівена Грінблатта «Поворот: як забутий рукопис допоміг створити сучасний світ» («Критик», 2011).

[7] Фігура, що Джонатан Лайонс "одужав" у своїй книзі "Будинок мудрості". Коли Просвітництво прийшло зі Сходу (Тернер, 2010).

Цей запис був опублікований у середу, 18 d + 02: 00 вересня d + 02: 00 2019, о 11:16 і поданий під Спеціалізовані історії. Ви можете слідкувати за відповідями на цей запис у стрічці RSS 2.0. Ви можете залишити відповідь або трекбек зі своєї сторінки.