Концентрація вітаміну С у плодах шипшини приблизно в 30 разів більша, ніж у цитрусових.
Шипшина (Rosa affinis rubiginosa L.) належить до роду Rosa, приблизно 70 видів поширені по всьому світу (1), що дає назву родині, до якої вони належать (Rosaceae). Він є вихідцем із середземноморського району та Центральної Європи, і його завезли до Південної Америки іспанські поселенці, особливо ефективно пристосувавшись як дика рослина в сухих ґрунтах з низькою сільськогосподарською цінністю, у південній та центральній частині Чилі (2).
Найвідоміший продукт, отриманий з шипшини, - це олія, отримана з насіння, також із використанням пелюсток, перикарпа псевдоплоду (цинородон або шипшина), розмовно називаного каскарила, або м’якоть.
Аналізи, проведені на різних генотипах троянд, показують високий вміст аскорбінової кислоти, присутньої в м’якоті плодів шипшини (3). Оцінюючи такі характеристики, як вага, розмір плодів, рН, індекс сухої маси та розчинність, вони виявили концентрацію аскорбінової кислоти 301-1183 мг/100 г м’якоті, набагато більшу, ніж оранжева, яка перетворюється на 40 мг/100 г м’якоті.
У середньому як у шкірці, так і в целюлозі багатство аскорбінової кислоти коливається між 300-500 мг/мл, також виявляються каротиноїди, серед яких виділяються шість основних каротиноїдів (β-каротин, лікопін, рубіксантин, газоніаксантин, β -криптоксантин, зеаксантин), поряд з іншими незначними каротиноїдами (віолаксантин, антераксантин та γ-каротин) (4), також знаходячи мінеральні солі (K, Ca, Na, Fe, Mg, P), органічні кислоти, феноли, токофероли, аміно кислоти, дубильні речовини, пектин або вітаміни A, B1, B2, E і K.
Наявність аскорбінової кислоти в лушпинні, поряд з рештою компонентів, є важливим харчовим джерелом з антиоксидантною дією, що пояснює зростаючий інтерес до цієї рослини. Окислювальний стрес пов'язаний з певними серцево-судинними захворюваннями, діабетом, ожирінням або раком. Епідеміологічні дослідження показують, що дієти, багаті поліфенолами, каротиноїдами, вітамінами та іншими біоактивними антиоксидантами, можуть затримати початок захворювань, пов'язаних з окислювальним стресом (5).
Деякі водні екстракти, отримані з плодів шипшини, виявилися ефективними захисними речовинами для еритроцитів, які завдяки своїй фізіології чутливо піддаються явищам окислення, ця антиоксидантна дія приписується аскорбіновій кислоті, а також решті активних речовин, що містяться в шипшина (6).
Помічено, що, незважаючи на втрату вітаміну С під час нагрівання, настій економить не менш важливі кількості. Насправді рекомендується 3% -ний відвар (30 г/літр) шипшини шипшини або інших видів троянд, кип'ятячи на дуже слабкому вогні в такій пропорції близько 10 хвилин, тоді відвар досягає найвищих рівнів вітаміну. C (7).
Відвар або настій з плодів околоплодника рекомендується застосовувати у випадках застуди, грипу та застуди, враховуючи високий вміст аскорбінової кислоти (8). Вміст таніну надає їй в’яжучу дію, корисну при лікуванні діареї.
Шипшина загалом представлені як цікаві кандидати для лікування симптомів захворювань, пов'язаних з болем та запаленням, таких як артроз (9,10) або артрит (11).
У випадку діабету 2 типу та серцево-судинних захворювань, пов’язаних із ожирінням, щоденне споживання 40 грамів порошку шипшини протягом 6 тижнів може значно зменшити серцево-судинний ризик у людей, що страждають ожирінням, через зниження рівня артеріального тиску в артеріальному тиску та рівня холестерину в плазмі крові (12 ).
Можна використовувати 3-4 склянки на день настою з шкірки плодів шипшини, залежно від стану, який потрібно лікувати. Смак дуже приємний, добре переноситься, токсичних та побічних ефектів не описано.