Автор: MUDr.Peter Bandura- Altemeda- Центр нетрадиційної медицини
Приблизно 15% пацієнтів, які відвідують лікаря загальної практики, скаржаться на шум у вухах (ця кількість ще більша для пацієнтів ЛОР-клінік - понад 25%). Шум у вухах - це комплекс симптомів, що впливають на слух людини, який обумовлений багатьма факторами і проявляється по-різному.
Визначення та епідеміологія
Якщо шум у вухах виникає тимчасово без морфологічних змін, він нешкідливий. В опитуванні від У 1998 р. (Репрезентативне опитування Німецької ліги за шум у вухах) приблизно 2,9 млн. Людей у Німеччині скаржились на дзвін у вухах (від латинського дзвону "tinnire"). Інші ретроспективні дослідження показали, що 10 мільйонів людей відчувають шум у вухах, який триває більше п’яти хвилин протягом року.
Три мільйони дорослих мають хронічний шум у вухах. 37% сприймають це лише мовчки (рівень тяжкості 1). У 44% постраждалих людей шум у вухах в основному приховується шумом, тоді як 17% усвідомлюють його навіть за наявності дуже гучного звуку.
Причини шуму у вухах
На сьогоднішній день чіткого пояснення патофізіології шуму у вухах не знайдено. Не тільки середнє вухо, але і центральний слуховий процес, безумовно, можуть бути причинами. Орган чуття може бути визначеним місцем походження гострого шуму у вухах. Вухо піддається різним впливам, і шум у вухах не можна пояснити лише ішемічними процесами. Окрім патологічних процесів у синапсах 8 черепного нерва, важливу роль відіграють також спонтанні виділення або гальмівна дисфункція. Недавні дослідження показують, що шум у вухах можна інтерпретувати як наслідок перебудови процесу в центральній слуховій системі. Хвороба Меньєра з ендолімфатичним гідропсом (відповідальним за 10% випадків шуму у вухах), іншими типами дисфункції внутрішнього вуха, незбалансованою активністю в ретрокохлеарній області або центральними нервовими волокнами з тиском/дегенеративними процесами - все це слід згадати тут лише як інші причинні фактори. Шум у вухах, спричинений виключно стресом, безумовно, є популярною теорією, але науково не доведений, проте психосоціальному розладу надається прогностичне значення з точки зору хронізації та декомпенсації.
Патофізіологічні процеси, які можуть викликати шум у вухах:
І. багатофакторне пошкодження клітин волосся та слухового нерва
II. Сучасні знахідки спонтанної активності в кохлеарному нерві та верхній слуховій системі
III. Нервові імпульси в корі призводять до сприйняття шуму у вухах
Класифікація за ступенем тяжкості
Пацієнти суб’єктивно відчувають різноманітні клінічні картини. З одного боку, є пацієнти, які добре переносять шум у вухах, з іншого боку, хронічні симптоми викликають значну психічну напругу і навіть втрату слуху. Залежно від тривалості можна розрізнити гострий шум у вухах, що триває від чотирьох тижнів до трьох місяців, і підгострий шум у вухах від трьох до дванадцяти місяців після першої появи та хронічний шум у вухах, якщо дзвін у вухах триває більше одного року.
На основі клінічних проявів та суб'єктивного сприйняття ми розпізнаємо 4 ступені шуму у вухах:
I ступінь - компенсована - пацієнти здатні впоратися з шумом у вухах і не відчувають жодних вторинних симптомів, але це викликає у них певну психологічну напругу.
II етап: Гудіння особливо чутно в тиші. Декомпенсований - шум у вухах має величезний вплив на всі аспекти життя і призводить до розвитку вторинних симптомів із значним психологічним стресом.
III ступінь: шум у вухах призводить до подальшої шкоди приватному та професійному життю. Це впливає на емоційну, когнітивну та фізичну сторону пацієнта.
Етап IV: У приватному житті людини спостерігається декомпенсація та непрацездатність.
Звичайне лікування шуму у вухах
У гострій стадії найбільш часто використовуються магній, вітамін Е, кортикоїди, венозні місцеві анестетики, судинорозширювальні засоби, такі як пентоксифілін або люцерна рослинного походження та гінкго. Вважається, що гострий шум у вухах призводить до пошкодження кохлеарних клітин, найімовірніше, внаслідок іхемічних (гіпоксичних) процесів. Як результат, будь-який випадок гострого ідіопатичного шуму у вухах можна вважати фактором ризику, який може призвести до раптової втрати слуху. Медикаментозне лікування слід розпочинати якомога швидше.
Що стосується лікування хронічного шуму у вухах, то не існує чітких доказових методів лікування. Слід проводити аудіографічні обстеження, щоб визначити поріг слуху пацієнта, тип втрати слуху та сприйняття об’єму шуму у вухах. Найкращі результати були отримані у пацієнтів, які отримували звичайну та допоміжну терапію: інфузійна терапія, гомеопатичні препарати, голковколювання, киснева терапія та біорезонансна терапія. У лікуванні також використовуються неінвазивна транскраніальна магнітна стимуляція та інвазивна наддуральна стимуляція, а препарати, такі як нерамексан (рецептори NMDA) та антидепресанти, в даний час є предметом клінічних випробувань. Багато пацієнтів, у яких біорезонансна терапія була ефективною, мали проблеми з черепно-нижньощелепною, цервікально-черепною та мовою. Таким чином, найкращі результати були отримані при поєднанні загального та місцевого лікування за допомогою акупунктури та біорезонансного лікування.