Письменник Ян Мартель

Книга

апельсин

Угорський апельсин: Скільки ви втратили дотепер З життя Пі?

Янн Мартель: Я не живу закляттям цифр, але оскільки обробка фільмів у нас на шиї, і щось потрібно писати на обкладинці, покриті новими кінематографічними сценами, мені продається дев’ять мільйонів копій. Чорт, ми не думали, що дійдемо так далеко! Релігії та зоопарки - це якраз дві теми, які споживачі середньої класичної літератури, принаймні тут, у Канаді, насправді не люблять. Наприклад, Квебек, де я живу довгий час, є особливо антирелігійним місцем, особливо коли мова йде про організовані релігії. А зоопарк - це справжня лайка у вуха міського середнього класу, приблизно синонім ув’язнення тварин.

МН: Це правда, що, незважаючи на пошук лондонського видавця для його роману, усі відмовились?

Ю.М .: Я марно намагався в п’яти місцях. Ні вони, ні критики не знали, куди покласти книгу. Врешті-решт його опублікував канадський видавець, і хоча критики висловлювались із вдячністю щодо цього, у їхніх працях було прочитано певну плутанину. Вони задушили цю суміш пригодницького роману та релігійно-філософського вислову. Насправді, в пізніших, англійських та американських виданнях, ця підтримка відвернення перетворилося на справжнє визнання. Мені не вдалося виграти найпрестижнішу літературну премію Канади, але я отримав незрівнянно більш престижну англійську премію Букера. Відтоді книга працювала належним чином, і вона виконувала добре, якщо не однаково добре, на неангломовних ринках. У Німеччині чи Кореї був видатний успіх, але у Франції, наприклад, ентузіазм був більш приглушеним.

МН: До речі, французька; до того, як Енг Лі отримав кіноверсію роману, Жан-П'єр Жоне також зробив не дуже вдалу спробу, але врешті-решт відмовився.

Ю. М.: Кілька режисерів обернулися навколо будинку роману, серед них М. Найт Шямалан, режисер «Шостого почуття», і Дженет протягом тривалого часу. Так багато потрібно зробити під час фільму - врешті-решт, все це зібрало Енг Лі.

М.Н .: Жоне сказав, звичайно, лише після того, як відмовився від цього а Життя Пі просто не піддається фільтруванню.

Ю.М .: У цьому, скажемо правді, є трохи правди. Бо написати на папері, що молода людина та бенгальський тигр подорожують океаном разом на рятувальному човні, - це не більше зусиль, ніж описати будь-яке інше речення. Але зйомки дещо складніші. З одного боку, є технічні проблеми, з іншого боку, голівудські режисери, як правило, застерігають від трьох речей; ніколи не стріляйте з дитиною, ніколи не стріляйте з твариною і ніколи не стріляйте по воді. З нами всі троє зійшлися.

МН: Він мав слово у кіноверсії?

Ю.М .: Я одного разу вечеряв з Ен Лі, а пізніше мені вдалося заглянути в сценарій двічі. Це воно. Прочитавши його, я надіслав довгий електронний лист зі своїми коментарями. Швидше, це були лише невеликі пропозиції, наприклад, які індійські англійські терміни повинен використовувати головний герой, щоб зробити їх більш автентичними. Такі речі. Більшість з них були прийняті Анг, але врешті-решт я залишив це, адже, зрештою, він режисер, він знає, що робить. Якщо фільм поганий, я скажу, що його зняв Енг Лі. Якщо ви робите добре, я скажу, що я написав книгу.

МН: Багато речей було побачено в його романі, багато хто навіть відкрив бога у вигляді тигра. Вони помилялися?

Ю.М .: Коли читач вперше запитав, що символізує тигр, я не знав, що відповісти. Я не хотів грати невігласів, це не могло б працювати добре, оскільки я написав роман, і я теж не дурний, проте питання було непідготовленим, у мене не було готової відповіді. Інші виявили інші зв’язки, про які я теж не думав. Наприклад, Пі проводить у морі круглі 227 днів - настільки тому, що я хотів вибрати просте число, тож це було свідоме письмове рішення. Якщо, навпаки - а на це вже вказували читачі - Пі провів у морі 227 днів з моменту літнього сонцестояння, він закінчить 14 лютого, у День закоханих. Інший читач придумав так, 227 справді є простим числом, але якщо я поділю 22 на 7, результат буде майже пі. Таких указів було прийнято багато, і це прекрасно, кожен має право на своє тлумачення.

МН: А Найвідоміший читач життя Пі називається Барак Обама. Він також написав свою інтерпретацію?

Я.М .: Я насправді отримав лист від Обами, він одного дня чекав там у моїй поштовій скриньці. Це був невеликий твердий конверт із написом Білого дому для відправника. Спочатку я думав, що це може бути якийсь магазин. Це був короткий рукописний лист, в якому зазначалося, що Обама та одна з його дочок дуже сподобалися книзі. Я був там із задоволенням, але президент Сполучених Штатів писав мені. І я навіть не американець. Звичайно, я задоволений кожним листом, особливо якщо він надходить від читачів. Я також був би радий, якби написав президент Канади, якому я кожні два тижні протягом чотирьох років надсилав книгу.

МН: Чому все-таки?

Ю.М .: Сумний факт полягає в тому, що прем'єр-міністр Канади Стівен Харпер - нерозумний брат. Це консервативний політик із вузьким розумом, що кидає ідеології, який побачив книгу лише здалеку. Я думав, що покажу йому, які чудеса можуть зробити слова, і присилаю йому книгу раз на два тижні. Хоча він не був гідний відповіді, президент США подякував йому за досвід у листі - те, що я називаю вражаючим контрастом.

М.Н .: Які книги ви йому надіслали?

Я.М .: Я надіслав 101 книгу, усі з яких є на www.whatisstephenharperreading.ca. Я намагався надіслати короткі сюжетні романи на 200 сторінок, які вписуються в життя президента, але також надсилав вірші та п'єси.

МН: Чи важливо для прем’єр-міністра бути читабельною людиною? Це не дуже великі очікування для політика?

Ю.М .: Якщо ви хочете знати історію іншої країни, немає кращого джерела, ніж література. Факти можна викрити з багатьох джерел, наприклад, є книги з історії, але якщо ви хочете познайомитись, наприклад, з росіянами 19 століття, вам доведеться читати Толстого, Достоєвського, Тургенєва чи Гоголя. Якщо політик не взяв у руки книги, жодної літератури на рівні замовлення з моменту закінчення школи, я боюся цього чоловіка. Я навіть не наважуюся думати про те, що така фігура може думати про світ. У вас був президент Арпад, який у в’язниці перекладав з англійської мови?

МН: Арпад Генц.

YM: Так, він є. Я не знаю, яким був президент Арпад, але як політик я довіряю такій людині, людині, яка має щось спільне з літературою, а не ідіоту, який, пихкаючи на посаді президента, вважає, що знає все про світ .

МН: Востаннє він вийшов у 2010 році з романом. THE Беатріче і Вергілій - це близько двох опудал: Беатріче - осел, Вергілій - мавпа, все в романі про Голокост. Як це?