Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації
Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам
Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси
Іспанський журнал анестезіології та реанімації (REDAR) є науковим органом Іспанського товариства анестезіології, реанімації та терапії болю. Це щомісячний журнал (10 випусків), який публікує наукові статті з усіх областей, охоплених спеціальністю: клінічна анестезія, реанімаційно-інтенсивна медицина та критична допомога, діагностика та лікування гострого та хронічного болю, надзвичайних ситуацій та надзвичайних ситуацій, а також роботи фундаментальних та суміжних наук. REDAR приймає документи як іспанською, так і англійською мовами.
Індексується у:
PubMed, Scopus, EMBASE, IBECS
Слідкуй за нами на:
CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі
SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.
SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.
- Резюме
- Ключові слова
- Анотація
- Ключові слова
Для реєстрації частоти післяопераційних ускладнень, несподіваних госпіталізацій та хірургічних суспензій у пацієнтів, оперованих у головному амбулаторному хірургічному відділенні, встановлення їх взаємозв'язку з показниками маси тіла (ІМТ).
Матеріал і методи
Проспективне описове обсерваційне дослідження було проведено у Головному амбулаторному хірургічному відділенні Університетської лікарні Вірген дель Росіо в Севільї.
Були включені всі дорослі пацієнти ASA I або II, запропоновані для хірургічного втручання в режимі великої амбулаторної хірургії, що вимагає загальної або локарегіональної анестезії, із седацією або без неї. Було відібрано 1088 пацієнтів, які були класифіковані відповідно до ІМТ на 4 групи: ожиріння (ІМТ 30), ожиріння I типу (ІМТ 30-34,9), ожиріння II типу (ІМТ 35-39,9) та хворобливе ожиріння III типу (ІМТ 40 -49,9). Ускладнення через 48 годин після втручання, несподівані надходження та хірургічні суспензії аналізували в кожній досліджуваній групі.
Група ожиріння II типу (ІМТ 35-39,9) зафіксувала найвищу частоту післяопераційних ускладнень (7,69%), надходжень (7,69%) та хірургічних суспензій (4,87%), подвоївши в кращому випадку запис цих подій у решта груп, хоча не було виявлено статистично значущої зв'язку між частотою цих змінних та досліджуваною групою. Тип зафіксованих подій був однаковим у всіх досліджуваних групах.
Помірний та важкий ступінь ожиріння може бути пов'язаний із збільшенням частоти післяопераційних ускладнень, особливо післяопераційних болів та нудоти та/або блювоти, несподіваних надходжень та призупинень у основних амбулаторних хірургічних програмах. Адекватний підбір та передопераційна підготовка професіоналами, що спеціалізуються на основних програмах та стратегіях амбулаторної хірургії, спрямованих на профілактику та контроль найбільш поширених ускладнень у цій групі, є запорукою інтеграції пацієнтів з високим ІМТ у хірургічні відділення головних амбулаторно.
Визначити частоту наслідків, непередбачуваний прийом та скасування у пацієнтів, які оперуються в амбулаторному хірургічному відділенні, та встановити взаємозв'язок з індексом маси тіла (ІМТ).
Предмети та методи
Оглядове описове проспективне дослідження було проведено у відділенні амбулаторної хірургії Університетської лікарні Вірген дель Росіо в Севільї на дорослих пацієнтах ASA I або II, запропонованих для денної хірургічної операції з локально-регіональною або загальною анестезією. Когорту з 1088 пацієнтів класифікували відповідно до їх індексу маси тіла на чотири групи: відсутність ожиріння (ІМТ 30), ожиріння i (ІМТ 30-34,9), ожиріння ii (ІМТ 35–39,9) та захворюваність ожирінням iii (ІМТ 40- 49,9). Післяопераційні результати (48 год), госпіталізація та скасування, де розраховується.
Група ожиріння ii (ІМТ 35-39,9) продемонструвала вищу частоту післяопераційних ускладнень (7,69%), незапланованих надходжень (7,69%) та хірургічних скасувань (4,87%), подвоївши, принаймні, частоту побічних явищ іншої дослідницьких груп, навіть коли істотної різниці не виявлено. Результати подібні у всіх досліджуваних групах.
Результати цього дослідження свідчать про те, що середнє та важке ожиріння повинно бути фактором ризику післяопераційних ускладнень, незапланованого прийому та скасування в амбулаторних операціях. Адекватний відбір пацієнтів та передопераційна оцінка, а також стратегії профілактики та контролю найчастіших ускладнень у пацієнтів із ожирінням є ключовими факторами для їх інтеграції до основних програм амбулаторної хірургії.