| В В | В |
Індивідуальні послуги
Журнал
- SciELO Analytics
- Google Scholar H5M5 ()
Стаття
- Іспанська (pdf)
- Стаття в XML
- Посилання на статті
Як цитувати цю статтю - SciELO Analytics
- Автоматичний переклад
- Надішліть статтю електронною поштою
Показники
- Цитується SciELO
Пов’язані посилання
- Подібне в SciELO
Поділіться
Журнал гастроентерології Перу
друкована версія В ISSN 1022-5129
Преподобний гастроентерол. ПерГєВ т.29В n.1В supl.1В ЛімаВ січ./Март.В 2009
СПРАВА СПРАВИ
Пологовий перитоніт внаслідок vernix caseosa
Пологовий перитоніт внаслідок vernix caseosa
1 Послуги загальної та травної хірургії,
2 Акушерство та гінекологія та
3 Патологічна анатомія.
Фонд лікарні Калахорри. Калахорра (Ла-Ріоха). Іспанія.
Ключові слова: Кесарів Пологовий перитоніт. Vernix caseosa. Хірургічні ускладнення.
Veritx caseosa peritonitis (VCP) - це ускладнення, спричинене запальною реакцією на навколоплідні води, що пролилися в порожнину очеревини матері під час кесаревого розтину.
Механізми фізіопатології досі незрозумілі. Однак кератинові гранульоми можуть індукуватися плоскоклітинними клітинами всередині вернікса.
Незважаючи на рідкісний стан, цю особу слід включити до диференціальної діагностики болю в животі та гострого живота після пологів після кесаревого розтину.
У цій статті ми представляємо випадок VCP, і ми обговорюємо клінічні та гістопатологічні висновки, які дозволяють швидко його розпізнати, а також направляють нас до правильної хірургічної та терапевтичної техніки.
Ключові слова: Кесарів розтин. Пологовий перитоніт. Vernix caseosa. Хірургічні ускладнення.
ВСТУП
Під час кесаревого розтину нормальним є те, що помірна кількість крові, навколоплідних вод та казеозу верніксу просочується в порожнину очеревини матері. Зазвичай така ситуація гінекологами не вважається патологічною; насправді, це рідко відображається в оперативних протоколах, оскільки зазвичай протікає без наслідків (1).
У цій статті ми представляємо казеозний перитоніт верніксу (ПВХ) у післяпологовому періоді 33-річної жінки, який потребував повторної операції і, згодом, тривалого амбулаторного спостереження до загоєння.
Клінічний випадок
Післяопераційний період протікав нормально, і пацієнта виписали на третю добу.
Після тижневого перебування в рослині курс несприятливий, з непереносимістю їжі, підвищенням температури та постійними болями в животі. Було проведено термінове КТ (13-й післяопераційний день), результати якого свідчать про запальну патологію очеревини, з організованими абсцесами, не маючи можливості вказати його походження (рис. 1 і 2). За результатами КТ черговий хірург вказав термінову лапаротомію під діагнозом підозра на перитоніт через перфорацію порожнистих нутрощів, ймовірно, товстої кишки або тонкої кишки.
Під час втручання над маткою було виявлено епіплоїчний запальний пиріг, який утворював масу на правому і підпечінковому фланзі. Практикували тупу дисекцію того самого, дренувавши множинні гнійники між петлями, ще одну навколоматкову, плюс одну більшу, заповнену заблокованим і білуватим гноєм, в підпечінковій і перивезикулярній областях. Колекції евакуювали та відбирали проби для посіву та біопсії. Обидва відділи, над- та інфрамезоколічний, та кишечник від нерухомої петлі до прямої кишки досліджувались без спостереження за перфораціями та стенотичними ураженнями. Згодом проводили промивання сироватки бетадином, крім того, залишали два стоки Джексона-Пратта. На заводі розпочато лікування антибіотикотерапією широкого спектру з використанням амоксициліну-клавулану (2 грами кожні 8 годин внутрішньовенно) та кліндаміцину (600 мг кожні 8 годин внутрішньовенно).
Остаточним діагнозом гістопатологічного дослідження (рис. 3 і 4) була епіплойна жирова тканина із змінами, сумісними з перитонітом vernix caseosa, без ознак злоякісної пухлини.
Після виписки пацієнтка спостерігалася в амбулаторії протягом наступних двох місяців, протягом яких вона продовжувала повідомляти про неспецифічний дискомфорт у животі, розлади кишкового транзиту та випадкову блювоту, що заважало їй відновити свою звичну діяльність. Всі проведені дослідження: лабораторні дослідження, контроль КТ та колоноскопія були строго нормальними. Нарешті, після помітного поліпшення та повного зменшення симптомів, її призначили на плановий огляд через півроку.
Попри все вищесказане, необхідність промити та повністю дослідити порожнину очеревини після кесаревого розтину обговорюється. Різні мета-аналізи не показують наукових доказів цієї процедури, оскільки надмірне маніпулювання кишковою упаковкою та використання компресів можуть, у свою чергу, сприяти утворенню післяопераційних спайок (1,7,8). Однак більш ретельне промивання може бути виправданим, коли виділення верніксу та навколоплідних вод не контролюється, наприклад після розриву матки (9).
Перший випадок ПВХ був описаний Крумерманом та співавт. (10) у 1976 р., І з тих пір у літературі повідомляється про ще 40-50 подій, приблизно, з різними періодами латентності, між 3 та 35 днями після кесаревого розтину або навіть, як уже зазначалося, з дородового початку.
