Переклад, витяг: Мезей Ельміра

тепла

Джерела: Hoppe C, Molgaard C, Vaag A, Barkholt V, Michaelsen KF. Високий прийом молока, але не м’яса, збільшує s-інсулін та резистентність до інсуліну у 8-річних хлопчиків. Eur J Clin Nutr. 2005 р.; 59 (3): 393-8.

Багатьом не завжди ясно, що саме не так із споживанням молока? Уривок із наступного дослідження дає відповідь на це питання. Примітно, що хоча тривалість дослідження складала лише один тиждень, негативний вплив молока на затримку інсуліну був чітко очевидним навіть протягом такого короткого періоду. І це лише один із багатьох шкідливих наслідків молока!

Пункт призначення: Щоб дослідити, чи підвищений рівень споживання тваринного білка у вигляді молока чи тепла у здорових дітей до пубертатного періоду підвищує рівень сироваткового інсуліну та інсулінорезистентності. Високе споживання тваринного білка призводить до високих концентрацій певних амінокислот, які стимулюють секрецію інсуліну. Крім того, молоко надає інсулінотропну дію після їжі (що збільшує вивільнення інсуліну з бета-клітин), що не залежить від вмісту вуглеводів.

Чернетка: Загалом 24 восьмирічних хлопчиків попросили споживати 53 г білка на день у вигляді молока або тепла. На початковому етапі та через сім днів фіксували дієту та вимірювали рівень інсуліну, цукру в крові та амінокислот. Інсулінорезистентність і функція бета-клітин були розраховані на основі HOMA - методу оцінки гомеостатичної моделі (стандартний метод, розроблений вченими в 1985 році).

Результати: Споживання білка збільшилось на 61% у молоці та на 54% у тепловій групі. У групі молока концентрація інсуліну в сироватці крові натще подвоїлася, що призвело до подібного збільшення резистентності до інсуліну. У групі героїв ні рівень інсуліну, ні резистентність до інсуліну не були підвищені. Оскільки інсуліностимулюючі рівні амінокислот були однаково підвищеними в обох групах, підвищений рівень амінокислот не пояснював посилення інсуліну ефекту молока.

Висновок: Наші результати показують, що в короткостроковій перспективі тепла немає, але велике споживання молока збільшує секрецію та резистентність до інсуліну. Довгострокові ефекти невідомі. Вплив підвищеного споживання білка з різних джерел на метаболізм глюкози та інсуліну вимагає подальших досліджень.

Вступ

Поглинаючись на кілограм маси тіла, споживання білка у дітей набагато вище, ніж у дорослих, зазвичай у 2-3 рази більше їх фізіологічних потреб. Ми не знаємо, наскільки споживання і якість білка у цих дітей регулює такі фактори росту, як інсулін. Деякі амінокислоти підвищують резистентність до інсуліну, що, як відомо, є фактором розвитку інсулінонезалежного діабету. Однак вплив видів білків тваринного походження на відповідь на інсулін до кінця не з’ясовано. У дослідженні 2001 року щодо стандартних та ферментованих молочних продуктів спостерігалася розбіжність між глікемічним індексом (ГІ) та секреційною реакцією інсуліну. На відміну від дуже низького ГІ (15-30), і в молоці, і в йогурті був високий рівень інсуліну (інсуліновий індекс = 90-98). З цього дослідження було зроблено висновок, що ефект від посилення вироблення інсуліну пов’язаний не тільки з вуглеводним компонентом молока, але і з невідомим компонентом. В іншому дослідженні, при вживанні особливо низького значення ГІ, кількість глюкози та інсулінової реакції після їжі зросла на 300% до 2 дл молока, роблячи його розміром з білий хліб з дуже високим.

Cйl

Метою нашого інтервенційного дослідження, в ході якого 8-річним здоровим хлопчикам давали молоко та тепло протягом одного тижня, було вивчити, чи може збільшене споживання тваринного білка збільшити концентрацію факторів росту натще (інсулін). Раніше ми показували, що через ефект збільшення споживання молока певні фактори росту значно зросли через тиждень, поки герой не замінив їх.

Предмети та методи

Половина групи з 24 хлопчиків споживала ще півлітра знежиреного молока на день, а інша половина споживала 53 дкг додаткового білка на день у шкірному вигляді на додаток до звичного раціону. Для дослідження ми порівняли випробовуваних, які також були звичайними доїльниками. Хворі на хронічне захворювання або будь-який стан, що впливає на метаболізм білка, були виключені. Було записано точну масу тіла та зріст дітей, а також їх значення, які можна виявити за численними групами крові (наприклад, азот сечовини в сироватці крові та інсулін, С-пептид, індекс інсулінорезистентності, амінокислоти). За три дні до обстеження потрібно було вести точний щоденник дієти та наголошувати так само, як сьогодні.

Результати

На початку дослідження між цими двома групами не було значної фізичної різниці. Члени додаткової групи молока набирали в середньому 55 дкг за тиждень дослідження. Споживання енергії в гарячій групі відбувається за рахунок більшої частки вуглеводів і меншої кількості жиру, ніж молочна група. Відсотки енергії білка (FE%) значно зросли в обох групах, на 61% у групі молока та на 54% у групі тепла. Однак підвищений% ЗЕ в молочній групі зменшився на відсотки енергії жиру, тоді як у тепловій групі - на відсотки енергії вуглеводів. Через наступні сім днів споживання енергії зросло на 13% у молочній групі та лише на 3% у тепловій групі. У групі молока рівень інсуліну натще збільшився на 103%, а відносна інсулінорезистентність - на 75%, тоді як у групі, що страждала, обидва значення залишились незмінними. Функція бета-клітин була значно підвищена в обох групах (86% у молочній групі та 42% у тепловій групі).
С-пептид був суттєво підвищений у групі молока (26%) та незначно у групі тепла (8,5%) (пептид С - показник вироблення інсуліну). Значення глюкози натощак залишалися незмінними у групі молока, але значно зменшувались у групі тепла. Співвідношення інсулін/С-пептид збільшилось на 37% у молочній групі та залишилося незмінним у тепловій групі.

Зустріч

Підсумовуючи, наші результати показують, що гіперінсулінемія є основним явищем порівняно з резистентністю до інсуліну. Найімовірніше, що зміна концентрації інсуліну в групі молока спричинена певними амінокислотами або функціональними пептидами. Згідно з дослідженням 2001 р. (Ostman et al., 2001), розбіжність між глікемічним індексом молочних продуктів та інсуліновою реакцією можна пояснити тим, що роль відіграє не тільки вміст вуглеводів у молоці, але й деякі інші неідентифіковані компоненти . Підвищений рівень IGF-I та IGFBP-3 у молочній групі можна пояснити гіперінсулінемією, спричиненою молоком.

Хоча загальновідомий факт, що гіперінсулінемія та резистентність до інсуліну у дорослих та дітей, що страждають ожирінням, є необхідною умовою для розвитку цукрового діабету II типу, результати цього короткочасного дослідження не слід показувати.