епілепсія

  • Пошук
  • Клінічні ознаки та симптоми
  • Класифікації
  • Гени
  • Інвалідність
  • Енциклопедія для широкого загалу
  • Енциклопедія для професіоналів
  • Посібники для надзвичайних ситуацій
  • Джерела/процедури

Пошук рідкісного захворювання

Інші варіанти пошуку

Піридоксинзалежна епілепсія

Визначення захворювання

Це рідкісна нейрометаболічна хвороба, що характеризується невідкладними повторюваними нападами під час пренатального, неонатального та постнатального періоду, які стійкі до протиепілептичних препаратів (AED), але реагують на фармакологічні дози піридоксину (вітамін B6).

ОРФІЯ: 3006

Резюме

Епідеміологія

Поширеність піридоксин-залежної епілепсії (PDE), за оцінками, становить від 1/20 000 до 1/783 000 живонароджених. На сьогоднішній день в літературі описано понад 200 випадків.

Клінічний опис

Початок захворювання, як правило, є внутрішньоутробним/новонародженим, але також описано більш пізній початок (> 2 місяці). У постраждалих спостерігається епілептична енцефалопатія, яка проявляється нерозв'язними нападами, що супроводжуються дратівливістю, плачем, неправильним харчуванням, шлунково-кишковими симптомами (блювота, розтягнення живота), безсонням, гримасами обличчя та ненормальними рухами очей. Хоча тривалі судоми і періодичні епізоди епілептичного статусу є загальним явищем, можуть також виникати самообмежені часткові, генералізовані або атонічні напади, міоклонічні події та спазми у немовлят. Інтелектуальна недостатність/затримка розвитку коливається від легкої до важкої (особливо це стосується області виразної мови). Під час лікування більшість постраждалих досягають повного контролю нападів, але 75-80% виявляють певний ступінь інтелектуальної недостатності. До нетипових особливостей належать судоми, які спочатку реагують на AED, а згодом не піддаються лікуванню, судоми, які спочатку не реагують на піридоксин, але роблять це через кілька місяців, та тривалі інтервали без судом після припинення терапії піридоксином.

Етіологія

EDP ​​викликаний мутаціями гена ALDH7A1 (5q31), який кодує альфа-аміноаднопічну семіальдегіддегідрогеназу (антихітин), багатофункціональний фермент, який, крім інших функцій, бере участь у катаболізмі лізину мозку.

Методи діагностики

Діагноз підозрюється у пацієнтів із ранньою епілепсією з поганою реакцією на AED. Лабораторні дослідження виявляють підвищений рівень альфа-аміноадненного семіальдегіду в плазмі та сечі, а іноді і підвищений рівень піпеколевої кислоти в плазмі та лікворі. Результати електроенцефалографії не є специфічними, але витончення мозолистого тіла та, зокрема, перешийка, завжди присутнє на МРТ головного мозку. Ідентифікація молекулярно-генетичними методами гомозиготних або складених гетерозиготних мутацій у ALDH7A1 підтверджує діагноз.

Диференціальна діагностика

Диференціальний діагноз включає інші причини епілептичної енцефалопатії новонароджених, такі як вроджені помилки метаболізму (наприклад, дефіцит транспортера глюкози I типу, 4-гідроксибутинова ацидурія, дефіцит кофактору молібдену), моногенні дефекти та пошкодження головного мозку плода чи новонародженого. Слід також виключити судоми, чутливі до піридоксальфосфату, гіперпролінемію 2 типу та гіпофосфатазію немовлят.

Пренатальна діагностика

Антенатальна діагностика можлива у сім’ях із відомою хвороботворною мутацією, щоб розпочати профілактичне пренатальне/постнатальне лікування.

Генетичні поради

EDP ​​слідує за аутосомно-рецесивною формою успадкування. Генетичне консультування можливе у сім’ях з відомою мутацією.

Лікування та лікування

Стандартне лікування передбачає прийом протягом усього часу перорального піридоксину (15-30 мг/кг/день, розділений на 3 прийоми у немовлят; до 200 мг/день у новонароджених та 500 мг/день у дорослих) для контролю нападів, а також регулярне клінічне спостереження -вгору. Початкове переривання епілептичного статусу вимагає до п'яти доз 100 мг піридоксину, що вводяться внутрішньовенно, тоді як за пацієнтами слід ретельно стежити за ознаками зупинки серцево-дихальної системи. Обмеження лізину в дієті також рекомендується як допоміжну терапію піридоксину. При вагітності з високим ризиком вагітні жінки можуть отримувати додатковий піридоксин (100 мг/день) протягом другої половини періоду вагітності, а новонароджені повинні отримувати профілактичний піридоксин до завершення діагностичних тестів.

Прогноз

Прогноз мінливий і частково залежить від генотипу, пов’язаних з цим порушень розвитку мозку та реакції на терапію піридоксином. Як правило, затримка діагностики та початок лікування дає поганий прогноз, пов'язаний із збільшенням порушень нервового розвитку.

Експерти: Доктор Сідней ГОСП - Останнє оновлення: Листопад 2015 р