- Пошук
- Клінічні ознаки та симптоми
- Класифікації
- Гени
- Інвалідність
- Енциклопедія для широкого загалу
- Енциклопедія для професіоналів
- Посібники для надзвичайних ситуацій
- Джерела/процедури
Пошук рідкісного захворювання
Інші варіанти пошуку
Сімейна недостатність глюкокортикоїдів
Визначення захворювання
Це група первинної недостатності надниркових залоз, що клінічно характеризується гіперпігментацією новонароджених, гіпоглікемією, відсутністю процвітання та повторними інфекціями, а біохімічно дефіцитом глюкокортикоїдів без дефіциту мінералокортикоїдів.
ОРФІЯ: 361
Резюме
Епідеміологія
Точна поширеність невідома. В Ірландії повідомляється про поширеність приблизно 1/200 000, але ці дані, ймовірно, будуть упередженими високою поширеністю хвороби в субпопуляції ірландських кочівників.
Клінічний опис
Захворювання, як правило, проявляється в грудному віці або в ранньому дитинстві з гіперпігментацією шкіри та ясен (присутньою при народженні або з подальшим розвитком), гіпоглікемічним кризом та відмовою у розвитку. Повторні інфекції також є поширеною знахідкою і можуть бути ознакою у пізньому дитинстві. Слабкість, стомлюваність, втрата ваги, анорексія, блювота, біль у животі або боці, запор та діарея - додаткові симптоми, що спостерігаються у деяких пацієнтів через гіпокортизолемію. Гіпоглікемічний криз спричиняє напади, які можуть призвести до коми або смерті за відсутності лікування. Повторна гіпоглікемія може призвести до неврологічних наслідків (тобто порушень навчання, інтелектуальної недостатності та часто серйозних пошкоджень нейронів, що призводять до значних сенсорних та рухових дефектів, таких як тетраплегія). Високий зріст був описаний у деяких пацієнтів, як правило, у тих, у кого є дефекти гена MC2R. Дефекти MRAP пов'язані з більш важким захворюванням і більш раннім віком початку, тоді як пацієнти з дефектами гена MCM4 мають більш м'який фенотип (FGD, варіант Irish Num).
Етіологія
Захворювання спричинене, в більшості випадків, дефектами рецептора адренокортикотропіну (АКТГ) або його сигнального шляху, що призводить до нездатності клітин фасцикулярної зони кори надниркових залоз адекватно реагувати на адренокортикотрофний гормон (АКТГ) з недостатність глюкокортикоїдів. Ці дефекти часто спричинені мутаціями MC2R (18p11.2) та MRAP (21q22.1), що становить 25% та 20% випадків, відповідно. Інші гени, в яких були описані мутації у пацієнтів, включають MCM4 (8q12-q13), ймовірно, виключно для популяції ірландських кочівників; NNT (5p12), що становить близько 15% випадків; та TXNRD2 (22q11.21). Деякі частково інактивуючі мутації генів STAR (8p11.2) або CYP11A1 (15q23-q24) можуть викликати фенотип, аналогічний захворюванню.
Методи діагностики
Діагноз заснований на клінічних та молекулярних даних. У тих, хто постраждав, підвищений рівень АКТГ у плазмі крові та знижений рівень кортизолу в сироватці крові вранці, без відповіді на екзогенну стимуляцію АКТГ. Функція мінералокортикоїдів є нормальною. Молекулярно-генетичні тести, що виявляють мутацію одного з генів, що викликають захворювання, підтверджують його діагноз.
Диференціальна діагностика
Основним диференціальним діагнозом є хвороба Аддісона (як правило, аутоімунна за походженням), у цьому випадку також спостерігається дефіцит мінералокортикоїдів. Інші диференціальні діагнози включають синдром потрійного А, вроджену гіперплазію надниркових залоз та інші придбані причини первинної надниркової недостатності.
Пренатальна діагностика
Пренатальна діагностика можлива у сім’ях із відомою хвороботворною мутацією, хоча вона проводиться дуже рідко.
Генетичні поради
Генетичне консультування повинно враховувати, що хвороба успадковується за аутосомно-рецесивним типом.
Лікування та лікування
Лікування полягає у хронічному прийомі гідрокортизону всередину. Доза 10-12 мг/м2/добу (зазвичай розділена на три прийоми) нормалізує рівень кортизолу та знижує рівень АКТГ, хоча зазвичай це не нормалізує. У стресових ситуаціях, таких як хірургічні втручання або інтеркурентні захворювання, необхідно регулювати дозу вгору. Пацієнтам повинен бути доступний ін’єкційний гідрокортизон для надзвичайних ситуацій та носити медичну картку або браслет. Під час гіпоглікемічного кризу вирішальне значення має оперативне та відповідне лікування.
Прогноз
Прогноз сприятливий у тих пацієнтів, яким діагностовано та лікуються на ранніх термінах. За відсутності лікування захворювання має високу захворюваність (неврологічні наслідки) та смертність.
Експерти: Пр Адріан КЛАРК - Останнє оновлення: Квітень 2015 року