Опис та інтерпретація морфологічних змін на рівні печінки є важливими для оцінки та прогнозу патологій, що мають пошкодження печінки.

вакуолізації

Вакуолізація печінки може бути морфологічною, фізіологічною або патологічною знахідкою. Серед оборотних патологічних змін, що відбуваються в клітинах печінки, є вакуольна дегенерація (гідропічна дегенерація, набряк клітин). З іншого боку, серед змін, пов’язаних з внутрішньоклітинними відкладами або зберіганням, є стеатоз та глікогенна дегенерація.

Вступ

Наявність вакуолей у печінці може бути патологічною або фізіологічною знахідкою. До оборотних клітинних змін належить вакуольна дегенерація (гідропічна дегенерація, вакуольна дегенерація), що відповідає накопиченню води через нездатність клітин підтримувати гомеостаз іонів та рідин. Серед внутрішньоклітинних скупчень є жирова дегенерація та глікогенна дегенерація.

Стеатоз або жирова дистрофія

Стеатоз (жирова дистрофія, ліпоїдоз жиру), відповідає накопиченню тригліцеридів у цитоплазмі печінки. Морфологічно можна розпізнати дві закономірності: макровезикулярна дегенерація жиру, що характеризується наявністю великої вакуолі, що розсуває гепатоцит, витісняючи ядро ​​на периферію, та мікровезикулярна дегенерація, що характеризується невеликими вакуолями, розсіяними в цитоплазмі, ядро ​​зберігає свою положення.

Зображення 1: Атлантичний лосось (Salmo salar), печінка (H&E, 400 х). Нормальна печінка. Спостерігаються печінкові зв’язки. Клітини печінки характеризуються еозинофільною цитоплазмою та центральним базофільним ядром з помітним ядерцем.

Зображення 2: Атлантичний лосось (Salmo salar), печінка (H&E, 630 х). Жирова, макровезикулярна дегенерація.

Зображення 3: Атлантичний лосось (Salmo salar), печінка (H&E, 630 х). Жирова, макровезикулярна дегенерація.

Зображення 4: Атлантичний лосось (Salmo salar), печінка (H&E, 200 х). Жирова, макровезикулярна дегенерація.

Зображення 4: Атлантичний лосось (Salmo salar), печінка (H&E, 1000 х). Жирова, макровезикулярна дегенерація.