Виразкові еритематозні ділянки з ретикулярним малюнком по краях
Області атрофії в основному вражають ясна
Нігтьовий лишайник: У 10% пацієнтів спостерігається ураження нігтів, що демонструється втратою нормального блиску нігтів, наявністю каналів у нігті та втратою нормальної зчепленості дистальної третини нігтя. Існує синдром, який характерний для дітей і називається дистрофією 20 нігтів, що характеризується існуванням дистрофічних змін на 20 нігтях або трахоніхії, яка суттєво пов’язана з алопецією ареати, але також клінічно та гістологічно пов’язана з плоским лишаєм.
Гістологія та імунофлюоресценція плоского лишаю: Гістологічно для плоского лишаю характерна папула, в якій спостерігається пилоподібна епідермальна гіперплазія з ортокератотичним гіперкератозом та гіпергранульозом, з помітною вакуолізацією базального шару та запальним смужковим інфільтратом на дермо-епідермальному з’єднанні, що, як ми вже коментували, він складається в основному з лімфоцитів Т. У дермо-епідермальному з’єднанні можна спостерігати утворення тріщин, відомих як простори Макса-Джозефа, також спостерігаються численні еозинофільні тіла, відомі як еозинофільні тіла Civatte. Імунофлуоресценція плоского лишаю характеризується існуванням глобулярних відкладень IgM і рідше інших імуноглобулінів на дермо-епідермальному з’єднанні.
Діагностика та диференціальна діагностика: Клінічна картина плоского лишаю дуже характерна, з ліхеноїдною папулою (5P: Pапули та Pлаки, Pолігональний, Pруритичний, Pзапалений) з диференційованими гістологічними та імунопатологічними характеристиками. Клінічно плоский лишай потрібно диференціювати від інших суб’єктів, які можуть проявлятися подібними змінами, особливо подагричний псоріаз, вторинний сифіліс, рожева пітниця Гібера, висипання ліхеноїдів через ліки та хвороба хазяїн проти трансплантата. У всіх випадках для встановлення діагнозу буде достатньо клінічної історії, дерматологічного обстеження та проведення біопсії та додаткових тестів.
Лікування плоского лишаю: Лишайник зазвичай має хорошу терапевтичну відповідь на місцеві або системні кортикостероїди. При пероральному застосуванні рекомендована доза становить близько 0,5 мг/кг/добу преднізолону. Інші методи лікування включають гідроксихлорохін, PUVA та у важких випадках циклоспорин. У ситуаціях ерозивного плоского лишаю можуть застосовуватися інші системні імунодепресанти.
Лишайник склерозуючий та атрофічний: Лишайник склерозус та атрофікус - це запальне захворювання невідомої причини, з імовірною аутоімунною основою, яке вражає головним чином папілярну дерму і характеризується розвитком білуватих папул та бляшок із рубцевим виглядом, що часто представляє ділянки екхімозу. У чоловіків це зазвичай вражає головку та вінцеву борозенку, може бути залучення крайньої плоті з утворенням склеротичного кільця та неможливість втягнути крайню плоть (це найчастіша причина набутого фімозу у чоловіків). Ці ураження, що вражають головку та крайню плоть, називаються balanitis xerotica та obliterans. У жінок можуть бути уражені великі статеві губи, мінора та область промежини, що спричиняє появу рубців на вульві та піхві. Ураження шкіри рідше і характеризується розвитком білуватих папул на кілька міліметрів.
Гістопатологія склерозу і атрофіку лишайників показує ортокератотичний гіперкератоз, атрофію епідермісу із зникненням міжпапілярних епідермальних хребтів та гідропічну дегенерацію базального шару. Найхарактернішою знахідкою є гомогенізація та набряк дерми зі зникненням еластичних волокон. Лікування включає місцеве або інтралезійне введення кортикостероїдів. У чоловіків може проводитися обрізання
Афтозний стоматит:
Термін ангіна означає виразку. Ангіна - це болюча виразка порожнини рота через втрату безперервності слизової оболонки порожнини рота. Розвиток афти або виразки порожнини рота є дуже поширеною клінічною знахідкою, це найчастіша запальна патологія слизової оболонки порожнини рота. Ангіни можна класифікувати різними способами за тривалістю, схильністю до рецидивів, морфологією чи асоціаціями, класифікаціями, корисними для діагностики.
Ангіни можна класифікувати як гострі або хронічні залежно від того, тривають вони більше або менше 6 тижнів (табл. 2). Хронічні виразки в ротовій порожнині, які тривають більше 6 тижнів, повинні змусити нас враховувати запальні або пухлинні захворювання, такі як плоский лишай, пемфігоїд, пемфігоїд, червоний вовчак або рак ротової порожнини - первинний або метастатичний. Гострі виразки, які розглядаються під концепцією афтозного стоматиту, клінічно характеризуються виразковими, круглими або овальними ураженнями, покритими сіруватою оболонкою та оточеними еритематозним ореолом, головним чином вражаючи не жувальну слизову. Гострі виразки можна класифікувати за їх морфологією та відносно їх розвитку. Морфологічно оральний виразковий запалення класифікується як незначний, мажорний та герпетиформний виразки. (Таблиця 3).
Таблиця 3
Характеристика рецидивуючого афтозу