Братиславський театр ляльок 2015/2016 Vít Peřina за мотивами однойменної книги Даніеля Гев'є: Ми ще не хочемо спати! Рецензент: Володимир Предмерський Прем'єра: 15.1.2016

Володимир Предмерський

За мотивами однойменної книги Даніеля Гев'єра
Переклад: Міхаела Хомолова
Драматургія: Катаріна Яношова
Сцена, ляльки, костюми: Бара Худий
Музика: Філіп Хомола
Режисер: Міхаела Гомолова a. h.

Вони діють:
Янко, Пальчек, Миш - Ян Моравек
Mama, Sova Plamienka driemavá, Zub, Chlapček - Міріам Калінкова
Батько, Відьма, Дядько Орел Сова, Ніс, Бегемот - Андрій Ковач
Допоміжний путівник - Даніель Більський

Прем'єра 15 січня 2016 року на сцені Малої сцени у Братиславі
Написано від громадськості 14 січня 2016 року та з прем'єри 15 січня 2016 року.

Письменник Даніель Хев'єр - не лише батько назви "дитячий садок" для театру ляльок, адресований наймолодшій дитячій аудиторії ("мати" використовується в чеській мові з 1970-х років), а також автор серії казок We Don ' t Хочу спати, розроблена для цієї вікової групи. Його «Бувірозправки» публікуються в книгах з початку 1990-х років у трьох продовженнях та кількох виданнях. Вечірній сон дітей - це добре відома травматична проблема батьків, які у відчаї придумують різні тактики. Мене не дивує, що сон дітей став однією з актуальних тем цьогорічного сезону Братиславського театру ляльок. Драматург Катка Яношова знайшла в «Бувірозедах» Гев’єра забавного та зневіряючого помічника не лише для винаходу дітей, але й для психічно виснажених батьків. Однак вона зрозуміла, що літературно усміхненим наративам Гев'є не вистачає драматичного конфлікту для їх сценічної реалізації. Без цього вони не привертали б увагу дітей. Тому Міхаела Гомолова (словацький режисер) - Vit Peřina (чеський драматург) - Vít Peřina (чеський драматург) звернувся до перевіреного ліберецького чесько-словацького творчого тандему з кількома вітчизняними та закордонними успіхами в цьому жанрі.

Можна було припустити, що маленьке піаніно у складі дитячої кімнати мало частково доповнити атмосферу кількох подій. Однак намір не вдався ні в одному з виступів. Хоча актори інтенсивно стукали молотками в ксилофони, розташовані всередині моделі інструменту, звідти нічого не чути. Музичну складову постановки представляв Філіп Хомола. Не знаю, яку мету поставили творці, але зі сцени лунала монотонна, необов’язкова музика, не відповідна ситуації, що триває.

Під час загальної публіки я з цікавістю спостерігав за реакцією присутніх дітей із садочків. Поки «малі» захоплювались першою, більш простою казкою (Пальчек не хоче спати) і боявся лише відьми, «великі» зі сміхом та розумінням відреагували на більш складну казку про «свист» сова (як це називав письменник Гев'є у своїй книзі).

Але в «Нескінченній казці про бегемота» всі чудово провели час. Я зрозумів, що в межах одного лялькового театру (без попереднього наміру) можна створити дві окремі казкові постановки з різними адресами. Потім їх також можна перерахувати окремо, якщо потрібно.

Я бачив, що після прем’єри деякі батьки задумливо покинули шоу, ніби вже вирішували вечірню проблему засинання своїх дітей вдома.

Володимир Предмерський

Володимир Предмерський - історик і критик лялькового театру, драматург і режисер. Під час навчання в ляльковому мистецтві на кафедрі ляльок ДАМУ в Празі він почав присвячувати свої інтереси дослідженню історії словацького театру ляльок. Перші висновки, опубліковані ним у другій половині 1950-х років, стали основою для написання першої історії словацького театру ляльок (1966). Подальші дослідження призвели до університетських сценаріїв для DAMU у Празі. Як драматург і режисер працював у ляльковому театрі в Жиліні та Братиславі, був гостем за кордоном (Хорватія, Сербія). З 1972 по 1993 рік працював на Словацькому телебаченні головним драматургом творчої групи для дітей. У 1989/90 навчальному році він заснував і керував кафедрою ляльок на факультеті мистецтв Академії виконавських мистецтв, з якої було створено кафедру лялькового мистецтва Академії виконавських мистецтв. З 1996 року працював у відділі документації Театрального інституту в Братиславі.

Він читав лекції на ляльковому факультеті DAMU у Празі, на факультеті мистецтв Карлового університету в Братиславі, DF VŠMU, в Академії мистецтв в Осієку (Хорватія) та в студії Academica Slovaca. Він є носієм Нагороди Міністерства культури за багаторічну самовіддану працю в галузі розвитку оригінальної телевізійної продукції для дітей (1986). За життєву діяльність він виграв міжнародну нагороду Маленький принц (2009) в Сербії та для телевізійного виробництва для дітей Ціна Дунаю (2010). У 2017 році він став лауреатом Нагороди Словацького центру AICT і є володарем нагороди за розвиток та представництво Братиславського самоврядного регіону Щорічна премія Самуеля Зоха 2018 р.