Запалення оболонок головного та/або спинного мозку, яке в більшості випадків супроводжується запаленням головного та/або спинного мозку. Гнійний менінгіт - це запалення мозкових оболонок, спричинене гноєм, серозний менінгіт - це запалення мозкових оболонок, спричинене головним чином вірусами, рідше бактеріями або грибками.
Захворюваність на менінгіт
Гнійний та вірусний менінгіт може виникнути в будь-якому віці. Деякі бактерії викликають менінгіт лише у новонароджених, грибки викликають імунодефіцит у пацієнтів. Деякі віруси хворіють сезонно (наприклад, вірус кліща).
Причини менінгіту
Деякі мікроорганізми воліють атакувати нервову систему (нейротропні збудники), але практично будь-який збудник може створити інфекцію за умови, що він перетинає гематоенцефалічний бар’єр, який захищає нервову систему. Запалення нервової системи завжди вражає всю центральну нервову систему, її поділ на менінгіт та енцефаліт лише свідчить про домінування ураженої структури. Збудником може бути бактерія, вірус, грибок, паразит. Менінгіт може розвинутися у здорових людей як на тлі анатомічного розладу, так і в імунодефіцитному стані. Бактерії можуть викликати гнійний менінгіт головним чином через кров, але шляхом прямого поширення з навколишніх сумішей. Віруси, як правило, викликають негнійний менінгіт шляхом краплинної інфекції, фекально-оральним шляхом або через віруси (наприклад, кліщ). Гриби спричиняють інфекцію переважно у людей із імунологічним порушенням. Слід також згадати про менінгіт, пов’язаний з туберкульозом.
Найпоширенішими бактеріями, що викликають менінгіт, є Streptococcus pneumoniae (пневмокок), Neisseria meningitidis (менінгокок), Haemophilus influenzae, Listeria monocytogenes, а в новонародженому періоді - Escherichia coli, а також стрептококи групи В. Менінгіт, спричинений хворобою Лайма, туберкульозом та лептоспірозом, можна розділити на окремі групи. Вірусний менінгіт найчастіше викликається вірусом кліща, ентеровірусами, вірусом LCM, герпесвірусом, але вірус грипу та аденовіруси можуть бути патогенними факторами серед багатьох інших вірусів.
Симптоми менінгіту
Загальні симптоми менінгіту включають лихоманку, головний біль, нудоту та блювоту, втрату апетиту, неспокій, дратівливість, уникнення світла, біль у спині.
Симптоми нервової системи при менінгіті включають втрату свідомості, судоми, вогнищеві симптоми нервової системи, оклюзію шиї та симптоми збудження оболонок мозку. У грудному віці менінгіт та інші незрозумілі нездужання з повторюваними фебрильними судомами можуть свідчити про менінгіт.
У разі подій та скарг до менінгіту істотне значення мають гнійні пазухи, середнє вухо та нежить, черепно-мозкова травма, нейрохірургія, укуси кліщів, контакт з тваринами, випадки новонароджених у випадку новонароджених.
Перебіг менінгіту
Оскільки менінгіт може бути викликаний різними збудниками, перебіг захворювання може бути різноманітним. Ми розрізняємо гострий і підгострий, рідше хронічний перебіг. Гнійний менінгіт, як правило, загрожує життю хворобою, яка у багатьох випадках супроводжується поліорганною недостатністю та зараженням крові. Гнійний менінгіт можна повністю вилікувати за допомогою комплексного лікування, але в деяких випадках можуть розвинутися ускладнення (абсцес мозку) та постійні пошкодження (глухота, епілепсія), і навіть летальний результат не рідкість. При інфекції, спричиненій Neisseria meningitidis (Meningococcus), зараження крові (синдром Уотерхауса - Фрідідерсена) часто призводить до смерті перед менінгітом. Перебіг менінгіту, спричиненого вірусами, зазвичай із слабшими симптомами, є більш сприятливим, хоча деякі вірусні інфекції можуть спричинити тривалу хворобу та/або залишкові симптоми. Лише у пацієнтів з ослабленим імунітетом виникає грибковий менінгіт, який є дуже важким захворюванням.
Діагностика менінгіту
У разі клінічної підозри на менінгіт слід провести дослідження мозку на воду у призначеному закладі, який можна отримати за допомогою хребетного крана (люмбальної пункції). Під час хімічного аналізу зразка можна визначити відхилення, характерні для менінгіту. Мікробіологічне (наприклад, посів, виявлення антигену) та вірусологічне дослідження ліквору спрямоване на виявлення збудника. Також можуть знадобитися візуалізація (КТ, МР, УЗД).
Терапія менінгіту
При гнійному менінгіті необхідна інтенсивна терапія та лікування антибіотиками. Також може бути виправданим хірургічне вирішення анатомічного розладу або інфекції. При негнійному менінгіті причинної терапії в більшості випадків не існує. Він часто заживає самостійно, але в справу вступають додаткові методи лікування (зниження артеріального тиску, стероїди, постільний режим тощо). У разі герпесвірусної інфекції необхідна специфічна противірусна терапія, ацикловір.
Профілактика менінгіту
Деякі типи менінгіту можна запобігти за допомогою вакцинації.
Рекомендовані щеплення: активна вакцинація проти N. meningitidis A, C, Streptococcus pneumoniae, вірусу кліща, вірусу вітряної віспи
Обов’язкові щеплення: проти гемофільного грипу b, проти вірусу паротиту, проти поліовірусу
Профілактика антибіотиками: У разі менінгіту, спричиненого N. meningitidis та туберкульозом, антибіотики слід давати тим, хто знаходиться в тісному контакті з пацієнтом.
Життя з менінгітом
Пацієнти з гнійним менінгітом потребують комплексного догляду (неврологія, отоларингологія, фізіотерапевт, офтальмологія, лікар загальної практики) та подальше спостереження.
Після повного одужання можна відновити звичний спосіб життя.
Інша інформація про менінгіт
При підозрі на менінгіт пацієнта слід госпіталізувати. У разі повторної дитячої еклампсії, поганого стану, що не пояснюється іншими причинами, слід враховувати менінгіт.