зупинка 1. тимчасово ал. повністю перервати певну діяльність (невизначеним неповним дієсловом; чим) • закінчити (чим): припинив вишивати; зупинився, закінчився вишивкою • кинути (припинити справу з чимось; перестати робити щось неприємне, небажане): закінчити сварки, ненависть • забути (перестати працювати в певному психічному стані): дитина забула здивовано плакати, дихати; він забуває думати про небезпеку з радістю
2. (про явища, події) мати кінець, завершити своє існування (знову виникнути) • померти • померти • померти • померти: жар зупинився, зник, помер • померти • померти: сімейний гнів закінчився, згас, минув • зникнути: страхи за майбутнє скоро зникнуть • розслабитися • відпустити • відпустити • зупинитися • заспокоїтись • заспокоїтися (стати м’якшим, втратити силу; про погодні події): морози пом’якшились, вони відпустили; буря вщухла, стихла, стихла; дощ незабаром стихає, замовчує • пронизує (зазвичай на деякий час): біль стихає, дощ стихає • книга.: застрягти • заблукати (про історію): спів застряг одразу; любов до батьківщини в ньому не вщухла • загубитися: біль втрачений, страх втрачений • вираз.: крапельний • крапельний: шкідлива звичка пити на робочому місці капає, капає