Медсестра з вимірювання внутрішньочеревного тиску

ІНФОРМАЦІЯ: Тиск у внутрішньочеревній порожнині може коливатися в межах 2-5 мм рт.ст., але цей показник може коливатися, в межах норми, при дихальних рухах, також у пацієнтів із ожирінням та вагітних жінок. Зі збільшенням внутрішньочеревного тиску серцевий зворот може зменшуватися, зменшуючи серцевий викид. Внутрішньочеревний тиск (IAP) є типовим ускладненням у відділеннях інтенсивної терапії. В даний час існують різні типи вимірювання та лікування.

вимірювання внутрішньочеревного

Автори:

Беатріс Санчес Ломба: медсестра лікарні Сан Хорхе де Уеска.

Андреа Сантістебан Замора: медсестра в клінічній лікарні Лозано Блеса в Сарагосі.

Соня Санчо Салазар: медсестра загальної лікарні оборони Сарагоси.

Лорена Кастелло Пералес: медсестра дитячої лікарні Сарагоси.

Ана Агуерас Крістобаль: медсестра загальної лікарні оборони Сарагоси.

АНОТАЦІЯ

МЕТОДИ: Здійснено бібліографічний огляд техніки вимірювання, догляду та можливих ускладнень.

РЕЗУЛЬТАТИ: Виявлено переваги методики вимірювання внутрішньочеревного тиску, а також різних методик, найважливішими з яких є вимірювання внутрішньоміхурового тиску.

ВИСНОВОК: Методика вимірювання внутрішньочеревного тиску сприяє зменшенню смертності та ускладнень у пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Черевна порожнина, тиск, сечовий катетер, сечова інфекція.

ВСТУП

Черевна порожнина - це анатомічний простір з обмеженою комплаєнтністю, нелінійний, який залежить від жорсткості очеревини, елементів, що її складають, та динамічного співвідношення між обсягом і тиском.

Внутрішньочеревний тиск - це тиск, який існує в черевній порожнині в стабільному стані. Нормальне значення внутрішньочеревного тиску (ІАП) коливається від субатмосферного до 2-5 мм рт.ст .; але він може зазнати незначних змін, які прийняті як нормальні під час кашлю, чхання, дефекації та дихальних рухів (він збільшується під час вдиху через скорочення діафрагми та зменшується під час видиху через розслаблення діафрагми). У важкохворих пацієнтів нормальними показниками вважаються 5-7 мм рт. Ст., А у пацієнтів із ожирінням та вагітними - 9-14 мм рт. Ст.

Збільшення внутрішньочеревного тиску (ІАП) призводить до зменшення судинного потоку до органів спланхії, збільшення внутрішньогрудного тиску та зменшення венозного звороту при значному падінні серцевого викиду. Що, якщо воно триває, може призвести до синдрому відділу черевного відділу (ГКС) із наслідком поліорганної недостатності, з порушеннями функції нирок, серцево-судинної, дихальної та кишкової ішемії, що досягає 60% смертності, якщо лікування не отримано. 1,2,3,4,5,6

Обґрунтування

Внутрішньочеревна гіпертензія (ВГА), хоча і відома півтора століття, не викликала наукового інтересу до двох десятиліть тому, коли спостерігається збільшення публікацій та демонстрація її шкідливого впливу на організм.

Це часте ускладнення, яке традиційно з’являється у пацієнтів після хірургічного втручання, при політравматизованих, серйозних опіках та у пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії, причому останні мають частоту 30% при надходженні та 64% при перебуванні протягом 7 днів. В останніх дослідженнях висока частота виявлена ​​при інших патологіях, таких як септичний шок (від 40 до 50% пацієнтів), важкий гострий панкреатит (від 60 до 80%) та кардіоренальний синдром.

