Іншими симптомами стравоходу є наявність болю в грудях і відчуття того, що їжа застрягла і дуже повільно опускається на рівні грудей (дисфагія).
Серед позаезофагеальних симптомів серед інших виділяються наявність хронічного кашлю, ларингіту, пізньої астми та відчуття глобуса.
Постійне подразнення шлункового та/або кишкового соків на слизовій стравоходу може спричинити хронічне запалення, викликаючи наявність:
• Ерозії та виразки.
• Зменшення калібру стравоходу через рубцювання.
• Гістологічні зміни слизової оболонки стравоходу (яка набуває характеристик слизової оболонки кишечника). Ця зміна називається стравоходом Баррето і вважається фактором
ризик раку стравоходу.
На позашлунковому рівні рефлюкс може спричиняти постійне подразнення горла та голосових зв’язок, хронічний бронхіт через нічну мікроаспірацію шлункового вмісту, спазми гортані або трахео-бронхів та аспіраційну пневмонію.
Ендоскопія дозволить оцінити наявність ускладнень, таких як езофагіт (ерозії та виразки), стриктури або стравохід Баррето.
Гастроезофагеальний рефлюкс є хронічним захворюванням і, як такий, вимагає постійного дотримання лікування, яке повинно бути індивідуальним для кожного пацієнта, враховуючи зміни в звичках, режимі харчування, медикаментозному лікуванні та хірургічному втручанні.
Інгібітори протонної помпи, як одна, так і дві дози, є найбільш широко використовуваними та ефективними препаратами для лікування рефлюксу; лише меншості пацієнтів буде потрібна антирефлюксна операція.
Гастрит - це запалення слизової оболонки шлунка. Це може бути гострим або хронічним, або може призвести до атрофії. Кожна сутність може бути чітко визначена за допомогою ендоскопії.
Збудники гастриту
Хронічний гастрит, як правило, асоціюється з інфекцією Helicobacter pylori, агресивними агентами слизової оболонки шлунка, такими як аспіринові протизапальні засоби.
Історія захворювання.