ПВХ є одним із факторів, які можуть спричинити післяпологовий абдомінальний сепсис після термінового або планового кесаревого розтину (6,11). Його клінічна поведінка неспецифічна, не відрізняється від апендициту, гострого холециститу або перфорації порожнистих нутрощів (12). Це може проявлятися болем у животі, погіршенням загального стану, запаленням кишки, непереносимістю їжі та температурою. Обстеження покаже біль та подразнення очеревини, а якщо є суб-оклюзійний компонент, здуття, здуття живота та металеві аускультативні шуми (13). Додаткові тести допомагають правильно встановити диференціальний діагноз, оскільки кількість випадків пауци-симптоматичного ПВХ набагато вища, ніж передбачалося. Багато разів ці пацієнти відчувають дискомфорт, помірний біль у животі та лихоманку як єдині симптоми, в свою чергу, при незліченних нехірургічних патологіях (9).
Однак у більшості випадків буде потрібно хірургічне обстеження живота. Незалежно від шляху підходу (відкрита або лапароскопічна операція), ми помітимо, що черевна порожнина нагадує перитоніт через перфорацію, крім сірувато-жовтуватих потовщених бляшок та еритематозних ділянок в тім’яній очеревині або нутрощах, які, однак, є не запалений (3). Великий сальник потовщений, як новоутворений епіплоїчний пиріг. Подібним чином абсцеси між ручками та колекціями з'являться в будь-якому квадранті: піддіафрагмальному, інфрапечінковому (нагадує везикулярний пластрон), перициловому, в тупику Дугласа або охоплюючи матку та її придатки (6.16). Зовнішній вигляд гнійного матеріалу є типовим, це єдиний патогномонічний ознака ПВХ. Консистенція та колір нагадує плавлений сир: густий, кремовий на дотик та абсолютно без запаху (3-6,9).
ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЯ
1. BERGHELLA V, BAxTER JK, CHAUHAN SP. Доказова операція при кесаревому розтині. Am J Obstet Gynecol 2005; 193: 1607-17.
2. TAWFIK O, PRATHER J, BHATIA P et al. Перитоніт Vernix caseosa як рідкісне ускладнення кесаревого розтину. Звіт про справу. J Reprod Med 1998; 43: 547-50.
3. SELO-OJEME D. Вернікс казеозний перитоніт. J Obstet Gynaecol 2007; 27: 660-3.
4. DAVIS JR, MILLER HS, FENG JD. Vernix Caseosa перитоніт. Звіт про два випадки з дородовим початком. Am J Clin Pathol 1998; 109: 320-3.
5. MAHMOUD A, SILAPASWAN S, LIN K et al. Vernix caseosa: незвична причина перитоніту після кесаревого розтину. Am Surg 1997; 63: 382-5.
6. CUMMINGS B, SCARTH HMC, TRAN HT et al. Veritx caseosa перитоніт, що представляє післяпологовий період гострим холециститом. Канадський J Surg 2001; 44: 298-300.
7. METWALLY M, CHEONG Y, LI TC. Огляд методик профілактики спайки після гінекологічних операцій. Curr Opin Obstet Gynecol 2008; 20: 345-52.
8. ДЖОНС А. Доказова профілактика післяопераційних спайок. Оновлення Hum Reprod 2001; 7: 577-9.
9. ДЖОРДЖ Е, ЛЕЙЗЕР С, ЗІММЕР ХЛ та ін. Veritx caseosa перитоніт. Рідкісне ускладнення кесаревого розтину з відмітними гістопатологічними ознаками. Am J Clin Pathol 1995; 103: 681-4.
10. KRUMERMAN MS, POULIOT GJ. Материнський вернікс казеозний перитоніт: рідкісне ускладнення кесаревого розтину. N Y Sate J Med 1976; 76: 1879-80.
12. SELO-OJEME D, DONKOR P, FRANCIS D. Vernix caseosa перитоніт: незвичне і рідкісне ускладнення кесаревого розтину. J Obstet Gynaecol 2007; 27: 190-1.
13. NUÃ'EZ C. Вернікс казеозний перитоніт. Am J Clin Pathol 1996; 105: 657.
14. LAGANA D, CARRAFIELLO G, MANGINI M et al. Черезшкірне лікування абсцесів черевної лоханки за допомогою іміджу: 5-річний досвід. Радіол Мед 2008; 113: 999-1007.
15. КОБАЯШІ М, ОКАБАЯШІ Т, НАМІКАВА Т та ін. Лікування внутрішньочеревного абсцесу внаслідок інфікування місця хірургічного втручання. Surg Technol Int 2006; 15: 37-9.
16. SCHWARTZ IS, BELLO GV, FEIGIN G et al. Материнський вернікс казеозний перитоніт після передчасного розриву плодових оболонок. ДЖАМА 1985; 254: 948-50.
КОРЕСПОНДЕНЦІЯ:
Доктор Джес Сенчес-Беорлегі.
Calle Pedregales nВє 9, 5Вє E. 26006 ЛогроГо. ІСПАНІЯ.
Електронна адреса: [email protected]
РОБОЧЕ МІСЦЕ:
Служба загальної хірургії та травної системи.
Фонд лікарні Калахорри.
Логроо шосе с/п. 22700 Калахора (Ла-Ріоха). ІСПАНІЯ.