Внутрішньочеревну гіпертензію (ІГА) легко ідентифікувати, запобігти її виникненню, потенційно вилікувати та, іноді, недодіагностувати, оскільки її плутають з іншими патологічними процесами, з якими вона має подібні клінічні прояви. Однак це пов'язано з гіршим прогнозом, вищим ризиком розвитку синдрому поліорганної дисфункції та смертності. 3

ВИЗНАЧЕННЯ

У грудні 2004 р. Під час першого конгресу синдрому відділу черевної порожнини було досягнуто низку визначень, опублікованих у 2006 р. Та збережених на останньому конгресі 2013 р., В яких внутрішньочеревна гіпертензія (ГІА) визначається як:

  • Стійке або повторне патологічне підвищення внутрішньочеревного тиску (IAP), що дорівнює або перевищує 12 мм рт.ст., за три виміри, зроблені від 1 до 6 годин.
  • І/або перфузійний тиск у черевній порожнині (АТ), що визначається як середній артеріальний тиск (МАР) мінус внутрішньочеревний тиск (ІАП) (АТ = ПАМ-ІАП) 60 мм рт.ст.

Внутрішньочеревна гіпертензія (ІГА) класифікується відповідно до:

  • Величина підняття: Див. Таблицю № 1: Величина підняття внутрішньочеревної гіпертензії (ІГ) (в кінці статті).
  • Відповідно до тривалості симптомів:
  • Гіперакутна, триває від секунд до хвилин (маневри Вальсальви, кашель, сміх, чхання, дефекація).
  • Гострі, тривалі години (травма, черевна кровотеча внаслідок операції).
  • Підгострі, тривалі дні (об'ємна реанімація, великий опік).
  • Хронічні, тривалі місяці (вагітність, патологічне ожиріння, перитонеальний діаліз, асцит). 6.7

Відповідно до WSACS, базове вимірювання внутрішньочеревного тиску слід проводити, якщо є два або більше фактори ризику.

Вони класифікуються на чотири категорії відповідно до патофізіології внутрішньочеревного тиску (IAP): Див. Таблицю № 2. Фактори ризику (в кінці статті)

  • Стани, що знижують відповідність черевної стінки.
  • Умови, що збільшують внутрішньосвітловий вміст.
  • Умови, пов’язані з забором черевної рідини, повітря або крові
  • Умови, пов'язані з витоком капілярів та реанімацією рідини 3,4,7

ПРОТИПОКАЗАННЯ

  • Ретроперитонеальна або тазова гематома.
  • Нейрогенний сечовий міхур.
  • Останній шов сечового міхура.

  • Ожиріння
  • Асцит 2

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ІАП

Для вимірювання внутрішньочеревного тиску (ІАП) існують прямі та непрямі методи.

МАТЕРІАЛ ВИМІРЮВАННЯ ІНТРАВЕЗИЧНОГО ТИСКУ Дивіться фото 1 та 2 (в кінці статті)

  • Катетер сечового міхура відповідного розміру для того, кого лікуватимуть.
  • Стерильна вода.
  • 0,9% сольовий розчин.
  • Шприци різних датчиків.
  • Закрита система мішка для збору сечі.
  • Триходовий кран.
  • Гідравлічна вимірювальна система та шкала.
  • Стерильні марлеві прокладки, тканини та рукавички. 10,11,12

ПРОЦЕДУРА ВИМІРЮВАННЯ ІНТРАВЕЗИЧНОГО ТИСКУ

Дивіться фото № 3 (в кінці статті)

Це найпростіший і найнадійніший метод вимірювання внутрішньочеревного тиску. Будучи простою, малоінвазивною та дешевою технікою, існують пристрої, що дозволяють як періодично, так і постійно вимірювати.

Сечовий міхур є заочеревинним органом, і завдяки його топографічним взаємозв’язкам з рештою внутрішньочеревних органів його верхній полюс виконує функцію перетворювача, управляючи передачею внутрішньочеревного тиску і, отже, його вимірюванням.

Для досягнення точного та адекватного вимірювання його слід проводити в кінці видиху, коли пацієнт знаходиться в положенні лежачи на спині, калібруючи «нуль» на рівні середньої пахвової лінії на гребені клубової кістки або на рівні лобковий симфіз, за ​​відсутності довільних скорочень м’язів живота і, якщо потрібно, закапування сольової сироватки (25 мл) та вимірювання через 30-60 секунд. 1,10,11,13