Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Журнал Ендоскопія є офіційним органом Мексиканської асоціації ендоскопії шлунково-кишкового тракту, Парагвайського товариства гастроентерології та ендоскопії травлення, Уругвайського товариства ендоскопії травлення, Інтерамеріканського товариства ендоскопії травлення та Венесуельського товариства ендоскопії травлення.

Індексується у:

CONACYT-CENIDS-BIREME-LILACS-CICH, UNAM-BIBLIOMEX SALUD ARTEMISA

Слідкуй за нами на:

дванадцятипалої

Хоча тонка кишка становить приблизно 70% всього шлунково-кишкового тракту, злоякісні пухлини, що виникають на цьому рівні, становлять приблизно від 2% до 5% всіх новоутворень шлунково-кишкового тракту і 1% пов'язаних із цим випадків смерті 1-3 Злоякісні пухлини тонкої кишки рідкісні, трапляються у більшості пацієнтів із неспецифічними ознаками та симптомами, що ускладнює діагностику на ранніх стадіях. В даний час, і як наслідок прогресу в методах візуалізації та ендоскопії, виявлення цих новоутворень покращилось, проте їхні знання все ще обмежені. 4

Презентація справи

70-річний чоловік без істотної історії. Його симптоми почалися за п’ять місяців до прийому з ненавмисною втратою ваги приблизно на 20 кг, пов’язаною з відчуттям повноти після їжі та ранньої ситості, пізніше додавши колючий біль у животі, що знаходиться в епігастрії та правому верхньому квадранті, а також нудоту та блювоту. . Проведено стравохідно-гастродуоденоскопію, яка виявила залишок у шлунковій камері, розширення першої та другої частини дванадцятипалої кишки з великим залишком та неможливість проходу до третьої частини дванадцятипалої кишки. На підставі цього було запропоновано томографічне дослідження черевної порожнини з пероральним та внутрішньовенним контрастуванням, при якому було відзначено розширення шлункової камери та дванадцятипалої кишки, а також різка область стенозу між третьою та четвертою частинами дванадцятипалої кишки. (Фігура 1).

○ Малюнок 1. Комп’ютерна томографія живота з оральним та внутрішньовенним контрастуванням. Область філіформного стенозу на рівні третьої та четвертої частин дванадцятипалої кишки (стрілка).

На основі цих результатів була проведена пуш-ентероскопія, яка виявила на рівні третьої та четвертої частин дванадцятипалої кишки екзофітну пухлину з пухкою аденоматозною слизовою, яка обумовлювала концентричний стеноз більше 90% (рис. 2а та 2б). Гістопатологічний звіт про взяті зразки мав помірно диференційовану аденокарциному, що походить від канальцевої аденоми (рис. 3а та 3б). В рамках протоколу дослідження були проведені дуоденоскопія та колоноскопія, які були нормальними, в лабораторних дослідженнях (гематична цитологія та тести функції печінки) жодних відхилень не зафіксовано.

○ Рисунок 2. Концентричний стеноз між третьою (2а) і четвертою частиною дванадцятипалої кишки (2b) з наявністю поліпоїдного ураження з аденоматозним виглядом.

○ Рисунок 3. Біопсії канальцевої аденоми (3a) та області аденокарциноми на рівні дванадцятипалої кишки (3b).

Виходячи з вищевикладеного, випадок класифікували як стадію IIa (T3, N0) та перенесли дуоденектомію, яка виявила 2,5-сантиметрову пухлину, однофокальну, помірно диференційовану аденокарциному гістологічного типу, мікроскопічне розширення до серозних клітин та негативні поля.

В даний час використання ендоскопії як діагностичного засобу у пацієнтів із шлунково-кишковими симптомами збільшило частоту виявлення патології на рівні дванадцятипалої кишки. 5,6 Неампулярні аденоми дванадцятипалої кишки - це рідкісні ураження, класифіковані як передракові ураження, які можна виявити, пов’язані з патологіями з генетичною базою (сімейний аденоматозний поліпоз, синдром Peutz-Jeghers), або епізодично, що передбачає два шляхи розвитку карциноми дванадцятипалої кишки: послідовність аденома-карцинома та розвиток раку di novo. 7

Важливо врахувати, що злоякісні ураження дванадцятипалої кишки можуть співіснувати з доброякісною патологією, тому розпізнавання та ідентифікація будь-якого поліпа/пухлини необхідна для правильної діагностики та лікування. У літературі зазначалося, що у випадках аденокарциноми тонкої кишки, асоційованої зі спорадичними аденомами, виживання вища, ніж у тих, у яких не виявлено такої асоціації, причому більшість випадків аденокарциноми/спорадичної аденоми виявляються на рівні дванадцятипала кишка і тонка кишка. 4

Порівняно з рештою новоутворень шлунково-кишкового тракту, аденокарцинома дванадцятипалої кишки становить лише 0,3% з них, при цьому частота ураження становить 15% у першій порції, 40% у другій та 45% у третій та четвертій частині дванадцятипалої кишки . 8.9

Дуоденальна аденокарцинома в основному вражає пацієнтів протягом сьомого десятиліття життя; його діагноз, як правило, пізній (місяці), оскільки він має неспецифічні симптоми (втрата ваги, нудота, блювота, біль у животі), завдяки своїй поведінці його вважають агресивною пухлиною з п’ятирічною виживаністю від 25% до 33% при радикальній резекції може поліпшитись до 54%, ефект, який спостерігається при хіміотерапії та променевій терапії, менший. 8,10,11

Через низьку частоту цієї патології більшість клінічних досліджень є ретроспективними та включають пацієнтів на всіх стадіях захворювання без проведення аналізів підгруп, тому на сьогоднішній день немає переконливих клінічних доказів оцінки захворювання. Роль ад'ювантної хіміотерапії або променевої терапії у випадки аденокарциноми дванадцятипалої кишки, з мінімальним або відсутністю поліпшення виживання у більшості досліджень, виявлених у пацієнтів, які отримують ці терапевтичні методи. 12-14

Основними факторами, пов'язаними з кращим прогнозом, є стадія пухлини на етапі діагностики (T1-T2, N0, M0), розташування (дванадцятипала кишка), ступінь диференціації (добре диференційована), глибина інвазії (обмежена стінкою дванадцятипалої кишки) та відсутність метастазування. 4.11