У вирішенні соціальних відносин пацієнта та соціальної ситуації його потреби відіграють вирішальну роль.
Ми поділяємо їх на три основні групи під час хвороби:
-потреби, які не змінюються через хворобу
-потреби, які змінилися через хворобу
-потреби, створені хворобою
1. Потреби, які не змінюються через хвороби
Потреби, які не змінюються з хворобою, однакові як для здорових, так і для хворих людей, тобто це потреби, не пов’язані із захворюваннями. В основному ми включаємо потребу в повітрі, харчуванні, рідині, відпочинку, сні, потребі спорожнятись, бути чистими, комфортними, безпечними тощо. Під час перебігу захворювання людина може більше усвідомлювати ці потреби, ніж у стані здоров’я. Він також може змінюватися як при виникненні потреби, так і в порядку важливості для їх задоволення.
2. Потреби, які змінилися через хворобу
Це найскладніша група потреб. Їх складність випливає з того, що зміни потреб у кожного пацієнта різні. На них впливає саме захворювання, тобто j. тип, стадія, тяжкість захворювання тощо, а також значною мірою також соціальні та особистісні фактори, такі як вік, стать, трудові відносини тощо. Ми поділяємо модифіковані потреби приблизно на дві основні групи: біологічні та соціальні.
Біологічно модифіковані потреби включають напр. дієтична дієта, яка за своїм калорійним та біологічним складом, звичайно ж також підготовкою та введенням, враховує конкретний стан здоров’я пацієнта.
а) Модифіковані соціальні потреби потребують значної уваги.
Хід їх змін під час захворювання можна просто сказати, що вони спочатку зменшуються у пацієнта і поступово повертаються. Однак не слід забувати, що разом із зменшенням може відбуватися деформація попередніх потреб, оскільки не кожен пацієнт завжди повертається до початкового стану до захворювання. Зміни в соціальних потребах більш виражені у таких групах:
б) Потреба у творчій роботі, в якій людина проявляє свою активність.
Втрата працездатності під час хвороби виключає пацієнта з активної діяльності та постійних соціальних відносин. Потреба в діяльності в період хвороби зосереджується на боротьбі з хворобою. Хвора людина не хоче бути просто пасивним об’єктом, а хоче активно співпрацювати у його одужанні. Багато пацієнтів часто намагаються займатися якоюсь активною діяльністю, наприклад, ручною роботою, що дає їм впевненість, що хвороба не може перешкодити їм робити корисну роботу. Потреба в активній діяльності висувається на перший план, особливо в останню фазу захворювання - в період реконвалесценції.
Потреба пізнати світ і себе в основному зосереджена на розумінні ситуації, в яку потрапив пацієнт внаслідок захворювання. Сюди в основному входить потреба в інформації. Це не тільки інформація про хворобу, але і режим життя в лікарні, щоб пацієнт міг подумки управляти ситуацією, в якій він потрапляє до лікарні. Крім того, пацієнту необхідно постійно інформувати про роботу, дім та інші речі, які його цікавлять. Відсутність або суперечливість інформації, навпаки, викликає занепокоєння та може порушити результати лікування.
в) Потреба в соціальних контактах пов’язана з певною кількістю соціальних відносин, переважно стосунків з лікарем, медсестрою, колегами-пацієнтами.
В даний час основною зміною є відносини між лікарем та пацієнтом від попереднього авторитетного до партнерського. Зміна стосується впровадження сестринської допомоги з вищими вимогами до часу, відведеного для пацієнтів, а саме відсторонення некваліфікованої роботи від діяльності фельдшерів тощо. Задоволення потреби у спілкуванні також посилюється і розвивається.
г) Необхідність створення культурного середовища.
Ця потреба включає, наприклад, естетику оздоровчого середовища з художньою обробкою, відповідні кольорові відповідність стін та меблів, чистоту та акуратність медсестер тощо. Ми також можемо включити доступ до культурних заходів, таких як перегляд телевізора, читання книги тощо. Необхідно задовольнити всі можливі форми цих потреб, оскільки вони відволікають пацієнтів від негативних наслідків надмірного самоспостереження.
3. Потреби, створені хворобою
Задоволення цих потреб є частиною процесу лікування. Нові потреби можуть виникнути внаслідок зміни зовнішнього середовища (тобто перебування в лікарні), зміни матеріальних і соціальних умов життя, а також поступових змін особистості людини під впливом пізнання, досвіду та.
Їх походження залежить від ряду обставин, таких як:
(a) характер, ступінь, тяжкість та перебіг захворювання та стан пацієнта,
б) структура особистості пацієнта,
в) інтерпретація захворювання,
(г) попередній досвід захворювання,
д) поведінка навколишнього середовища (переважно сім'я - пацієнт, лікар - пацієнт, медсестра - пацієнт, суспільство - пацієнт).
Ряд нових потреб виникає у пацієнта з певним характером захворювання. Індивідуальні потреби відображаються на предметі пацієнта на таких трьох загальних рівнях:
1. необхідність відновлення здоров’я,
2. необхідність позбутися або зменшити біль,
3. необхідність відновлення та підтримання здатності виконувати попередні соціальні функції або готуватися до нових.
1. Потреба у відновленні здоров’я виникає зокрема з необхідності виконувати власні соціальні ролі та усвідомлювати себе як особистість. Здоров’я як цінність була і, мабуть, завжди буде високо цінуватися людиною. Сприйняття здоров'я як цінності викликає у людини реакцію ставлення, що веде до певної дії. Здоров’я стає мотивацією, що змушує людину вживати заходів чи поведінки, що ведуть до збереження та захисту здоров’я його самого, його сім'ї, друзів та суспільства в цілому.
2. Потреба позбутися або зменшити біль і страждання зумовлена психофізичним станом пацієнта, вона тісно пов’язана зі свідомістю смерті та обмеженням дії. Ця потреба не обов'язково повинна бути ідентичною вимозі зцілення, оскільки біль зараз є безпосередньою, вона більш суб'єктивна і менш пов'язана із зовнішнім світом.
3. Потреба у відновленні та підтримці здатності виконувати попередні соціальні функції або готуватися до нових особливо важлива з соціальної точки зору. Пацієнт усвідомлює, якщо усвідомлює, що залежить від суспільства здорових людей. У контакті з ними він потрапляє в становище психічно і соціально підлеглої людини. Віднесення до категорії пацієнтів порушує загальне уявлення про себе та стабільну структуру соціальних ролей. Якщо хвороба призводить до постійних змін, які порушують попередню діяльність людини, виникає проблема виявлення замісної діяльності, щоб пацієнт міг задовольнити потребу в своїй діяльності.
На закінчення можна сказати, що біологічні потреби не можна ізолювати від суспільних потреб - вони завжди до певної міри слідують один за одним, межі між ними є плавними, і це залежить від суб’єкта, яку ступінь актуальності він надає цій потребі.