Опубліковано: 31.08.2020
За редакцією: Патрісія Пуянте Креспо
Поширено чути про шлунково-стравохідний рефлюкс, розлад шлунку або синдром роздратованого кишечника, але також важливо детально описати, які інші патології, пов’язані з травною системою, можуть з’являтися і що робити для боротьби з ними.
Майже 80% пацієнтів з дивертикулітом або дивертикульозом протікають безсимптомно
Що відомо під дивертикулярною хворобою або дивертикулітом?
Дивертикулярна хвороба відноситься до будь-якої клінічної картини, яка виникає в результаті наявності дивертикулів, що утворюються в слабких місцях кишкової мускулатури товстої кишки.
Частота дивертикульозу зростає з віком. Це поширено в промислово розвинених країнах. Найчастіше його розташування знаходиться на рівні сигмовидної кишки, яка є кінцевою частиною лівої товстої кишки перед прямою кишкою.
На появу дивертикулів впливають різні фактори, такі як низьке споживання клітковини, зміна моторики кишечника, мікробіота кишечника, зміна колагенових волокон, що складають кишкову стінку, ожиріння та малорухливий спосіб життя, звичка куріння, вік, а також існує генетична схильність.
Чим відрізняються дивертикульоз і дивертикуліт?
При дивертикульозі, будь то симптоматичний чи безсимптомний, запальних явищ немає.
На противагу цьому, дивертикуліт є найпоширенішим ускладненням дивертикулярної хвороби і виникає, коли стирання слизової призводить до запалення дивертикулу. Дивертикуліт може бути неускладненим, коли запальний процес зачіпає лише дивертикул, або ускладнений, із появою обструкції, свища, абсцесу або перфорації.
Які симптоми дивертикуліту та дивертикульозу?
Приблизно 75-80% пацієнтів з дивертикулами безсимптомні.
При дивертикульозі у багатьох пацієнтів спостерігаються неспецифічні симптоми, такі як біль у животі, в області нижче пупка до лобкової області та в лівому півкулі, метеоризм або зміна звичок кишечника, переважно запор. Біль зазвичай посилюється під час їжі і покращується після дефекації. Картина симптомів, які страждають у цих пацієнтів, здебільшого накладається на картину пацієнтів із синдромом роздратованого кишечника.
При дивертикуліті найпоширенішим симптомом є біль у лівій клубовій ямці - області, розташованій зліва та внизу живота. Лихоманка часта, і лише у найважчих випадках з’являються ознаки шоку. Інші симптоми, які можуть з’явитися, - це діарея, запор та нудота. Можуть з’являтися сечовивідні симптоми. Інші симптоми - це симптоми, пов’язані з ускладненнями дивертикуліту, такими як поява абсцесу черевної порожнини, коловезикального, нововагінального свища або перфорації живота.
Діагностика обох патологій: коли буде рекомендована колоноскопія, а коли ні?
Протягом багатьох років методом візуалізації, який найчастіше застосовувався для діагностики дивертикульозу, була барієва клізма, яка полягає у введенні контрасту барію ректально та взятті рентгенограм. Ця процедура надає інформацію про кількість дивертикулів та їх розташування. У багатьох пацієнтів випадково діагностують під час рентгенологічного дослідження для діагностики абдомінальних симптомів, не пов’язаних з дивертикульозом. Однак барієва клізма є неточним тестом з високим рівнем помилкових негативів та позитивів для діагностики поліпів або новоутворень товстої кишки. Тому в даний час колоноскопію рекомендують усім пацієнтам із симптоматичним дивертикульозом.
Діагноз гострого дивертикуліту грунтується в основному на даних, наданих клінікою. Огляд зазвичай виявляє наявність поверхневої та глибокої болючості з ознаками подразнення очеревини. Понад 50% випадків виявляють лейкоцитоз під час лабораторних досліджень. Рентгенографія черевної порожнини може показати розтягнення петлі та рівень повітряної рідини. УЗД є корисною методикою діагностики гострого дивертикуліту і може виявляти ознаки потовщення кишечника або наявність абсцесів. Комп’ютерна томографія (КТ) сьогодні є обраним методом візуалізації як для гострого дивертикуліту, так і для ускладнень, що походять від нього. Колоноскопія протипоказана при підозрі на гострий дивертикуліт через ризик перфорації, хоча після того, як епізод запалення стихне, доцільно проводити його, щоб виключити інші патології.
Лікування дивертикуліту та дивертикульозу
Побічний діагноз дивертикульозу не вимагає фармакологічного лікування або будь-якого клінічного спостереження. Вживання дієти, багатої фруктами та овочами, значно знижує ризик ускладнень у пацієнтів з дивертикулярною хворобою. Введення спазмолітиків, як при синдромі подразненого кишечника, може бути корисним для полегшення симптомів. Запропоновано використання рифаксиміну (нерассасывающегося антибіотика) при неускладненому симптоматичному дивертикульозі, а також пробіотиків та месалазину, препаратів, які навіть корисні для запобігання рецидиву симптоматичного дивертикульозу.
При неускладненому дивертикуліті можна іноді проводити амбулаторне лікування у тих пацієнтів, які мають слабкі симптоми, переносять пероральний прийом всередину і не свідчать про ускладнене дивертикулярне захворювання. Цих пацієнтів можна лікувати за допомогою рідкої дієти та пероральних антибіотиків. Лікування слід підтримувати протягом 7-10 днів. У пацієнтів, які поступили із запальними ознаками більшої інтенсивності, буде проведений спокій кишечника, рідинна терапія та внутрішньовенна антибіотикотерапія. Поліпшуючи початковий стан, можна збільшити консистенцію з’їденої їжі, і зазвичай рекомендується збільшити споживання клітковини, оскільки деякі дані свідчать про те, що це зменшує ризик рецидиву дивертикуліту та запобігає появі нових дивертикулів.
Зв'язок між клітковиною та рифаксиміном знижує ризик розвитку епізоду дивертикуліту. З цієї причини цей антибіотик іноді використовують протягом тижня на місяць протягом 1 або 2 років. Традиційно постулюється, що після другого епізоду неускладненого гострого дивертикуліту хірургічне лікування (висічення ураженої товстої кишки, як правило, сигмовидної кишки, відкритим або лапароскопічним підходом) рекомендується між 4 і 6 тижнями після зникнення запалення, але це рішення повинен приймати спеціаліст з травної системи індивідуально з урахуванням різних факторів, таких як вік, супутні захворювання, тяжкість та частота епізодів дивертикуліту. Також ускладнення дивертикуліту: абсцеси, свищі, обструкції або перфорації мають своє специфічне лікування.